Факторинг; 6 страница

Основною діяльністю зберігачів є обслуговування обігу та зберігання цінних паперів. Для цього зберігачі відкривають рахунки у цінних паперах власникам, які після відкриття рахунків набувають статусу депонентів. Відповідно до законодавства України цінні папери можуть випускатися і в документарній, і в бездокументраній формі. Документарна форма – це «готівкові» цінні папери, тобто власники цінних паперів повинні на підтвердження своїх прав власності мати сертифікати цих цінних паперів. Облік прав власності на документарні іменні цінні папери ведуть спеціалізовані інститути фондового ринку – реєстратори.

До послуг, які надають реєстратори, належить діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів, якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищує 500. Власники цінних паперів можуть отримати послуги реєстраторів уклавши відповідний договір.

Роль фондових бірж багатогранна. Вони отримують приплив і накопичення капіталу, включаючи іноземний, регулюють інвестиційні та інфляційні процеси, відкривають можливості для додаткового фінансування підприємницької діяльності шляхом емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів. Вторинний продаж цих паперів, що відбувається на біржовому, а також на позабіржовому ринках, дає змогу підтримувати їх ліквідність.

Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України

Операції, здійснювані на українському фондовому ринку, показують, з одного боку, те, що його зародження відбулося, а з іншого, - що він може і законсервуватися, не стати тим інститутом, що є ядром сучасних ринкових відносин, якщо не відбудеться дійсне роздержавлення і приватизація, не будуть створені акціонерні товариства, самостійні підприємства, не з'являться цінні папери, що будуть відображати реальний капітал - засоби виробництва, землю, товар.

Економічні і соціальні реформи в нашій країні знаходяться в прямій залежності від формування ефективної моделі фондового ринку.

Українська фондова біржа вважає за необхідне створення централізованого фондового ринку України, що повинний складатися з трьох головних елементів: єдиної національної фондової біржі, єдиного клірингового банки, єдиного Центрального депозитарію.

Розвиток українського ринку цінних паперів вимагає розв'язання ряду важливих, у тому числі і законодавчих питань. До них, насамперед, відносяться: визначення концепції ринку цінних паперів і фондової біржі, розробка методики оцінки майна всіх об'єктів народного господарства. Здійснення цього разом з іншими ринковими заходами забезпечить не тільки появу достатньої кількості цінних паперів, але і впровадження системи допуску (лістингу) цих паперів.

Лістинг підвищить гарантії для інвестора, дозволить формувати біржовий реєстр і біржові бюлетені, що відображають обіг і котирування цінних паперів на фондовому ринку.

Послуги у сфері депозитарної діяльності

Бездокументарна форма цінного паперу — здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Відокремлений спосіб зберігання цінних паперів — спосіб, згідно з яким зберігач цінних паперів (далі — зберігач) зобов’язаний зберігати та вести облік сертифікатів цінних паперів із зазначенням їх номерів чи інших індивідуальних ознак.

Випуск цінних паперів — зареєстрована у встановленому порядку сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним реєстраційним номером, що можуть мати різні умови емісії, але надають однакові права.

Депозитарна діяльність — надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Депозитарний договір — договір між зберігачем та обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, переданими зберігачем.

Депозитарний облік — облік цінних паперів на рахунках власників цінних паперів у зберігачів або облік на рахунках у цінних паперах, який здійснює депозитарій для зберігачів та емітентів.

Депонент — юридична або фізична особа, яка користується послугами зберігача на підставі договору про відкриття рахунку в цінних паперах.

Договір про відкриття рахунку в цінних паперах — договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності.

Договір про кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів — договір між фондовою біржою або учасниками організаційно оформленого позабіржового ринку та обраним ними депозитарієм про здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів. договір про обслуговування емісії цінних паперів — договір між емітентом та обраним ним депозитарієм про обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Документарна форма цінного паперу — сертифікат цінних паперів (далі — сертифікат), що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами.

Електронна торговельно-інформаційна мережа — сукупність програмно-технічних засобів, що використовуються фондовою біржею чи організаційно оформленим позабіржовим ринком для забезпечення укладення угод щодо цінних паперів.

Знерухомлення цінних паперів — переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів та/або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у вигляді облікових записів на рахунках зберігача цінних паперів та/або депозитарію.

Колективний спосіб зберігання цінних паперів — спосіб, згідно з яким депозитарій чи зберігач веде депозитарний облік цінних паперів без зазначення їх номерів чи інших індивідуальних ознак.

Кліринг — отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов’язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Кліринговий депозитарій — депозитарій, який одержав дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами.

Кореспондентські відносини щодо цінних паперів — оформлені договором відносини між депозитаріями, згідно з яким один депозитарій веде облік цінних паперів, що зберігаються в іншому депозитарії.

Номінальний утримувач — депозитарій або зберігач цінних паперів, зареєстрований у реєстрі власників іменних цінних паперів як юридична особа, якій ці цінні папери передано за дорученням та в інтересах власників цінних паперів для здійснення операцій у Національній депозитарній системі.

Організаційно оформлений позабіржовий ринок — організація, що об’єднує торговців цінними паперами для надання послуг в укладанні угод щодо цінних паперів і при цьому не має на меті отримання прибутку.

Рахунки у цінних паперах — рахунки, що ведуться зберігачами для власників цінних паперів та депозитаріями для зберігачів щодо обслуговування операцій з цінними паперами.

Реєстр власників іменних цінних паперів — складений реєстратором на певну дату список власників іменних цінних паперів та номінальних утримувачів.

Розрахунковий банк — банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Сертифікат — бланк цінного паперу, який видається власнику цінного паперу (цінних паперів) і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного паперу (акція, облігація тощо) або найменування “сертифікат акцій (облігацій тощо)” і засвідчує право власності на цінний папір (цінні папери).

Структура функціонуючої в Україні Національної депозитарної системи складається з двох рівнів: нижній та верхній.

Нижній рівень становлять зберігачі, які ведуть рахунки у цінних паперах власників цінних паперів, та реєстратори, які відповідно до угоди з емітентом цінних паперів ведуть особові рахунки власників іменних цінних паперів. Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності крім депозитарної. У разі одержання відповідного дозволу депозитарії та зберігачі можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів. Емітенти, у яких кількість акціонерів менша, ніж встановлено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, можуть вести реєстр самостійно.

1.1. Зародження, розвиток і сучасний стан зберігачів та реєстраторів цінних паперів

Принципи надання послуг реєстраторами та зберігачами цінних паперів

Фондова біржа чи учасники організаційно оформленого позабіржового ринку можуть бути засновниками депозитарію.

Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на підставі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини.

Оплата послуг депозитарію здійснюється за тарифами, які встановлює сам депозитарій. Максимальний розмір тарифів встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, і торговці цінними паперами за наявності відповідного дозволу мають право бути зберігачами, провадити за дорученням власника операції з депонованими цінними паперами і здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов’язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Зберігач не може бути інвестиційним керуючим депонента, який є інституційним інвестором.

Зберігачі можуть здійснювати депозитарну діяльність з цінними паперами (таблиця 14.2.1.), випущеними в документарній і бездокументарній формах.

Оплата послуг зберігача провадиться за тарифами, встановленими самим зберігачем. Максимальний розмір тарифів встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Юридичні особи можуть одержати дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, якщо реєстраційна діяльність передбачена їх статутом. Органи державної влади не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора. Центри сертифікатних аукціонів і їх правонаступники не можуть вести реєстри і бути засновниками та учасниками реєстратора.

Емітент може вести власний реєстр самостійно, якщо кількість власників цінних паперів не перевищує кількості, визначеної Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Емітент не може бути прямо чи опосередковано засновником та учасником реєстратора, реєстр власників іменних цінних паперів якого веде цей реєстратор.

Реєстратор веде реєстр власників іменних цінних паперів на умовах договору, що укладається з емітентом цінних паперів.

Таблиця 14.2.1

Види цінних паперів (ЦП), щодо яких зберігач здійснює депозитарну діяльність

Типова форма договору затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Оплата послуг реєстратора здійснюється за тарифами, які встановлює сам реєстратор. Максимальний розмір тарифів встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Послуги депозитаріїв на ринку цінних паперів

Склад, структура та порядок функціонування депозитарної системи України визначені Законом України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”.

Структура функціонуючої Національної депозитарної системи складається з двох рівнів, які розкрито в першому питанні.

Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, відповідно до Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» здійснює Національний банк України

Прямими учасниками Національної депозитарної системи законодавством визначені депозитарії, зберігачі, реєстратори власників іменних цінних паперів, кількість яких на початок 2004 року становила: Національний депозитарій України, депозитарій Національного банку України, один недержавний депозитарій, 122 зберігачі (що обслуговують 16, 7 млн. власників іменних цінних паперів) та 364 реєстраторів (які на підставі відповідних ліцензій ведуть реєстри 18 тис. емітентів цінних паперів). Крім того, на кінець 2003 року дозволи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на самостійне ведення реєстрів власників цінних паперів мали 755 акціонерних товариств. В 2003 році Національна депозитарна система обслуговувала корпоративні права понад 16 млн. інвесторів.

При цьому, переважна більшість цінних паперів (близько 90%) випущена у документарній формі. Ідентифікація цінних паперів здійснюється відповідно до стандарту ISO 6166 (загальноприйняті міжнародні коди призначено 100% державних цінних паперів міжнародного та близько 40% корпоративних цінних паперів).

Опосередкованими учасниками Національної депозитарної системи є організатори торгівлі цінними паперами – біржі та позабіржові торговельні системи (на кінець 2003 року їх кількість складала 10), а також 876 торговців цінними паперами, 182 банки, та 34263 підприємства, які є емітентами цінних паперів.

Важливим елементом депозитарної діяльності є розрахунково-клірингова діяльність. Більшість угод на організованих ринках не врегульовуються в режимі “поставка проти платежу”, а також не в повній мірі застосовується механізм централізованого клірингу в цілях виконання угод по цінних паперах. До цього часу залишаються не втіленими у життя рекомендації “Групи 30”, “Рекомендації 2000” та вимоги міжнародних стандартів розрахунків за угодами по цінним паперам та деривативам. Національне законодавство, яке регулює розрахунки по операціям з цінними паперами та деривативами потребує гармонізації з законодавством ЄС.

Виходячи з аналізу стану Національної депозитарної системи України, головні проблеми її розвитку можна поділити на наступні групи:

Системні проблеми

Низька якість роботи системи обліку прав власності та роботи біржових ринків, організаційну та технологічну неузгодженість діяльності учасників НДСУ, а виділення обігу державних цінних паперів в окремий сегмент ринку гальмує завершення формування НДСУ відповідно до світових тенденцій розвитку депозитарних систем.

Технологічна відокремленість складових НДСУ є суттєвою проблемою як для інвесторів та професійних учасників ринку, так і з точки зору інтересів держави. Розмивання цілісності єдиної Національної депозитарної системи України відбувається шляхом установлення різноманітних особливостей щодо обліку окремих видів цінних паперів. Паралельне існування окремих систем депозитарного обліку державних та корпоративних цінних паперів подвоює організаційні, технологічні та грошові витрати, збільшує ризики збоїв роботи НДСУ, суттєво збільшує вартість обслуговування емітентів, професійних учасників ринку, оскільки змушує їх штучно утримувати різні бек-офіси, та власників цінних паперів.

Існуюча система державного регулювання НДСУ та її законодавче забезпечення потребують вдосконалення. Потребує врегулювання проблема правового статусу та управління Національним депозитарієм.

Проблеми системи укладання та виконання угод з цінними паперами

Недосконалість розрахунково-клірингового обслуговування операцій з цінними паперами певним чином зумовлена недоліками системи організованої торгівлі цінними паперами.

На початок 2004 року в Україні зареєстровано 8 фондових бірж та 2 торгово-інформаційні системи. У 2003 році загальний обсяг торгів на фондовому ринку України становив 122, 1 млрд. грн., у тому числі обсяг торгів на організованому ринку –3, 6 млрд. грн., тобто лише 4, 9% від загального обсягу. При цьому питома вага біржового ринку становить лише 2% обсягу угод, укладених на організованому ринку. Таким чином, потужності бірж на ринку корпоративних цінних паперів практично не використовуються.

На даний час в Україні відсутня функціонуюча технологія розрахунково-клірингового депозитарію. Слід врахувати, що загальноприйнятою у світі системою врегулювання розрахунків за угодами з цінними паперами є принцип „поставка проти платежу” з гарантуванням здійснення грошових розрахунків. Визначена національним законодавством система виконання укладених на організованих ринках угод з цінними паперами із здійсненням попередньої перереєстрації прав власності на цінні папери з подальшим грошовим врегулюванням не виконується. Ця ситуація є прямим наслідком недосконалості Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, згідно якого організатори торгівлі (біржі та торговельно-інформаційні системи) не мають статусу прямих учасників Національної депозитарної системи, що породжує неузгодженість їх взаємодії.

Проблеми захисту інформації в системах обліку Національної депозитарної системи України

Існуюча система законодавства та технології, що застосовуються учасниками НДСУ, не забезпечують належного захисту інформації щодо власників цінних паперів та належних їм цінних паперів. Такий стан сприяє розголошенню інформації з реєстрів власників іменних цінних паперів фактично без загрози покарання за ці дії.

Ситуація, що склалася, вимагає створення національної комплексної програми технічного захисту інформації щодо цінних паперів, яка включала б законодавчу і нормативну базу виготовлення на українських підприємствах та обіг на фондовому ринку України цінних паперів у документарній формі з урахуванням міжнародних вимог, а також технічного захисту конфіденційної та комерційної інформації про електронний обіг цінних паперів на ринку цінних паперів України.

Проблеми встановлення міжнародних міждепозитарних зв’язків

Законом України " Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" передбачено, у тому числі, встановлення кореспондентських відносин Національним депозитарієм України з іноземними депозитарними установами. Активний розвиток міжнародних міждепозитарних зв’язків суттєво ускладнено внаслідок обмеження депозитарних функцій НДУ.

Як наслідок всіх вище перерахованих проблем, існуюча Національна депозитарна система сформувалася, як вже зазначалося вище, з двох майже автономних і паралельно існуючих облікових систем – системи реєстраторів, що обслуговує документарні іменні цінні папери, та системи зберігачів й депозитарію, яка реалізує принципи і технології депозитарного обліку бездокументарних та знерухомлених цінних паперів.

Закон України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, який визначив правові засади обігу цінних паперів у НДСУ, децентралізував визначену Концепцією модель функціонування та розвитку Національної депозитарної системи.

Так, функції з обслуговування обігу державних цінних паперів вилучено з компетенції Національного депозитарію та передано Національному банку України, чим порушено цілісність ринку та штучновиведено реальний рух найбільших за обсягом доходу та контрольованих державою фінансових активів у відокремлений сегмент ринку. Ця система обслуговування державних цінних паперів суперечить світовій практиці, яка передбачає обслуговування всіх цінних паперів в єдиній централізованій депозитарній системі для зниження системних ризиків та забезпечення цілісної системи державного нагляду та контролю на ринку цінних паперів.

Закон України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” визначає, що створення та утримання Національної депозитарної системи до моменту її переходу на самофінансування, а також здійснення заходів щодо створення Національного депозитарію України має забезпечувати держава, передбачаючи на це відповідні кошти.

Протягом 1998 – 2002 років у Державному бюджеті України передбачалися асигнування на створення Національної депозитарної системи та системи моніторингу фондового ринку за рахунок бюджетних коштів на загальну суму 17 850, 0 тис. гривень. Однак фактично тільки у 2003 році створено прецедент бюджетного фінансування розвитку Національної депозитарної системи.

Спричинена такими обставинами незадовільна якість роботи НДСУ щодо обліку та обслуговування корпоративних прав стала одним чинників несприятливого інвестиційного клімату в Україні.

Розбудова Національної депозитарної системи є необхідною умовою подальшого розвитку фондового ринку в Україні. Облік цінних паперів має здійснюватися всіма депозитарними установами відповідно до єдиних правил та технологічних процедур, що відповідають міжнародним стандартам.

Національна депозитарна система повинна забезпечити захист прав власників цінних паперів шляхом зниження ризиків у процесі обігу цінних паперів, чіткого регулювання системи розподілу ризиків, пов’язаних із здійсненням угод. Функціонально діюча система виконання угод щодо цінних паперів та реєстрації прав на цінні папери має запобігати шахрайству та іншим зловживанням.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 6

ЛЕКЦІЯ 6. МІСЦЕ СФЕРИ ДОПОМІЖНИХ ТА СУПУТНІХ ПОСЛУГ В СТРУКТУРІ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

1. Послуги з антикризового управління

2. Послуги аудиторських фірм

3. Послуги з оцінки майна