Історичні хроніки і реєстри першої половини 18 ст.

Цікавою пам'яткою української істріографії цього періоду є " Коротке описання Малоросії". Хроніка містить події з історії України від давніх часів до 1734 р. Більш детально оповідання починаються від часу Хмельниччини. Своє завдання невідомий автор вбачає у тому, щоби показати козацьких гетьманів і українські події. Російського царя Олексія Михайловича він називає " вечнодостойником". Переяславську Раду 1654 року трактує як " приведення під високодержавну руку" російського царя.

Автор " Короткого описання Малоросії", — на думку дослідників, — зумів догодити смакам освічених кіл козацко-старшинської інтелігенції, що цікавились історією свого краю. Серед них цей твір користувався найбільшою популярністю.

Історичну літературу першої половини XVIII ст. представляє також " Чернігівський літопис», де подано коротку хроніку подій від 1587 до1725 рр. Саме разом з цим літописом, як додаток, О.Лазаревський вперше надрукував Коломацькі чолобітні, що в свій час стали приводом.для арештів генеральної старшини у 1723 р.

Близьким до попереднього літопису є твір " Летописец, или описание краткое, знатнейшех действ и случаев, что в котром году " деялося в Украйни малороссийской обеих сторон Днепра и кто именно и когда гетьманом козацьким». При кадрукванні цього твору В.Антонович довів, що автором його був генеральний обозний 30-х-40-х рр. ХVІІІ ст. Яків Юхимович Лизогуб, і назвав цю хроніку Літописом Лизогуба.

Від початку XVI ст. до кінця ХVІІ ст. літопис Лизогуба це складена рік за роком хронологія, джерелом якої стали інші козацькі хроніки. Від оповідань 90-х рр. XVII ст. і до кінця твору (1737 р.) джерелом літопису були родинні записи сім'ї Лизогубів. Вони ширше, ніж інші хроніки подають оповідання про участь українських козаків у Північній війні, про страту Мазепою Кочубея та Іскри. Автор літопису належав до генеральної старшини, близької до гетьмана Мазепи, але засуджував його шведську орієнтацію.

Значне місце в Літописі займають історичні записи часів правління временщиків. від смерті Петра І до 1737 р., зокрема оповідання про російсько-турецьку війну часів Анни Іванівни, де описані заслуги генерального обозного Якова Лизогуба. що стояв на чолі козацького війська.

Дана пам'ятка історіографії становить певний інтерес з точки зору поглядів на явища українського життя представників козацької старшини, які, на зразок Якова Лизогуба, історичними мотивами прагнули довести свої заслуги перед російською державою, одночасно не цураючись власних автономістичних поглядів.

У цілому ж, історичні твори першої половини ХVIIІ ст. започаткували панегіричне сприйняття історії козацько-гетьманської доби. Водночас вони утвердили новий погдяд на період Хмельниччини і зокрема національно-визвольної війни, розглядаючи її як час, що не лише приніс військові перемоги, але й привів до нових форм управління, нового рівня соціальних відносин і, нарешті, утвердив у свідомості думку, що Україна є державою.