Проблеми історії України в мемуарній літературі 18 ст.

Мемуарна література має допоміжне значення, її особливість – автори аналізують сучасність.

Для 18 ст. найбільш яскрававими мемуарами є щоденники М. Ханенка (ген.хорунжого) і Якова Марковича (ген.підскарбій). У них зафіксовані важливі явища соціально-економічного життя козацької старшини часів зміцнення кріпосництва на Україні, занепаду ролі і значення козацтва, закріпачення селянства і перетворення старшини в шляхетсько-дворянський стан.

М.Ханенко пох. з козацького роду, що висунувся на 1-ий план у середині 17 ст. 1710 р. поч. військ. службу, 1717 р. переведений у ген. Канцелярію, був близьким до Скоропадського і Полуботка, перебував в ув’язненні, був звільнений після смерті Петра І.

«Даріуш» Ханенка помітив і опублікував О. Бодянський. Перевидав разом з власними коментарями – О. Лазаревський. Тут розглядаються елементи політики козацької верхівки, щоденного побуту, настроїв старшини.

Січень 1722 – поч. липня – записи щоденні, це пов’язано з останніми днями життя Скоропадського і його похованням.

1723-1753 рр. – записи не щоденні, активно і регулярно занотовував події після свого звільнення.

Дослідники вважають, що «Даріуш» Ханенка варто поділити на 2-і частини: до 1723 р. - «Даріуш» і після 1723 р. «Щоденник».

Я́ ків Андрі́ йович Марке́ вич (1696 — 1770), — український письменник-мемуарист, державний діяч гетьманщини. Один з найосвіченіших людей свого часу.

Найвизначнішим твором Якова Маркевича є його «Діяріуш» («Щоденник»), що охоплює 1717—1767 рр. й містить матеріал для політичної, соціально-економічної й культурно-побутової історії Гетьманщини.

В спадщину Якову Андрійовичу дісталася Полуботкова «Хроніка» — літопис подій в Україні. Яків узявся її продовжувати. А потім аж до 1767 року веде і власний щоденник. Події, описані ним у Ромнах, Глухові, Сварковому — десять великих томів — становлять неоціненний матеріал для дослідників історії не лише Сумщини, а й усієї України.

Спроби видати щоденники Марковича робилися тричі: О. Марковичем, О. Лазаревським та В. Модзалевським. Однак значна частина так i залишилась неопублікованою (як, до речі, й переважна більшість творів Якова Андрійовича). Деякі рукописи цього талановитого письменника й перекладача вже втрачено.

Петро Апостол вів щоденник від травня 1725 р. до травня 1727 р.. Цей щоденник знаходився в приватній колекції родини Судієнків до 1794 р. Він написаний франц. мовою. Переклав і опублікував його Лазаревський.

Після еміграції свій щоденник вів і Пилип Орлик («Щоденник подорожній, котрий я зачав року 1720, місяця октябр, дня 10»). Тут він аналізує еміграцію у Швеції, Тюрингії, Празі, спілкування з польс., молдавськими і салонікійськими діячами. Цей док. Вимагає нового прочитання і вивчення, закінчується подіями 1732 р., детально описує середовище і прагнення емігрантів.