Лекція 1.

Передісторія університетської освіти.

Античний період

З проголошенням незалежності в 1991 р. Україна вийшла на новий етап суспільного розвитку і, звісно, перед нею постали питання соціально-економічного, політичного й культурного характеру. Перед українським суспільством виникла проблема реформування освіти, тому що саме вона може й здатна підготувати людину до нових складних видів діяльності, сприйняття і формування нових цінностей та ідей. Освіта також відіграє велику роль у зміні уявлень про стандарти життя та стереотипи мислення. Саме тому важливі й серйозні зміни в сучасному суспільстві неможливі без попередніх реформувань у освітній сфері. Відомо, що із середньовічних часів вища класична освіта була зосереджена в стінах університетів. Цю традицію збережено дотепер майже в усіх класичних університетах розвинутих країн світу, які суттєво впливають на життя й розвиток своїх держав і суспільств.

У процесах сучасного реформування освіти в Україні виникла проблема щодо походження, правомірності використання й розуміння змісту терміна " класичний університет". Дехто з українських дослідників, державних і політичних діячів різного рангу, а також пересічних громадян вважають, що термін " класичний університет" узагалі застарів і тому його не треба використовувати, а решта щодо вживання цього терміна дає різні його тлумачення, і навіть офіційні державні документи далеко не однозначно його трактують.

Важливу роль у розумінні головних тенденцій розвитку освітньої сфери відіграли праці загальнотеоретичного фундаментального характеру. Проблемі університетів як інституту суспільства, який розвиває не тільки освіту, а й науку, всесвітньовідомі наукові школи, питання культури та демократії, міжнародні зв'язки, присвячені роботи таких загальновідомих дослідників, як Ю. Габермас, К. Ясперс, Д. Х'юмен. Серед вітчизняних дослідників проблемою університетів, у тому числі класичних, займався І. Є. Тарапов. Його робота " Інтелектуальна праця, наука і освіта. Криза в Україні" висвітлює особливості розвитку класичної та професійної освіти України, але головну увагу дослідник звернув на необхідність розвитку якісної університетської освіти, а також наголосив на активній державній підтримці освіти в правовій та економічній сферах. Однак вищевказані наукові праці мають узагальнюючий характер, їх автори не ставили перед собою завдання розкрити конкретні особливості розвитку класичних університетів України.

Серед спеціальних історичних досліджень треба назвати працю С. Сірополко " Історія освіти в Україні", у якій автор приділяє увагу становленню та розвитку класичних університетів на території України, починаючи від виникнення перших класичних вищих навчальних закладів у ХVI ст. і до перебудови університетської освіти в 1930-х рр., а також розкриває особливості їх діяльності. Колективна монографія дослідників Г. Г. Єфименко, Г. А. Лилицького, В. А. Баженова " Вища освіта в УРСР" і праця дослідників Київського університету " Вища школа Української РСР за 50 років" висвітлюють процес розвитку і реформування класичної університетської освіти за радянських часів. Треба також указати на спеціальні праці, присвячені історії окремих класичних університетів України, а саме: Дніпропетровського, Донецького, Київського, Львівського, Харківського та ін.