Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства
|
|
Рівень конкурентоспроможності підприємства визначається в результаті порівняння певних параметрів функціонування, у т.ч. конкурентоспроможності продукції та процесів її створення та реалізації, з параметрами підприємств конкурентів. Основою всіх методичних підходів до оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства є методологія порівняльного аналізу. Найчастіше використовуються: мультиплікаційна оцінка, метод Американської асоціації менеджменту, метод «4Р», функціональний метод.
Методологія порівняльного аналізу. Порівняння - це науковий метод пізнання, у процесі якого об'єкти зіставляються з іншими з метою визначення загальних та відмінних рис та визначення ієрархічного положення досліджуваного об'єкта відносно йому подібних.
Порівняльний аналіз базується на розгляді об'єктів як складних систем, які об’єднують елементи з чисельними внутрішніми та зовнішніми зв'язками. Системний підхід дозволяє глибше вивчити об'єкт, отримати більш повне уявлення про нього, виявити причинно-наслідкові зв'язки між окремими частинами цього об'єкта, найбільш точно визначити основні його характеристики.
Порівняльний аналіз складається з наступних етапів:
1) відокремлюються частини об'єкта, які можливо розглядати як елементи системи, встановлюється мета розвитку системи, завдання, які вона вирішує, зв'язок з іншими системами, взаємозв'язок між окремими елементами, особливості функціонування кожного елемента та системи в цілому;
2) добираються показники, які здатні дати найбільш повну і якісну оцінку всім без винятку елементам, взаємозв'язкам (внутрішнім і зовнішнім), а також умовам, у яких існує система;
3) розробляється загальна структурно-логічна схема досліджуваної системи. Графічно вона звичайно представляється у вигляді блокового рисунка, де кожному елементу відповідає певний блок;
4) формується математичний апарат для оцінки елементів системи. Аналізується вплив зміни параметрів функціонування окремих елементів системи на результати її функціонування;
5) встановлюються об'єкти аналізу;
6) визначається послідовність і періодичність проведення аналітичного дослідження;
7) збирається інформаційна база даних, на підставі яких буде проводитися порівняння;
8) здійснюється порівняння показників.
Важливою умовою об'єктивності дослідження є порівнянність об'єктів зіставлення й показників їхнього функціонування. Порівнянність досягається в результаті: виключення параметрів, які неможна порівнювати, коректування показників за допомогою поправочних коефіцієнтів, перерахування показників згідно з методологією їхнього розрахунку в інших країнах.
Основними умовами застосування методології порівняльного аналізу є: дотримання якісної однорідності показників, що порівнюються; єдність методики розрахунку показників; застосування єдиних одиниць виміру; використання єдиного періоду порівняння.
Для отримання узагальнюючої комплексної оцінки застосовуються різні методи зведення окремих показників в інтегральний показник. Серед них методи: детермінованої комплексної оцінки (метод сум і геометричної середньої); багатомірних порівнянь.
Методи детермінованої комплексної оцінки (метод сум і геометричної середньої). Згідно з методом сум (табл.4.1), інтегральний показник К для кожного об’єкту визначається в результаті підсумовування значень окремих показників (від 1 до n).
Таблиця 4.1
Результати, отримані методом сум
| Найменування об'єкта | Значення показника | К | Місце | |||
| … | N | |||||
| … | ||||||
| П |
Недоліком методу сум є можливість високої оцінки результатів за інтегральним показником при значному відставанні за окремими показниками, що покривається за рахунок високих досягнень по інших параметрах. Цей недолік може бути ліквідований, якщо поряд з єдиним інтегральним показником розраховувати два додаткових показники, які відображають окремо суму позитивних і негативних відхилень значень окремих показників від бази порівняння.
Метод геометричної середньої передбачає розрахунок коефіцієнтів для оцінюваних показників (від 0 до 1). За одиницю приймається значення, що відповідає найбільш високому рівню даного показника. Цей метод доцільно застосовувати при відносно незначній кількості показників, що оцінюються, і у випадку, якщо більшість значень близькі до одиниці.
Багатомірні порівняння. Найбільш часто використовується багатомірний порівняльний аналіз, заснований на методі евклідових відстаней, що дозволяє враховувати не тільки абсолютні величини показників функціонування окремих об’єктів, але й ступінь їхньої близькості до показників об’єкта-еталона. Координати порівнюваних об'єктів виражають у частках відповідних координат об’єкта-еталона, взятого за одиницю. Оцінка здійснюється в 4 етапи.
Етап 1: обґрунтовується система показників, за якими буде оцінюватися об’єкт, й формується матриця вихідних даних (табл.4.2).
Таблиця 4.2
Матриця вихідних даних
| Об’єкт | Показник | ||||||
| 6… | |||||||
| Ваговий коефіцієнт | 0, 1 | 0, 2 | 0, 15 | 0, 15 | 0, 1 | 0, 15 | 0, 15 |
Етап 2: виконуються проміжні розрахунки
У табл. 4.2 у кожній графі визначається максимальний елемент, що приймається за одиницю. Потім всі елементи цієї графи (а) діляться на максимальний елемент графи (max с,). У результаті створюється матриця стандартизованих коефіцієнтів (x), представлених у табл. 4.3.
Таблиця 4.3
Матриця стандартизованих коефіцієнтів (х)
| Об’єкт | Показник | ||||||
| 0, 577 | 0, 90 | 0, 914 | 0, 714 | 0, 579 | 0, 457 | ||
| 0, 481 | 0, 714 | 0, 857 | 0, 684 | 0, 826 | 0, 743 | ||
| 0, 75 | 0, 800 | 0, 658 | 0, 733 | 0, 714 | |||
| 0, 769 | 0, 85 | 0, 628 | 0, 943 | 0, 907 | 0, 857 | ||
| 0, 423 | 0, 70 | 0, 771 | 0, 686 | 0, 421 | 0, 773 | ||
| 0, 577 | 0, 80 | 0, 571 | 0, 553 | 0, 960 |
Етап 3: виконуються проміжні розрахунки
Всі елементи матриці стандартизованих коефіцієнтів зводяться у квадрат. Якщо завдання вирішується з урахуванням різної ваги показників, тоді отримані квадрати помножуються на величину відповідних вагових коефіцієнтів (ДО), встановлених експертним шляхом, після чого результати підсумовуються по рядках, таким чином встановлюється Ri (табл. 4.4).
Таблиця 4.4
Результати порівняльної рейтингової оцінки
| Об’єкт | Показник | ||||||||
| Ri | Місце | ||||||||
| 0, 033 | 0, 162 | 0, 125 | 0, 076 | 0, 034 | 0, 150 | 0, 031 | 0, 612 | V | |
| 0, 023 | 0, 200 | 0, 076 | 0, 110 | 0, 047 | 0, 102 | 0, 083 | 0, 642 | IV | |
| 0, 100 | 0, 113 | 0, 096 | 0, 150 | 0, 043 | 0, 081 | 0, 076 | 0, 659 | III | |
| 0, 059 | 0, 145 | 0, 059 | 0, 133 | 0, 100 | 0, 123 | 0, 110 | 0, 730 | I | |
| 0, 018 | 0, 098 | 0, 089 | 0, 071 | 0, 018 | 0, 090 | 0, 000 | 0, 383 | VI | |
| 0, 033 | 0, 128 | 0, 150 | 0, 049 | 0, 031 | 0, 138 | 0, 150 | 0, 679 | II |
Етап 4: визначається ієрархічне місце кожного об’єкту у сукупності.
Мультиплікаційна оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства. Конкурентоспроможність підприємства є функцією певного набору конкурентних характеристик, які оцінюються експертним шляхом, та взаємодіють мультиплікативним способом.
У зв'язку з тим, що значущість параметрів неоднакова для різних категорій показників, необхідно здійснити корегування, яке враховує важливість кожного з них. Тоді:
де КС - рівень конкурентоспроможності підприємства;
хq - q-а конкурентна характеристика;
q - кількість конкурентних характеристик (параметрів);
аi - коефіцієнт у балах за i-м параметром, що максимізується;
bi - максимальний коефіцієнт за i-м параметром;
i = 1...n - кількість параметрів, які максимізуються;
cj - мінімальний коефіцієнт за j-м параметром, що мінімізується;
dj - коефіцієнт у балах за j-м параметром;
j = 1...m - кількість параметрів, які мінімізуються;
Vq - значимість q-го параметру (q=1...m+n), %.
Метод Американської асоціації управління. Американська асоціація управління (АМА), на основі моделі М.Портера, розробила метод порівняльного аналізу підприємств, який полягає у заповненні контрольного аркуша SWOT - аналізу, і дозволяє оцінити сильні та слабкі сторони підприємства і його конкурентів. Відповідно до методу АМА, конкурентоспроможність підприємства оцінюються за наступними блоками показників: фінанси; виробництво; організація та управління; маркетинг; кадровий склад; технологія. У табл. 4.5 наведено приклад контрольного аркуша для проведення аналізу.
У графах 1-5 відзначається місце, яке займає підприємство на ринку (сегменті ринку) за наступним принципом: Графа 1 - Лідирує в галузі. Графа 2 - Вище за середній рівень. Графа 3 - Середній рівень. Відповідність галузевим стандартам. Стійкі позиції на ринку. Графа 4 - Рівень нижче середнього. Графа 5 - Аутсайдер ринку.
Таблиця 4.5
Контрольний аркуш
| Показники оцінки | |||||
| Фінанси 1. Оцінка структури активів (за фінансовими коефіцієнтами) 2. Інвестиційний рейтинг 3. Прибуток на активи 4. Норма прибутку 5. Прибуток на вкладений капітал | |||||
| Виробництво 1. Рівень завантаження устаткування 2. Виробничі потужності/пропускна здатність устаткування 3. Чисельність зайнятих 4. Системи контролю якості 5. Сукупна факторна продуктивність 6. Можливості розширення виробництва/розширення зон обслуговування 7. Строк служби технологічного устаткування | |||||
| Організація та управління 1. Чисельність інженерного й управлінського персоналу 2. Швидкість реакції менеджменту на зміни в зовнішньому середовищі 3. Чіткість поділу повноважень і функцій 4. Тип організаційної структури управління 5. Якість інформації 6. Ступінь гнучкості структури управління | |||||
| Маркетинг 1. Частка ринку 2. Репутація компанії 3. Престиж торговельної марки 4. Витрати, пов’язані із стимулюванням збуту 5. Чисельність персоналу із збуту 6. Цінова політика 7. Організаційні та технічні можливості для збуту 8. Рівень/якість обслуговування 9. Кількість клієнтів 10. Якість інформації про ринок | |||||
| Кадровий склад 1. Рівень кваліфікації виробничого персоналу 2. Витрати на підготовку та перепідготовку персоналу 3. Рівень підготовки збутового персоналу в технічній області | |||||
| Технологія 1. Застосовувані стандарти та ступінь їхньої сумісності 2. Нові продукти 3. Витрати на НДДКР |
Дана методика оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства визначає конкурентну позицію організації за окремими напрямками діяльності.
Метод «4Р» Источник. Метод заснований на порівняльному аналізі конкурентів за наступними параметрами: продукт (Product); ціна (Price); регіон і канали збуту (Place); просування на ринку (Promotion).
Усі показники діяльності підприємства оцінюються, результати зосереджуються в аналітичній таблиці (табл. 4.6).
Таблиця 4.6
Оцінка конкурентоспроможності (метод “4Р”)
| Фактори конкурентоспроможності | Підприємство, що досліджується | Конкуренти | ||
| А | В | … | ||
| Продукт (Product) 1. Надійність 2. Термін служби 3. Ремонтопридатність 4. Технічний рівень 5. Престиж торговельної марки 6. Стиль 7. Рівень ремонтного обслуговування 8. Гарантійне обслуговування 9. Унікальність додаткових послуг 10 Багатоваріантність набору виробів і послуг 11. Широта асортиментів | ||||
| Ціна (Price) 1. Відпускна 2. Роздрібна | ||||
| 3. Знижки 4. Умови та порядок розрахунків (передоплата, кредит, строки оплати) | ||||
| Регіон і канали збуту (Place) 1. Стратегія збуту 2. Розподіл продукту 3. Кількість дилерів 4. Кількість дистриб'юторів 5. Ступінь покриття ринку 6. Регіон збуту | ||||
| Просування на ринку (Promotion) 1. Форми реклами 2. Розміщення реклами 3. Бюджет реклами 4. Частота появи реклами 5. Участь у виставках 6. Згадування в засобах масової інформації 7. Комісійні |
Функціональний метод оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства. Відповідно до цього методу, основними параметрами оцінки рівня конкурентоспроможності виступають економічні показники діяльності, які згруповані за певними ознаками. Наприклад:
1 група - показники, які відображають ефективність збутової і виробничої діяльності компанії:
·відношення чистого прибутку до чистих продажів,
·відношення чистого прибутку до чистої вартості матеріальних активів,
·відношення чистого прибутку до чистого оборотного капіталу.
2 група - показники, які відображають використання основного та оборотного капіталу:
·відношення чистих продажів до чистої вартості матеріальних активів,
·відношення чистих продажів до чистого оборотного капіталу,
·відношення чистих продажів до вартості матеріально-виробничих запасів,
·відношення основного капіталу до вартості матеріальних активів,
·відношення матеріально-виробничих запасів до чистого оборотного капіталу.
3 група - показники, які відображають ефективність фінансової діяльності компаній:
·відношення оборотного капіталу до поточного боргу, період оплати поточних рахунків,
·відношення поточного боргу до вартості матеріальних активів,
·відношення поточного боргу до вартості матеріально-виробничих запасів,
·відношення довгострокових зобов'язань до чистого оборотного капіталу.
Рівневий підхід. Відповідно до цього методу, на оперативному рівні ефективність управління конкурентоспроможністю підприємства визначається рівнем конкурентоспроможності продукції; на тактичному рівні - фінансово-економічними результатами діяльності підприємства; на стратегічному рівні - інвестиційною привабливістю.