![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Засвоєння школярами логіки мови, тобто граматичних її законів в їх логічній системі.
В педагогічній творчості К. Ушинського значне місце займає ідея підготовки молоді до трудового життя. Педагог підкреслює, що праця становить потребу людини. Тіло, серце і розум людини вимагають праці, і ця вимога така настирна, що коли людина не матиме своєї особистої праці в житті, то перед нею відкривається шлях або до нескінченного незадоволення життям, або добровільного самознищення. Виховання повинно розвинути в кожного звичку і любов до праці, повинно дати змогу та засоби відшукати для себе працю в житті. Тому школа, розвиваючи своїх учнів духовно, повинна разом з тим запалити в них жагу серйозної розумової праці. Відповідно до цього завдання, виховання в школі має бути не грою й забавою, а серйозною максимальною працею. Всі ці ідеї К. Ушинський виклав у статті «Праця в її психічному і виховному значенні». Багато уваги Костянтин Дмитрович приділяв розробці теорії педагогіки. Без наукових педагогічних -основ учитель неминуче йде навпомацки і може погубити багато дітей. Вихователь має справу з психо-фізичним, соціальним життям людини, особливо з її психічним станом. Велика заслуга вченого полягає в тому, що педагогіку він розглядав у тісному зв'язку з психологією, підводив психологічну основу в розв'язанні педагогічних проблем. Він створив велику наукову працю «Людина як предмет виховання», яка являє-собою «педагогічну антропологію». На той час це була одна з найглибших спроб наукового обгрунтування педагогіки. К. Ушинський вважав, що педагогіка є не лише наукою, а й мистецтвом. Цю ідею він розвинув у передмові до «Педагогічної антропології», де вимагає від учителів творчості на базі науки. Багато цінних ідей вніс К. Ушинський і в розвиток дидактики. Вони викладені у працях «Руководство для учащихся по «Родному слову», «Педагогічна антропологія» та ін. На першому плані вчений розглядав проблему виховуючого навчання. Він вважав, що в самій науці є величезна сила, яку повинна використати школа. Не можна виховувати не навчаючи, не впливаючи на свідомість дитини. Особливу роль у цьому процесі відіграє особистість педагога, його переконання. Щоб навчання могло виховувати, потрібно організовувати і підтримувати увагу дитини. Це найлегше зробити шляхом активного впровадження в навчальний процес наочних посібників. Проте наочність збуджує лише пасивну увагу, тому потрібно навчити дитину користуватися здобутими знаннями, самостійно мислити. Такі знання становлять фундамент, на якому базується наступне навчання. Якщо фундамент не досить міцний, то й неміцною буде будова, яка на ньому споруджується. Але він стає тим міцнішим, чим систематичніше пов'язується з наступними знаннями. Таким чином педагог обґрунтовує дидактичні принципи систематичності, послідовності та застосування знань на практиці. Він дає блискучий аналіз процесу повторення в статті «Педагогические приложе-ния анализа памяти». Він обгрунтував своє знамените правило повторення: частим повторенням слід запобігати забуттю, а не відновлювати забуте. Значення педагогічних надбань К. Д. Ушинського важко переоцінити — він став основоположником нової вітчизняної наукової педагогіки. А.С.Макаренко — видатний вихователь за своїми здібностями, знаннями, розвитком і працьовитістю; особливий інтерес виявив до педагогіки і гуманітарних наук, багато читав і писав творів про проблеми, що вони вивчають та предмет їх дослідження. Він сам писав, що будучи ще студентом з психології читав усе, що було написано російською мовою, в своїй спеціальній галузі — педагогіці — багато читав і багато думав. Особливим завданням, що пронизує усю його творчість було поєднати загальну, політехнічну і професійну освіту, забезпечити виховання дітей і підготовку до практичної діяльності. Діяльність педагога припадає на початок ХХ століття. Світова педагогіка була насичена в цей час реформаторськими ідеями, що пронизували всі напрями освітньо-педагогічної теорії і практики. Тогочасне педагогічне новаторство зосереджувалося переважно у Західній Європі і США: О.Декролі, Є.Демолен, П.Гахеб, Г.Винекен, Г.Літц, Р.Кузіне, А.Фер’єр — і Європі і Джон Дьюї — США. Розглядаючи творчу спадщину А.С.Макаренка, визнаючи суть його системи виховання, треба мати на увазі принаймі дві обставини, на які вказував сам педагог: “…педагогіка — річ насамперед діалектична: не може бути встановлено ніяких абсолютно правильних педагогічних заходів або систем. Усяке догматичне положення, яке не виходить з обставин і вимог даної хвилини, даного етапу, завжди може буде хибним.”(…; 11) По-друге, “… ніякий метод не може бути виведений з уявлення про пару — учитель плюс учень, - а може бути виведений тільки з загального уявлення про організацію школи і колективу.”(…; 11) Вивчення творчої спадщини педагога пережило різні етапи: піднесення теорій Макаренка, їх калькування, гостру критику, заперечення, нівелювання, забуття. Та історія не пишеться знову з “чистого паперу”. Потрібно вміти виділити позитивне і оцінити його, визнати помилки і в подальшому знайти шляхи їх подолання, а не повторювати і заперечувати. Саме тому, намагаючись побудувати сучасну систему виховання необхідно як найдосконаліше вивчити попередній досвід і серед нього – досвід Антона Семеновича Макаренка.
|