Павло Чубинський і його праці з етнографії.

Чубинський — український етнолог, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України. Досліджував побут, звичаї, говірки, фольклор та народні вірування. Він автор тексту українського національного гімну «Ще не вмерла Україна».

Народився 27 січня 1839 року на хуторі, що нині входить у межі міста Борисполя поблизу Києва, в сім'ї бідного дворянина., навчався у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті.. 1861 року захищає в Петербурзі дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії». Повернувшись в Україну, впродовж 1861—1862 років пише статті для «Основи», співпрацює у «Черниговском листке», де публікує матеріал «Декілька слів про значення казок, прислів'їв та пісень для криміналіста», та у «Киевских губернских ведомостях», в яких побачила світ його «Програма для вивчення народних юридичних звичаїв у Малоросії» (1862).

Вивчав побут, звичаї, фольклор, говірки і народні вірування українців. У 1872-79 за редакцією Ч. було опубліковано матеріали цих досліджень: " Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край" (т. 1-7; т. 1 - вірування, народні забобони, приказки, загадки й чари; т. 2 - казки й анекдоти; т. З - народний календар; веснянки, обжинки, колядки; т. 4-родини, хрестини, весілля й похорон; т. 5 - народні пісні; т. 6 - юридичні звичаї; т. 7 - відомості про народності, що живуть в Україні).

У 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України й очолює етнографічно-статистичну експедицію Російського географічного товариства в Південно-Західному краї. За словами академіка Л.Берга, Труды" експедиції П. П. Чубинського стали " найвидатнішим явищем в історії", стали унікальною і неперевершеною народознавчою енциклопедією України,.Високий авторитет П. Чубинського, як визначного дослідника-крає-знавця, дав змогу прискорити реалізацію давньої ідеї про створення у Києві регіонального краєзнавчого центру.

1873—1876 — керував Південно-Західним відділом Російського географічного товариства.

Чубинський записав майже чотири тисячі обрядових пісень, триста казок, у шістдесяти місцевостях зафіксував і опрацював говірки, звичаї, повір'я, прикмети. З книг волосних та земських судів, староств та управ він вибрав тисячі справ, випадків та ухвал, які б вияскравлювали характерні типи взаємовідносин між людьми, виявляли залишки стародавніх звичаїв, повір'їв, звичаєвого права, дохристиянських вірувань українського народу, їх залишки й органічне поєд-нання староукраїнської, дохристиянської та християнської культур. Він скрізь фіксував рід та характер занять населення, відмінності в обробітку ґрунту, народні прикмети, за якими регламентується сільськогосподарське життя селянина. Особливу увагу вченого привертали головні події людського життя — народження, одруження, проводи в рекрути, смерть людини, і Чубинський на багатьох яскравих прикладах показав велику естетичну наснаженість і гуманістичну значущість обрядових дійств під час цих подій.Але найцікавішими в «Працях» експедиції є численні записи свят, в яких найбільше розкривається душа українського народу, його художній геній.