Дохристиянська педагогіка Київської Русі

До офіційного запровадження на Русі християнства існу­вали зародкові форми язичницьких шкіл, які задовольняли потреби київської верхівки. Прийняття християнства супро­воджувалось знищенням язичницьких звичаїв і релігії. І.Огієнко в праці «Хрещення українського народу» пише: «Нову віру таки густо було полито кров'ю українського народу, що боронив батьківську віру». Освіта, як частина язичницької культури, також була зруйнована. Ось чому є мало даних про шкільництво VI—IX ст. Але знахідки, якими оперує сучасна педагогічна наука говорять про те, що освіта мала значне поширення і в дохристиянський період. Давня педагогіка не була виділена в окрему галузь знань, проте дістала відобра­ження у релігійних віруваннях, фольклорі, живописі, народних традиціях і звичаях.

Головними носіями духовної культури язичницького пері­оду були давньоруські жерці — волхви. Вони воло­діли знаннями з математики, географії, медицини, будівництва, астрономії. Волхви були досить освіченими людьми, кожен знав кілька мов. Вони мали не тільки практичні знання (про це свідчать розкопки 1899 р. на території України, коли було знайдено глиняний посуд, де був зображений малюнок, який символізував сільськогоспо­дарський календар), але й намагались по-філософськи осмис­лити світ. Саме вони створили вчення про Деміурга — першо­го творця землі як першооснови усього сущого. В цей період слов'яни мали свою писемність. Це підтверджує в своїй книзі «Сказання про письмена» історик слов'янської писемності, і болгарський вчений Чорноризець Храбр (IX- ст.). До нас ді­йшли договори Русі з греками 912, 945, 971 рр. В договорі 945 р. зазначалось, що руські купці повинні були мати пись­мові грамоти. Для цього князь Ігор повинен був утримувати канцелярію грамотіїв для складання документів. В той же час найпростіші форми письма були відомі на території давньої Русі ще у VI ст.

У 60-х роках XX ст. археолог С. О. Висоцький відкрив на стіні Київського Софійського собору архаїчну азбуку кінця IX ст. Саме нею скористались князі Олег та Ігор. Ці факти свідчать про поширення грамоти серед різних верств насе­лення, а також про існування певних освітніх систем.

Давня Русь — Україна тим і відрізняється від своїх сусідів зі сходу і заходу, що процес формування освітніх систем пройшов швидше і охопив широкі верстви населення. На жаль, потрібно визнати, що, прийнявши християнство, князь Воло­димир одночасно знищив світогляд давніх українців, їхню духовність, завдав шкоди освітній системі. Справу освіти довелось розпочинати з азів — «Візантія не дала нам система­тичної, пристосованої для освіти широких мас школи, якої, в тім, і сама, власне кажучи, не мала». Цю систему довелось створювати самостійно. " Завдячуючи тому підґрунтю, яке склалось упродовж століть, освітня справа після 988 р. в на­шому краї відродилась досить швидко.