Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Мас-медійні політичні кампанії: технології та мистецтво






" Брехня, що була повторена багаторазово, неодмінно в розумінні людей стає фактом правди". Таку сентенцію сформулював ідеолог фашизму Геббельс. І не тільки цю. На підставі його пропагандистських доктрин німецький вчений Довіафт сформулював для мас-медіа закони " розумового спрощення", " наполегливого повторення", " емоційного нагнітання", " суб'єктивізму", " обмеження матеріалу". Чого приховувати, і в сучасній політико-журналістській діяльності вони є якщо не домінуючими, то очевидно зримими, особливо в організації мас-медійних політичних кампаній. Інколи з жалем пригадується ще один геббелівський постулат: " Забудьте слова: гуманізм, культура, міжнародне право - для нас це пусті поняття..."

" Журналісти продажні" - з цього приводу у влади немає сумнівів. Швидше за все, не визначаючи це вголос, влада керується особистим досвідом. Тому будь-який неприємний для влади матеріал вона неодмінно мітить як замовний. Різниця між урядом і журналістами полягає в тому, що, коли можновладці підходять до вікна, то вони бачать дзеркало, а журналісти - вулицю. І тому у влади і журналістів різне сприйняття. І ще одне. Цікаво, що у влади не виникає питання, що робити з владою. Відповідь очевидна - не віддавати. Питання в іншому. Що робити з політикою, тією ж " вулицею"? Кажуть, влада не може все знати. Можливо, але тільки у тому випадку, коли вона цього і не хоче.

Правда може бути самою жорстокою, але, розповідаючи її, журналіст повинен пам'ятати дві святі заповіді: не бреши і не зневажай (адже людина не може зразу відповісти йому). Власне, і саме мистецтво мас-медійних політичних кампаній має базуватися на них. Тим більше, що електорат - це не народ одноразового використання.

Відчутна політизація масової свідомості - результат парламентських, президентських виборчих перегонів, соціологічних опитувань, референдумів. Безумовно, що це не може не позначитися і на формах діяльності мас-медіа, знаходячи своє вираження, зокрема, в підвищенні ролі мас-медійних кампаній.

За цілями, функціями, котрі виконують мас-медійні кампанії, їх можна поділити на три види: агітаційно-пропагандиські, управлінські та консультативні. Разом з тим очевидно, що поділ цей умовний: кожна з кампаній містить в собі агітаційно-пропагандистські та управлінські цілі, а також цілі з'ясування стану громадської думки з певного питання суспільного життя. Проте розрізнення видів кампаній все ж має певне практичне значення при визначенні засобів, форм і методів їх проведення.

В основі мас-медійних політичних кампаній - теми тактичного і стратегічного характеру, пов'язані з актуальними політичними, соціально-економічними і господарчими проблемами на певному етапі життя суспільства. Тут важливо, визначивши тему кампанії, знати її публіцистичне зерно, найбільш продуктивну форму її проведення, яскравий девіз чи лозунг, які виражають цю тему.

Ефективність кампаній зростає при налагодженні координації ЗМІ різних рівнів та регіонів. Кооперування різних за своєю природою ЗМІ дозволяє краще використати властивості кожного з них. Мова йде про те, що суспільні функції ЗМІ в залежності від їхньої комунікативної природи здійснюються по-різному: одні з максимальним ефектом, інші менш успішно. Взаємодія мас-медіа різних регіонів робить політичну кампанію особливо масштабною. Узгодже­не ведення політичних кампаній ЗМІ різного рівня допомагає донести смисл і зміст її до широких мас населення (електорату).

Опора на маси як специфічна риса " технології" політичної кампанії тісно пов'язана з основними принципами вільної журналістики - гуманізм, демократизм, загальнолюдські цінності. Проводячи ту чи іншу кампанію, редакційний колектив обов'язково зіткнеться з проблемою залучення, утримання уваги аудиторії до обговорюваних проблем протягом тривалого часу, закріплення у свідомості людей головних ідей кампанії. Проблема ця складна, оскільки мова йде про доволі складні соціально-психологічні механізми їхнього сприйняття аудиторією.

Успіх політичної кампанії закладається вже на її інформаційно-підготовчому етапі. І починається він, як правило, з визначення громадської думки. Вивчення думок читачів (глядачів, слухачів), звичайно, бажано проводити і в окремі, вузлові моменти кампанії.

Зацікавивши аудиторію першими повідомленнями кампанії, необхідно далі постійно слідкувати за утриманням її уваги, готувати свідомість людей до сприйняття все нової і нової інформації. Тут необхідно пам'ятати про так званий закон очікуваності. За цим законом всяке нове повідомлення має бути узгоджене з попередніми знаннями людини (ефект " цілісності" як матеріалу, так і кампанії в цілому, в якому діє правило трьох кадрів: кадр-довідка, кадр-сьогодення, кадр-прогноз).

Правильне і повне сприйняття аудиторією ідей і цілей кампанії залежать від об'єму її уваги. Із збільшенням уваги підвищується ефективність журналістського впливу, оскільки збільшується кількість сторін і елементів об'єкта, що сприймаються. В одній і тій же інформації люди осмислюють різну кількість елементів, тому що об'єм їхньої уваги вкрай неоднаковий. Він залежить від багатьох факторів, в числі найбільш важливих - ступінь знайомства з об'єктом сприйняття.

Звідси стає зрозумілою необхідність повторення в мас-медіа повідомлень про первісний факт. Повернення до основних положень кампанії мовбито " привчає" аудиторію до певної інформації, підвищує її об'єктивну значущість і тим самим розширює сферу сприйняття інформації. Повторення є також методом диференційованого підходу до аудиторії, коли про одне і те ж явище розповідається на різних рівнях для різних прошарків аудиторії.

Проте повторення в ході кампанії, відповідно до вже згадуваного " закону очікуваності", повинно йти за наростаючою лінією (" наростаюче повторення"). Надто важливими є постійний розвиток, поглиб­лення проблематики кампанії, своєчасна зміна акцентів.

Ритмічна будова (лад) кампанії - одна з головних проблем її організації і проведення. Спеціалісти вважають, що процеси забування У людини починаються відразу після завчання, яке спершу йде швидкими темпами. Тому кампанію треба вести особливо інтенсивно на її початку, щоб закріпити основні її засади у свідомості аудиторії. Потім може наступити певний " спад" - відповідно до закону психіки, згідно з яким за роздратуванням неминуче настає гальмування у сприйнятті інформації, а для нового підвищення уваги аудиторії до певного інформаційного повідомлення потрібен час і нові умови. Після тимчасового " спаду" у веденні кампанії повинна почи­натися нова ритмічна напруга.

Зрозумілий взаємозв'язок політики і політичних кампаній у пресі, але при цьому слід пам'ятати, як було зазначено вище, що у політичному процесі мас-медіа виконують бінарну функцію: репродуктивну (тобто відтворюють політику) і продуктивну (ЗМІ самі творять політику). Залежно від того, з яким знаком діють мас-медіа (" +" чи " -") ви­являється їх як стабілізуючий, так і дестабілізуючий фактор у життєдіяльності суспільства, реалізації політичних акцентів. У цьому унікальність, феноменальність преси в суспільному устрої.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал