Поняття та класифікація спадкових хвороб.

Спадковими хворобами називають порушення життєво важливих функцій організму, які виникають внаслідок змін генетичного апарату клітини (мутацій). При спадкових хворобах фактори зовнішнього середовища можуть змінювати вираженість симптомів хвороби. Спадкові хвороби можуть бути уродженими або можуть розпочинатися в будь-якому віці. Наприклад, у разі амавротичної ідіотії дитина розвивається нормально до шести місяців і лише потім починаються ускладнення; м'язова дистрофія виявляється після 3—5 річного віку; хорея Гентінгтона дає себе знати після 35 років життя, а подагра — у похилому віці.

Спадкові хвороби характеризуються генералізованим ураженням тканин і навіть органів, тому вони проявляються у вигляді синдромів або комплексу патологічних ознак.

Захворювання спадкового походження, для прояву яких необхідний вплив шкідливих факторів середовища, отримали назву хвороб із спадковою схильністю (деякі форми діабету тощо).

Спадкові хвороби не слід плутати з уродженими хворобами, які виявляються вже при народженні дитини. Вони можуть бути спадково зумовленими, а також неспадковими, набутими, які виникають внаслідок негативного впливу зовнішніх факторів на процеси ембріогенезу (порушується експресія генів і формування органів). У разі неспадкового походження, такі хвороби визначають як фенокопії спадкових вад розвитку (заяча губа, вовча щелепа тощо).

Мультифакторіальні хвороби мають багатопричинний характер. Вони залежать від складних спадково детерміно­ваних особливостей обміну речовин в організмі (так званої спадкової схильності), патологічний прояв яких здійснюється у взаємодії з комплексом фак­торів зовнішнього середовища (цукровий діабет, виразка шлунка, різні форми раку тощо).

Класифікація спадкових хвороб. Причиною спадкових хвороб слугує патологічна спадковість, одержана організмом хворого через статеві клітини його батьків.

Залежно від рівня ураження спадкових структур розрізняють:

- генні хвороби – зумовлені змінами на рівні окремих нуклеотидів (помилки при зчитуванні генетичної інформації під час транскрипції);

- хромосомні хвороби - зумовлені кількісними (поліплоїдії, анеуплоїдії) або структурними змінами хромосом (хромосомні перебудови - делеції, інверсії, транслокації, дуплікації).

Генні мутації передаються від покоління до покоління без змін, тоді як більшість хромосомних хвороб, особливо внаслідок порушення кількості хромосом (анеуплоїдія), взагалі не успадковуються. Інверсії, транслокації успадковуються із додатковими перекомбінаціями.

Генні (молекулярні) хвороби. Найбільш поширена класифікація генних спадкових хвороб за характером метаболічних розладів:

· порушення обміну амінокислот (приклади: фенілпіровиноградна олігофренія, тирозиноз, алкаптонурія);

· порушення обміну ліпідів (хвороба Німана — Піка, хвороба Гоше);

· порушення обміну вуглеводів (галактоземія, фруктозурія);

· порушення мінерального обміну (гепатоцеребральна дистрофія);

· порушення білірубінового обміну (синдром Криглера — Наджара, синдром Дубініна — Джонсона).

Хромосомні хвороби.

Усі хромосомні аномалії пов’язані з порушенням інтелекту і поведінки; вони можуть виникати як в аутосомах так і в статевих хромосомах. При цьому порушення числа і структури аутосом призводить до більш серйозніших наслідків і супроводжуються крім розумової відсталості, множинними вадами розвитку.

Причиною анеуплої­дій (або геномних хвороб), є нерозходження хромосом при поділі клітини. Моносомії за будь-якою аутосомою з життям не сумісні. Сумісними з життям є тільки зміни кількості статевих хромосом, такі, як моносомія і трисомія.

Найпоширенішою аутосомною анеуплоїдією є синдром Дауна або трисомія за 21-ю хромосомою. Триплоїдія за Х-хромосомою, або синдром трипло-Х, зустрічається з частотою приблизно 1 на 1000–2000 жінок. Більшість жінок із синдромом трипло-Х фертильні. В основі синдрому Клайнфельтера лежить каріотип 47, ХХY, частота синдрому в популяції досить висока — 1 хлопчик на 1000 немовлят. Зайва Y-хромосома в чоловіків також зустрічається з частотою близько 1: 1000.

Причиною дефіциту чи надлишку хромосомного матеріалу в клітині є хромосомні перебудови (аберації). Хромосомні хвороби не виліковуються, тому єдиний спосіб їхньої профілактики — попередження народження хворих дітей. Більшість хромосомних хвороб не є спадковими, а являють собою нові мутації, що виникають у статевих клітинах батьків. Прикладом хромосомної хвороби в людини є синдром «котячого крику», при якому спостерігається втрата ділянки короткого плеча в п’ятій хромосомі.

Більшість ембріонів із хромосомними аномаліями нежиттєздатні і мимовільно абортуються. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я близько 15% вагітностей завершуються спонтанними абортами (викиднями). Частота хромосомних аномалій серед викиднів 2—7-тижневого віку становить за даними різних авторів 40—66%. Отже, в ході ембріогенезу від­бувається жорстка елімінація зародків із структурними та кількісними змінами хромосом. Ті хромосомні аномалії, які народжуються, виявляють­ся зовсім або частково безплідними. Тому хромосомні і геномні зміни не нагромаджуються в популяціях, а вини­кають знову в процесі гаметогенезу в цілком нормальних людей.