![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Сутність навчально-виховного процесу в Київській Русі
В XI—ХП ст. на Русі з'являється поняття «навчання грамоти» (читання, письмо, лічба, хоровий спів). Термін «школа» з'явився на Русі лише в XIV ст. «Навчання грамоти» — це елементарна початкова освіта. Школи існували в основному у містах і утримувались за рахунок батьків. Диференціація навчання забезпечувалась тим, що вчитель працював з кожним учнем або невеликою групою (8—10 чол.). Навчальний рік розпочинався з появою першого снігопаду і закінчувався ранньою весною. Заняття починались зранку, потім була перерва на обід, а далі заняття тривали до церковної вечірні. Точно встановленого строку навчання не було. Учні навчались 2—3 роки. На початку навчання діти вивчали азбуку, яку називали «буквиця». Для швидшого запам'ятовування користувались дерев'яною азбукою — невеликою дощечкою, на одному боці якої вирізували букви, другу вкривали воском. Діти писали на воску ті букви, які мали засвоїти. Застосовували і так звані «розрізні азбуки» — черепки з окремими буквами, з яких утворювали склади. Цей спосіб.навчання був запозичений з грецьких міст-колоній Причорномор'я. Був відомий на Русі і буквенно-складовий метод навчання. Спочатку вивчали склади, далі утворювали слова, після чого переходили до складання акровіршів — невеликих молитов, перші рядки яких починаються з чергових букв азбуки. Акровірші виконували роль перших зв'язних текстів. Основними навчальними посібниками були часослов, псалтир. В основі методики навчання лежало зазубрювання текстів з цих книг, практикувалось коментування незрозумілих термінів і понять. Роль наочності відігравали ілюстрації з псалтиря та малюнки вчителів і учнів на релігійні сюжети. У цей період виникають шкільні книги, куди за невелику плату вчителі переписували фрагменти часослова і псалтиря. Ці книжки-фрагменти були написані на бересті, тому що пергамент, на якому писався часослов і псалтир, був дуже дорогий. Навчання письма здійснювалось у два етапи — писали букви металевими або кістяними стержнями-писалами на церах (навощених дощечках). Писала мали у верхній частині лопатку, якою загладжували написане на воску, і церу використовували знову. Другий етап — вчилися писати на твердій березовій корі-бересті. Учні писали «на слух», класних дощок не використовували. Методика навчання письма була спрощена, правила граматики вивчались у школах підвищеного типу. Навчання арифметики починалось з вивчення нумерації числових символів — 27 букв грецького походження. Над буквами-цифрами ставили титло (риску), або з одного і другого боку крапки. Пізніше був винайдений «цифровий алфавіт», що складався з трьох рядів букв-цифр — по дев'ять у кожному рядку. Букви верхнього ряду означали сотні (100—900), середнього — десятки (10—90), нижнього — одиниці (1—9). Азбуку і цифровий алфавіт діти вивчали одночасно. Арифметичні операції здійснювались за допомогою пальців: рука символізувала число 5, а пальці на ній — кількість предметів. Далі рахували з допомогою великого пальця і ' суглобів на останніх чотирьох пальцях. Кожний суглоб означав: число 12 (дюжину). Процес лічби здійснювався доторкуванням великого пальця, який має три суглоби, до суглобів на інших пальцях. Такий спосіб лічби застосовувався ще в школах стародавнього Риму, а в Х—XIV ст.. у школах грамоти Західної Європи. У XII ст. починається період феодальної роздробленості.Київської Русі. Держава розпадається на кілька великих самостійних князівств, між якими збереглися економічні, політичні, культурні і духовні зв'язки. Виникають нові тенденції в галузі освіти і виховання. Багато русинів навчаються за кордоном. Відбуваються зміни у вихованні в князівському та боярському середовищах. Годувальників (княжич проходив військово-фізичне виховання, готувався до управління державою) замінили на домашніх вихователів (дядьків). Серед них було немало талановитих педагогів. Економічний і культурний розвиток вимагав шкіл підвищеного типу. Такі Школи існували в Києві, Галичі, Володимирі-Волинському, Львові, Луцьку, Ужгороді. Утримувались вони за рахунок казни і міських властей. Єдиної структури шкіл підвищеного типу не було, як не було і професійної спеціалізації. Вся система виховання і навчання розглядалась як підготовка до християнського вдосконалення особистості, але окремі аспекти освіти мали професійні риси. На першому місці було оволодіння слов'янською та руською мовами і їх граматикою. Основним посібником у вивченні мов була «Книга Осмичастина» (про частини мови). В школах підвищеного типу вивчались поетика і риторика, елементи діалектики і логіки, юридичний кодекс «Правда Руська», історія з «Повісті врємєнних літ», а також математика. В навчальному процесі використовувались такі методи навчання: 1) екзегетичний — інтерпретація всього навчального матеріалу за допомогою символів, які відображають небесний світ в земному. Завдання учителя при цьому зводилось до розшифрування даних символів; 2) художній — образна Характеристика видатних осіб, героїв, святих та ін.; 3) науковий — емпіричне пояснення навчального матеріалу. З XII ст. в освіті починають проявлятися світські мотиви, вона набуває все більшого поширення. В період XI—XIII ст. існували школи в 87 містах Київської Русі. Розвиток освіти на Русі був перерваний навалою орд Батия. Але в кінці XIV на початку XV ст. освіта почала відроджуватись.
|