Пит.2.Методи досліджень в екології. Холістичний та мерологічний підходи. Системний підхід в екології. Принцип емерджентності.

Пит.1.Екологія як наука, завдання та проблеми які вивчає

Еколо́ гія (грец. ο ί κ ο ς — будинок, дім; грец. λ ο γ ο ς — наука) —вивчає взаємовідносини організмів із довкіллям, досліджує структурно-функціональну організацію надорганізмових систем (популяцій, угруповань, екосистем, біосфери), виявляє механізми підтримання їх стійкості у просторі й часі.

Загальна(вивч. Фундаментальні проблеми структурно- функ. Організації усіх типів екосистем, та досліджує взаємодію біосистем різних рівнів та з довкіллям)

Спеціальна(д. закономірності функціонування конкретних екосистем або пристосування організмів до навкол. середовища)

Прикладна(зясовує дію різних чинників та спрямована на розв’язання практичних питань промисловості, енергетики, с.г)

Екологія – це міждисциплінарна наука, яка базується, крім біологічних основ, на основах географічних, технічних, економічних та соціальних

Об'єкти дослідження в екології - організми, тіла і речовини - матеріальні, а процеси з їх участю підкоряються законам фізики, хімії, біології та інших природничих наук. До цього часу не вироблена єдина класифікація розділів, які входять в екологічну науку.

Пит.2.Методи досліджень в екології. Холістичний та мерологічний підходи. Системний підхід в екології. Принцип емерджентності.

Методи досліджень сучасної екології є дуже різноманітними: статистичний, який дозволяє отримання, обробку та аналіз первинних статистичних матеріалів; балансовий, що дає можливість спів ставляти наявність природних ресурсів з їх використанням; порівняльний, що передбачає вивчення об’єктів через порівняння з іншими об’єктами; аерокосмічні (космічні знімання), що дозволяють оцінити в динаміці всі процеси, що відбуваються в локальному, регіональному та глобальному масштабах на Землі; картографічний, що дозволяє застосовувати географічну карту для опису, аналізу та пізнання явищ. Крім того, застосовують наступні методи, такі як: робочих гіпотез, моделювання процесів, системний підхід, постановка експериментів тощо.Для проведення екологічних досліджень широко використовують порівняно прості методи математичної статистики. Також виділяють такі методи як: фізичні; хімічні; біофізичні; біохімічні; радіобіологічні; метеорологічні; кібернетичні; наземний, повітряний та космічний екомоніторинги; аналізу, систематики, прогнозу. Методична основа сучасної екології включає: системний підхід; натурні спостереження; експеримент; моделювання. Для дослідних та прикладних робіт використовують наступні методи: методи реєстрації та оцінки стану середовища: вимірювання температури, хімічного складу, радіаційного фону, хімічного забруднення і т.п.; екологічний моніторинг: періодичне або безперервне спостереження, наприклад: вивчення антропогенного забруднення середовища. Ці методи дозволяють розглядати варіанти і здійснювати обґрунтовані прогнози глобального розвитку.

Холістичний підхід, що надає більше значення цілого, а не його складових частин. Еколог в ідеалі повинен враховувати відразу всі чинники, які взаємодіють в даному місці.

Мерологічний підхід (від грецького meros – частина, міра) істотно домінує в науці ще з часів Ісака Ньютона (він відомий також як “редукціонізм”). Ще й зараз багато хто із учених вважає, що для того, щоб пізнати складний об’єкт, його необхідно “розібрати” на складові і дослідити їхні особливості. Так, до останнього часу великі надії на пізнання життя покладали на молекулярну біологію і молекулярну генетику. Холістичний підхід (від грецького holos– цілий, цілісний) відомий також як принцип “чорної скриньки”. Остання назва пояснює суть підходу: вивчається реакція-відповідь об’єкта (системи) на якийсь вплив (тобто функція відгуку) без з’ясування внутрішньосистемних механізмів формування цієї реакції. В екології вельми вдалими прикладами застосування холістичного підходу може слугувати вивчення енергетичного балансу екосистеми. Зокрема метод світлих і темних склянок, за допомогою якого встановлюють чисту й валову продукцію і загальну деструкцію екосистеми за певний проміжок часу. Вивчення енергетичного балансу екосистеми за добовою динамікою кисню чи вуглекислоти також дає інформацію про всі складові енергобалансу, навіть не розглядаючи “дійових осіб та виконавців” цього процесу. Ясна річ, що найбільш цінну інформацію, що не лише дає величини окремих параметрів, але і дозволяє розібратися в механізмах, що лежать в основі формування тих чи інших величин, дає вдале органічне поєднання холістичного й мерологічного підходів. При цьому за допомогою холістичного підходу одержують загальні параметри екосистемних процесів (що практично неможливо на засадах мерологічного підходу), а вже з’ясування механізмів окремих процесів досягається на терені мерологічного підходу. Так, вивчивши складові енергетичного ерологічногопідходу. Так, вивчивши складові енергетичного балансу будь-якої екосистеми, корисно з’ясувати, внесок яких популяцій найбільш істотний у продукційно-деструкційні процеси. Вивчення впливу певного забруднення на екосистему в цілому можлив виключно на холістичному рівні, а вже на мерологічному ми можем з’ясовувати порівняльну чутливість окремих груп до того чи іншого забруднення, зміни фізіолого-біохімічних та інших параметрів в окремих популяцій тощо. Системно-екологічний підхід — це врахування всієї сукупності екологічних аспектів, їхніх системних властивостей та екологічних характеристик досліджуваних систем, як, зрештою, особливостей спеціальних методів і процедур, що використовуються для їх дослідження.Властивостями системи є емерджентність (властивість цілісності), багаторівнева структура, комунікативність і процедура контролю.Саме за такого підходу система розглядається цілісно, а не як набір окремих підсистем. Її оптимізація здійснюється в цілому, а не для підвищення тільки ефективності окремих її компонентів.Системний підхід ґрунтується на вмінні виокремлювати ключові чинники, що впливають на функціонування й розвиток системи, на формування ієрархії цих чинників залежно від сили їхнього впливу на систему в тісному взаємозв'язку із зовнішнім і внутрішнім середовищем. Головна перевага системного підходу — це здатність глибшого осягнення проблемних чи інших ситуацій.

Вважайте в сторони і вниз стрілочки, це має бути схема

Ефекти спричинені впливом абіот. Чинників(це теж схема із стрілками)

-------------------особина-----------------популяція----вид-----екосистема

АФ –особина -адекватна відповідь -вибір стації -географ.пош. - структура і внутрішня організація

-неадекватна відповідь – не вибіркова загибель- біотичної організації спільнот

-інфрачервоне випромінювання –-------------------- кліматичний режим

Організм адаптується до зміни абіотичних чинників: поведінкова реакція(хамелеон) і фізіологічна перебудова.

Адаптивний комплекс – унікальний коадаптивний комплекс фіз., поведінкових, екол. особливостей, властивий певному організму.

Популяція адаптується до зміни абіотичних чинників змінюючи характер просторового розміщеня шляхом адаптивної еволюції.