Зовнішні й внутрішні умови, які впливають на рівень конкурентоспроможності підприємства

Зовнішнє середовище – це умови, що склалися поза організацією, включаючи соціальні, технологічні, економічні, екологічні й політичні фактори (сегменти), які впливають на рівень її конкурентоспроможності.

Зовнішнє середовище характеризується наступними особливостями:

1) визначає специфіку конкуренції, тобто воно складається з певних конкурентних сил, що створюють як погрози, так і можливості для компанії (модель п'яти сил конкуренції М.Портера);

2) безпосередньо впливає на формування стратегії розвитку й підвищення рівня конкурентоспроможності компанії;

3) являє собою ієрархічно вибудувану систему, у якій виділяються певні рівні впливу (конкурентне середовище; глобальне й близьке);

4) формує умови, у яких компанії конкурують за залучення обмежених ресурсів і обмежений попит.

Найважливішою метою аналізу зовнішнього середовища є виявлення тенденцій розвитку середовища та розробка прогнозів подальшої зміни ситуації.

Зовнішнє середовища поділяється на сектори (сегментація STEEP):

1) Технологічний сектор включає ті сфери світової та національної економік, в яких створюються нові технології та продукти, здійснюються наукові відкриття, формуються умови для інноваційної конкуренції.

2) Екологічний сектор включає фізичне (земля, вода, повітря) і біологічне зовнішнє середовище, у т.ч. кліматичні умови, стан навколишнього середовища.

3) Соціальний сектор охоплює суспільні умови, в яких функціонує компанія, включаючи демографічні особливості, культурні відносини, звичаї, переконання, цінності, етичні норми, вікову структуру населення, його мобільність тощо.

4) Політичний/юридичний сектор відображає позицію міжнародних організацій, національного уряду (регуляторна політика), громадськості, окремих політичних партій і зацікавлених груп стосовно різних галузей економіки, компаній. Юридичний сегмент включає нормативно-правові акти наднаціонального й національного походження.

5) Економічний сектор визначає розподіл і використання ресурсів у суспільстві. Економічна ситуація у світовій економіці, в окремих регіонах безпосередньо впливає на попит та пропозицію, рівень зайнятості, процентну ставку, інфляцію, доходи членів суспільства та їхні очікування, а отже й обсяги та структуру споживання.

Межі зовнішнього середовища звичайно встановлюються в результаті оцінки географічної й товарної структури збуту, масштабу товарного ринку, технологій виробництва, джерел ресурсів (капітал, праця, сировина).

Аналіз зовнішнього середовища (сегментів STEEP) передбачає реалізацію алгоритму, що складається з п'яти етапів:

Етап 1: визначення сутності сегменту зовнішнього середовища, що аналізується.

Етап 2: виявлення тенденцій розвитку сегмента та встановлення взаємозв'язків з іншими тенденціями. В процесі дослідження тенденцій розвитку сегменту: досліджується еволюція певних тенденцій; визначається стадія життєвого циклу тенденції; оцінюється її значимість; визначається залежність тенденції від інших чинників; встановлюється тип впливу тенденції на компанію (негативний, позитивний та нейтральний вплив); встановлюються взаємозв'язки між тенденціями.

Етап 3: визначення найбільш важливих для компанії тенденцій.

Етап 4: прогнозування розвитку найбільш важливих тенденцій.

Етап 5: оцінка впливу тенденцій на діяльність компанії.

В межах зовнішнього середовища відокремлюють конкурентне (ринкове) середовища.

Конкурентне (ринкове) середовище — це частина зовнішнього середовища, яка безпосередньо впливає на особливості конкуренції в галузі й галузеву структуру.

Основними елементами конкурентного середовища виступають: споживачі; постачальники; конкуренти; посередники; зацікавлені особи. Конкурентне середовище може контролюватися або піддаватися певному впливу з боку компанії.

Внутрішнє середовище – це умови, в яких організація здійснює свої основні функції, у т.ч. дослідження й розробки, виробництво, маркетинг, управління трудовими ресурсами, збут тощо. Ці умови формують конкурентні недоліки та переваги (табл.3.1).

Таблиця3.1-Внутрішнє середовище підприємства

Виділяють два підходи до аналізу внутрішнього середовища: горизонтальний і вертикальний аналіз.

Горизонтальний аналіз спрямований на виявлення сильних і слабких сторін в найважливіших функціональних областях компанії.

Вертикальний аналіз передбачає виявлення сильних і слабких сторін компанії на організаційних рівнях: стратегічному, тактичному й операційному.