Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Класифікація інновацій
В економічній літературі, з питань інноваційної діяльності приведені різні підходи до класифікації інновацій. Так, автори П.Н. Завлин, А.К. Казанцев, Л.Е. Мінделі перш за все, виділяють технологічні інновації, які в свою чергу поділяються на продуктові та процесні інновації. Продуктові інновації охоплюють впровадження нових чи удосконалених продуктів. Впровадження нових продуктів визначається як базисна продуктова інновація, якщо функціональні характеристики, конструктивні чи використовані матеріали і компоненти, істотно відрізняють його від раніше вироблених продуктів. Поліпшуючі інновації застосовуються щодо існуючого продукту, якісні чи вартісні характеристики якого були помітно покращені за рахунок використання більш ефективних компонентів і матеріалів. Автор В.Я. Кардаш розрізняє інновації за рівнем оригінальності та неординарності.Так, радикальні інновації дають життя принципово новим виробам і технологіям, які сприяють появі нових споживачів і ринків. Поєднання вже відомих елементів у нових комбінаціях також може сприяти народженню новацій. Комбінаційні інновації можуть спрямовуватися на залучення нових груп споживачів або освоєння нових ринків. Збереження або посилення ринкових позицій підприємства досягається модифікаційними інноваціями, що передбачають поліпшення або доповнення існуючих продуктів. Історичний досвід товарного виробництва свідчить про наступність його розвитку, оскільки інноваційні ідеї здебільшого є вдосконаленням вже відомих прототипів. За критерієм наступності розрізняють: · інновації-відкриття, коли продукція або технологія не мають прототипів для порівняння; · інновації-заміщення, використання яких веде до заміни існуючих прототипів досконалішими; · інновації-відміни, що повністю змінюють сферу та використання продукту у зв'язку з появою в нього нових функцій; · інновації-повернення, коли використовуються раніше відомі види продуктів або способи чи методи їх створення; · ретровідступи, коли відтворюються старі форми на сучасній основі. На думку В. Г. Мединського та Л. Г. Шаршукової розрізняють такі види інновацій [31]: 1. За рівнем радикальності (новизни): - базисні інновації, які реалізуються у великих винаходах і стають засадничими для формування нових поколінь і напрямків розвитку техніки; - інновації, що поліпшують техніку завдяки винаходам серед неї та невеликого масштабу; - псевдоінновації, скеровані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки та технологій. 2. За характером застосування: - продуктивні інновації, орієнтовані на виробництво і використання нових продуктів; - технологічні інновації, що мають на меті створення і застосування нової технології; - соціальні інновації, які передбачають побудову і функціонування нових структур; - комплексні інновації, що поєднують кілька видів змін. 3. За стимулом появи (відправними джерелами): - інновації, спричинені розвитком науки і техніки; - інновації, спричинені потребами виробництва; - інновації, спричинені ринковими потребами. 4. За місцем у процесі відтворення: - інновації споживчі; - інновації інвестиційні. 5. За масштабом: - складні (синтетичні) інновації; - прості інновації. Аналізуючи існуючі відомі класифікації інновацій, автори Н. Чухрай і Р. Потора прийшли до висновку, що кожна класифікація побудована за певною класифікаційн6ою ознакою і виконує певне цільове навантаження (табл. 1.1): Таблиця 1.1. Систематизація існуючих класифікацій інновацій [44]
Кожна творча ідея організаційного розвитку може бути по-різному втілена в інноваційному процесі. Інновації можуть бути радикальними або частковими, в технічній чи управлінській сфері, можуть стосуватись продуктів або процесів. Враховуючи глибину запропонованих змін, інновації поділяють на радикальні (базові); комбінаторні (використання різних поєднань); часткові або модифікаційні (доповнюючі, покращуючі). Радикальні інновації – це нові продукти чи технології, розроблені організацією, які повністю витісняють продукти і технології, які в даній галузі існували раніше. Часткові інновації – це нові продукти і процеси, що лише модифікують вже існуючі. Технічні інновації – це зміна зовнішнього вигляду і споживчих характеристик товарів чи послуг, або ж технологічних процесів їх виробництва. Організаційно-управлінські інновації – це зміни в процесі управління, протягом якого продукти і послуги мають задум, виробляються і постачаються споживачам. Управлінські зміни безпосередньо не впливають на зовнішній вигляд чи спосіб виробництва продуктів чи послуг. Залежно від технологічних параметрів інновації поділяють на продуктові і процесні. Продуктові інновації охоплюють застосування нових матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих принципово нових продуктів. Продуктові інновації є змінами зовнішнього вигляду та споживчих характеристик існуючих продуктів чи послуг, або створення цілком нових продуктів чи послуг. До процесних інновацій відносять нові методи організації виробництва і збуту (нові технології), а також інновації, пов'язані зі створенням нових організаційних структур в межах підприємства або її трансформацією (реінжинірінгом). Інновації щодо процесів — це зміни у способі виробництва, створення та збуту товарів чи послуг. В той час, як управлінські інновації впливають на всю діяльність організації, інновації в сфері процесів особисто впливають лише на виробничий процес. За масштабом новизни стосовно ринку інновації поділяються на інновації світової новизни (трансконтинентальні); нові в країні (транснаціональні); нові в регіоні (регіональні); нові в галузі (галузеві); нові для підприємства. За ознакою " місце в системі " (на підприємстві) можна виокремити: - інновації на вході підприємства (тобто зміни у виборі і використанні сировини, матеріалів, машин і обладнання, інформації тощо); - інновації на виході підприємства (вироби, послуги, технології, інформація тощо); - інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної). Враховуючи ефект, який отримується внаслідок впровадження інновацій в життя, останні поділяються на інновації з науково-технічним, соціальним, екологічним, економічним (комерційним) та/ або інтегральним ефектами. Враховуючи здатність інновацій до мультиплікативності, можна віокремити чотири типи інноваційних рішень, а саме: 1. інновації у виробі (продуктові інновації), які сприяють виникненню нових галузей і змінюють структуру економіки; 2. інновації у виробі, які не спричиняють виникнення нових галузей і не змінюють структуру економіки; 3. інновації у виробничих процесах (технологічні інновації), які можуть бути використані у всіх існуючих галузях; 4. інновації у виробничих процесах, які можуть бути використані у деяких галузях, зазвичай в традиційних. Прикладами інновацій першого типу або таких, які сприяють виникненню нових галузей і змінюють структуру промисловості, можуть бути автомобіль, літак, синтетичні волокна, комп'ютер. Всі інноваційні рішення такого типу ініціюють виникнення нових галузей та нових ринків, і можуть бути віднесені до макроінновацій. Інноваційні рішення другого типу здійснюються у вже існуючих галузях як відповідь на виникаючі суспільні потреби, або у випадку насичення ринку існуючими дотепер рішеннями. З точки зору теорії життєвого циклу товару, мова йде про фазу насичення, яка обумовлює необхідність запровадження заходів для подовження циклу шляхом впровадження нових рішень. Прикладом таких рішень може бути галузь електротехніки та електроніки (наприклад, радіотелевізійна), якій притаманне постійне вдосконалення виробів, що виконують відомі функції, водночас, виконання цих функцій нерідко відбувається на якісно новому рівні. Інноваційна діяльність такого типу не ініціює появу нових галузей промисловості. Третій тип утворюють технологічні інновації. Вони дають можливість отримувати зростання продуктивності факторів виробництва та/ або зниження виробничих витрат на одиницю продукції. До інновацій останньої категорії запропонованого поділу можна віднести інновації в процесах традиційних галузей, таких як деякі галузі хімії (неорганічна хімія, нафтохімія). Оскільки в цих галузях не відбувається радикальних змін у виробі, нові рішення відрізняються покращанням існуючих виробів шляхом вдосконалення існуючих виробничих процесів. Важливим аспектом кон’юнктурної класифікації є визначення, в якій мірі новий товар є новим для виробника, а в якій — для споживача. З точки зору виробника, інновацією є використання вперше певного технічного рішення. Рівень новизни у цьому випадку може бути оцінений шляхом експертних оцінок за допомогою групи представників виробників або інших незалежних експертів. Більш об'єктивні результати можна досягти, оцінюючи частку нових складових, які використані при технічному рішенні вперше. З позиції споживача, продуктова інновація — це товар, який має нову споживчу вартість в очах споживачів. Рівень новизни в цьому випадку можна оцінити шляхом опитування потенційних споживачів або групи незалежних експертів. З огляду након’юнктурну класифікацію продуктові інновації поділяються на такі типи: 1. часткові інновації, які передбачають проведення модернізації без змін основних конструкцій і не змінюють споживчу вартість виробу; 2. часткові інновації, які передбачають зміни у конструкційних характеристиках виробу; 3. часткові інновації, які передбачають зміни у споживчих властивостях виробу; 4. радикальні (базові) інновації, фізичні характеристики та характеристики сприйняття яких описуються новими термінами.
|