Оцінка конкурентної позиції компанії в межах стратегічної групи

М. Портер виділяє чотири фактори, які впливають на конкурентну структуру всередині стратегічної групи:

1) Інтенсивність конкуренції між компаніями в одній і тій самій групі.

2) Ефект масштабу.

3) Вартість входу в стратегічну групу. Витрати на вхід у стратегічну групу визначаються декількома факторами:

·наявністю ресурсів, необхідних для реалізації стратегії;

·своєчасністю входу.

4) Організаційні здатності реалізувати обрану стратегію.

Обґрунтований відбір найбільш привабливої групи в галузі, у якій варто конкурувати, а потім вибір стратегії в групі (зниження витрат, диференціація та фокусування), забезпечує найбільшу ймовірність одержання конкурентної переваги (рис. 5.2).

Аналіз стратегічних груп рекомендується використовувати для розробки стратегії розвитку компанії. За Портером, у компанії існує кілька стратегічних можливостей:

1) удосконалити існуючу конкурентну структуру стратегічної групи або відносну позицію компанії в даній групі;

2) переміститися в іншу стратегічну групу, з метою досягнення кращої стратегічної відповідності;

3) переміститися в іншу стратегічну групу та удосконалити конкурентну структуру нової групи;

4) створити абсолютно нову стратегічну групу.

Рис. 5.2 Використання галузевого аналізу для обґрунтування конкурентної стратегії

Аналіз стратегічних груп дозволяє вибрати найбільш ефективну конкурентну стратегію:

1. Пасивна стратегія. Стратегія націлена на захист від ризиків, які викликані розвитком галузі. Основним способом реалізації стратегії є розробка заходів, спрямованих на посилення вхідних бар'єрів, що у свою чергу дозволяє поліпшити конкурентну структуру стратегічної групи або положення компанії в даній групі.

2. Активна стратегія. Передбачає використання інновацій для переходу в більш привабливу стратегічну групу або створення нової групи.