Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Стратегія підвищення конкурентоспроможності підприємства
Під стратегією підвищення конкурентоспроможності підприємства розуміють модель дій, яка покликана забезпечити досягнення стратегічних цілей підприємства. Стратегічне планування як інструмент управління зародилося на початку 50-х років ХХ ст., що було викликано швидкою зміною ситуації на більшості промислових і споживчих ринків. В 50-і роки ХХ ст. стратегія більшості підприємств розроблялася на підставі аналізу переваг і недоліків різних варіантів ринкової поведінки. В 60-і роки було розроблено безліч різноманітних теоретичних концепцій, присвячених стратегічному управлінню, при цьому важливе значення й на сучасному етапі розвитку теорії менеджменту, мають результати досліджень І.Ансоффа, А.Чендлера, К.Ендрюса, Р.Крістенсена. В 70-і роки було запропоновано безліч аналітичних методів розробки стратегії, формування цілісних систем її втілення. На підприємствах створювалися спеціалізовані відділи, які займалися проблемами стратегічного планування в умовах прискорення НТП та зміни споживчих переваг. Протягом 80-х років консалтинговими компаніями, а також окремими дослідниками були запропоновані різні моделі формування стратегії. Найбільше теоретичне та практичне значення серед них мають: ·матриця Бостонської консультативної групи, яка дозволяє шляхом зіставлення ринкової частки окремих продуктів та оцінки потреб у додатковому фінансуванні збалансувати виробничу програму; ·“GAP” аналіз, відповідно до якого, розробка стратегії складається з наступних етапів: визначення цілей; прогноз прибутку; встановлення розриву між цілями та прогнозами; визначення альтернатив та необхідних ресурсів; уточнення цілей у межах наявного забезпечення; ·SWOT - аналіз, який передбачає аналіз сильних і слабких сторін підприємства, виконання оцінки впливу макроекономічного середовища на подальший розвиток компанії, вивчення можливостей підприємства та розробку, на підставі отриманої інформації, стратегії розвитку підприємства; ·модель М.Портера, яка передбачає формування стратегії в результаті аналізу структури галузі, прогнозування динаміки зміни п'яти сил конкуренції, формування стійких конкурентних переваг. В 90-і роки ХХ ст. з'явилося безліч концепцій, що носили філософський характер і були націлені на формування «підприємства майбутнього»: ·1994 р. - концепція інтелектуального лідерства Г.Гемела та К.Прагалада (створення майбутніх ринків); ·1995 р. - концепція трьох ціннісних факторів розвитку М.Треси та Ф.Вірсема (поліпшення або виробничих процесів, або продукції, або обслуговування клієнтів); ·1996р. - концепція поєднання співробітництва та конкуренції (соконкуренція) А.Бранденбургера. Головними характеристиками сучасних стратегій підприємств-лідерів міжнародних рейтингів конкурентоспроможності є: гнучкість; креативність; постійна переоцінка; використання минулих досягнень; аналіз найважливішої інформації та швидке внесення змін; підпорядкування всього процесу досягненню основних цілей; високий ступінь попередження; різний ступінь формалізації. 6.2. Класифікація конкурентних стратегій Найчастіше стратегії класифікують за: 1) видом конкурентних переваг і галузевою специфікою; 2) особливостями ринкової ніші (віолентна, патієнтна, комутантна, експлерентна).
|