Логічні методи

Ці методи ототожнюються з асоціюванням та генеруванням ідей. Метод асоціювання ідей базується на використанні можливостей органів чуття людини (слуху, зору, дотику) та її розумових здібностей для формування шуканих ідей. Спостерігаючи, слуха­ючи або відчуваючи той чи той реальний об'єкт, людина здатна відійти від його образу і уявити собі інший, що має певну подіб­ність, але принципово різниться від нього. Пов'язана з цим оригі­нальна та цінна ідея фіксується і використовується для дальшого опрацювання. Під час спостереження і формування ідеї аналізую­ться властивості реального та уявного об'єкта. На підставі логіч­них роздумів і прямого порівнювання цих властивостей прийма­ють необхідні рішення.

Цей процес передбачає наяв­ність точних відповідей на низку конкретних питань. З'ясовують­ся, зокрема, переваги та недоліки конструктивного виконання то­вару, можливості його використання за нових умов або здійснення масштабної (збільшеної, зменшеної) модифікації виробу. Вивчаються також можливості зміни зовнішнього оформлення, компону­вання або принципів дії виробу, заміни матеріалів тощо. Відповіді на ці питання дають змогу створити образ майбутнього об'єкта.

Метод генерування ідей базується на систематизації даних щодо розвитку певного виду товару в минулому та на логічному аналізі цих даних для визначення можливих напрямків розвитку продукту в майбутньому. Поширеними засобами генерування є діаграми та матриці ідей, так звана мозкова атака (метод «мозкового штурму»), евристичні методи.

Метод генерування з допомогою діаграми ідей передбачає використання відповідного графічного матеріалу, який синтезує минулий досвід становлення та розвитку того виду товару, що розглядається. Така діаграма своєю наочністю допомагає підви­щенню активності творчої діяльності в процесі пошуків нових варіантів розв'язання задачі, сприяє такому пошуку і створює для нього необхідні передумови. Отже, діаграма ідей забезпечує по­ширення та поглиблення ознак систематизації та класифікації об'єкта.

Метод генерування з використанням матриці ідей пов'язаний із проникненням у морфологію (склад та структуру) виробу. Його вважають продуктивнішим, оскільки він дає змогу отримати більшу кількість комбінацій ідей, у тім числі альтернативних. Останнє cприяє знаходженню принципово нових рішень.

Морфологічний аналіз ґрунтується на побудові матриці характеристик об'єкта прогнозування та їх можливих значень з наступним перебиранням і оцінюванням варіантів сполучень цих значень. Він реалізується на основі побудови так званого морфологічного блоку, який було запропоновано швейцарським вченим Ф. Цвікі в кінці 50-х років. Параметри об'єкта, відібрані на попередньому етапі як найважливіші для проблеми, що вивчається, розміщуються в рядках та стовпчиках багатовимірної таблиці — морфологічної матриці. У кожній клітинці матриці є варіанти можливих рішень.

Процедура мор­фологічного аналізу – це послідовне перебирання можливих спо­лучень різних характеристик (у нашому прикладі — фізичних принципів та технічних рішень для вибору транспортного засобу) (рис.3.3.). Загальна кількість m варіантів: створення нового технічно складного товару дорівнює добутку

,

де i = 1, 2, …. n – кількість різних типів характеристик;

r_i - кількість характеристик i -го типу.

Рис. 3.3. Морфологічна матриця ідей для вибору транспортного засобу

Ще один приклад демонстрації сутності морфологічного методу аналізу для генерації ідей наведений на рис. 3.4. Рисунок ілюструє морфологічний метод генерації ідей упаковки:

Куб Сфера Туба Конус Тетраедр Гексаедр Паралелепіпед Ромб Форма подушки

Рис. 3.4. Генерація ідеї нової упаковки.

Послідовність етапів морфологічного аналізу така:

- проблема описується в цілому (жодні рішення не пропонуються);

- проблема розкладається на кілька компонентів (наприклад, визначаються параметри об'єкта — форма, матеріал упаковки, вміст);

- для кожного параметра пропонується кілька можливих варіантів (відомих і тих, які поки що не використано в представлених на ринку товарах). При цьому складається матриця, так званий морфологічний ящик, у першому стовпчику якої перелічено всі параметри, а праворуч у тому ж рядку — альтернативні рішення;

- параметри й альтернативні рішення комбінуються (кожне рішення складається з набору, яке вимагає по одному варіанту з кожного параметра); вибирається та реалізується оптимальне, з погляду фірми, рішення.

Прогнозна сутність методу морфологічного аналізу виявляється в можливості передбачення ймовірності характеристик товарів, які ще не створені, але можуть з’явитися в майбутньому

Метод морфологічного аналізу дуже корисний для проектування нових виробів, а також для визначення можливості патентування основних параметрів з метою " за­блокувати" винаходи, які можуть з'явитися у майбутньому, і перекрити конкурентам шлях до імітації інновації.

Метод мозкового штурму. Мозковий штурм, запропонований А. Осборном наприкінці 30-х років, як метод дуже простий. Він передбачає наявність таких етапів: підготовчий; генерації ідей; аналізу й оцінки ідей. На мал. 3.5. представлена основна структура «мозкового штурму»:

Рис. 3.5. Основна структура методу «мозкового штурму»

Існує декілька методів мозкового штурму та його модифікацій:

- класичний мозковий штурм;

- анонімний мозковий штурм;

- дидактичний мозковий штурм;

- деструктивно-конструктивний мозковий штурм;

- техніка творчої співпраці.

Анонімний мозковий штурм. Безпосередньо мозковий штурм проводиться до засідання. Учасників просять сформулювати та записати всі ідеї, які стосуються проблеми, на аркуші паперу і віддати їх ведучому. Ведучий представляє ідеї послідовно, не називаючи авторів, а група розвиває і вдосконалює ці ідеї.

Дидактичний мозковий штурм (техніка Літта). До початку засідання постановка проблеми точно відома тільки ведучому, який підводить учасників до проблеми поступово протягом, як правило, серії засідань: спочатку їх знайомлять лише із загальними аспектами проблеми, надалі додаткова інформація виводиться послідовно, внаслідок чого проблема вирішується повністю.

Деструктивно-конструктивний мозковий штурм. Мозковий штурм проводиться двома етапами. На першому етапі висвітлюються всі вади існуючого рішення проблеми, а на другому ведеться пошук нових, кращих ідей.

Техніка творчої співпраці. При цьому методі групова робота змінюється на індивідуальну. Спочатку протягом 10-15 хвилин проводиться груповий мозковий штурм. Потім учасники індивідуально (5-10 хвилин) обдумують проблему, записують нові ідеї. Вдосконалюють висловлені в процесі дискусії пропозиції.

Конференція ідей. Є модифікацією методу мозкового штурму, яка відрізняється вищим темпом засідання і припускає доброзичливу критику у формі реплік і коментарів. Усі ідеї фіксуються в протоколі, але автори не вказуються.

Різновидом цього методу є:

§ конференція ідей Гільде;

§ дискусія 66;

§ метод 635.

Конференція ідей Гільде. До участі в конференції ідей залучають і працівників, добре обізнаних з проблемою, і новачків, здатних висувати нові свіжі ідеї, оскільки над ними не тяжіють традиційні підходи до її вирішення. Головуючий, статус якого під час конференції рівним з іншими, має підтримувати невимушену обстановку, неухильно рухаючись до мети.

Дискусія 66 (серія гудучих голосів). Учасників розбивають на групи по шість осіб, кожен незалежно від інших готує своє рішення проблеми або відпрацьовує позицію щодо певного питання. У кожній групі визначається ведучий, протоколіст, спікер. Групова робота триває приблизно 6 хвилин. Після цього всі групи збираються на пленарне засідання, на якому може бути вибраний новий погляд на проблему, яку знову обговорюють окремо протягом короткого часу.

Метод 635. Група, до складу якої входять 6 учасників, аналізує і чітко формулює проблему. Після цього кожен з учасників протягом 5 хвилин заносить до формуляру 3 пропозиції щодо вирішення проблеми і передає формуляр своєму сусідові, який бере до уваги пропозиції попередника і занотовує ще три власні пропозиції. Вони можуть виникнути внаслідок певних асоціацій із записаними рішеннями або бути абсолютно новими. Після того, як усі учасники опрацювали формуляри, процес завершується. Час, який надається для обдумування на останніх фазах, може бути продовжений.

Наступним методом генерування ідей є синектика. Цей методбув запропонований В. Гордоном.

Синектика — пошук ідей нових товарів на основі використання аналогій з інших сфер життя. В основу синектики покладено мозковий штурм, до участі в якому запрошують фахівців різних сфер діяльності. Група від одного штурму до іншого накопичує досвід вирішення проблеми. Основні прийоми, які використовуються в синектичному штурмі, засновані на аналогії:

ü прямій (як вирішуються завдання, схожі на дані);

ü особистій (спробуйте увійти в образ даного в завданні об'єкта і висловитися з цієї позиції);

ü символічній (дайте образне визначення суті завдання);

ü фантастичній (як це завдання вирішили б казкові персонажі).

Можна виділити три варіанти синектики:

• класична синектика;

• синектична конференція;

• візуальна синектика.

Класична синектика. Зазвичай вона передбачає створення групи із 5—7 осіб, базується на правилах і умовах проведення мозкового штурму і здійснюється трьома етапами:

1. формулювання проблеми;

2. відчуження змісту проблеми — використовуючи певну техніку відчуження (прямі, особисті, символічні, фантастичні аналогії) група віддаляється від проблеми, абстрагується від конкретної ситуації;

3. формування підходів до вирішення проблеми — поняття, які з'явилися в процесі відчуження, порівнюються з визначеною проблемою, у результаті відпрацьовуються ідеї вирішення проблеми.

Синектична конференція. У процесі синектичної конференції, яка має багато еле­ментів, подібних до методів класичної синектики, але не передбачає дотримання жор­сткої послідовності синектичного процесу, зберігається лише стиль обговорення про­блеми через аналогії. При цьому немає чітко вираженої фази відчуження, аналогії, які формуються вільно, є поштовхом для відпрацювання ідеї вирішення певної проблеми.

Візуальна синектика. Це метод, за якого відчуження і стимулювання пошуку ідей здійснюється за допомогою зображення (діапозитивів, великих зображень на кален­дарях, рекламних проспектах, виставлених на стендах). Відчуження (аналіз) прово­диться після того, як учасники спільно описують перше зображення. Ідеї з'являються з елементів представленого зображення.

Метод контрольних запитань. Цей метод реалізується за допомогою переліку запитань, розроблених А. Осборном, Т. Ейлоаром, Д. Пірсоном, Г.Л. Бушем та ін.

До переліку, запропонованого А. Осборном, входять 9 груп запитань:

ü Яке нове застосування можна запропонувати для об’єкта?

ü Який інший об’єкт подібний до цього і що можна скопіювати?

ü Які модифікації можна отримати завдяки обертанню, вигину, скручуванню, повороту, зміні функцій, кольору, форми, контура?

ü Що у технічному об’єкті можна збільшити (розміри, міцність, кількість елементів та ін.)?

ü Що у технічному об’єкті можна зменшити (ущільнити, стиснути, прискорити, звузити, подрібнити)?

ü Що у технічному об’єкті можна замінити (елемент, матеріал, привід та ін.)?

ü Що в об’єкті можна переробити (схему, компонування, порядок роботи та ін.)?

ü Що в об’єкті можна зробити навпаки?

ü Які нові комбінації елементів можливі?

Метод словесних асоціацій полягає у методичному складанні та перечитуванні спис­ку слів і понять доти, доки якесь слово наштовхне на нову ідею. Джерелом словесних асоціацій можуть бути словники, журнали з проблем торгівлі, технічна література.

Метод колективного блокнота. Кожен з учасників отримує блокноти для ідей, в яких чітко описано проблему, і що­денно вносить у свій блокнот ідеї, які спали йому на думку. Через певний термін (приблизно місяць) усі блокноти здають координатору, який впорядковує, регулює матеріал. Потім усі учасники вивчають та обговорюють результати.