Конкретні норми

Серед конкретних норм, які використовують для редагування повідомлень, за змістом виділяють такі їх види:

- лінгвістичні (основна мама цих норм зафіксована в затверджених державою правилах орфограції та пунктуації; менша частина зафіксована в довідниках і підручниках з морфології, синтаксису та стилістики);

- психолінгвістичні (поки що мало досліджені; окремі зафіксовані норми цьго виду наводять лише в окремих монографіях);

- логічні (зафіксовані у загальнодоступних підручниках з логіки; їх прикладне застосування в редагуванні описане в спеціальних монографіях і в окремих розділах підручників з редагування);

- композиційні (нечисленні й поки що мало досліджені, проте, як правило, у всіх підручниках з редагування є окремі розділи, присвячені цій темі; єдина монографія, присвячена виключно цим нормам, базується, на нашу думку, на недостатньому кількісному матеріалі);

- наукові (контроль за дотриманням цих норм не належить до прямих обов’язків редактора; відповідають зі їх дотримання автор, рецензент і науковий редактор; проте, якщо редактор знає наукові норми і контролює їх, це завжди заохочують; такий редактор завжди є найбажаніщим фахівцем для опрацювання понятійних повідомлень);

- видавничі (найчастіше їх фіксують у загальнодержавних і галузевих стандартах, а також спеціальних довідниках; у різних країнах можуть суттєво відрізнятися);

- юридичні (цих норм небагато; зафіксовані в конституціях та інших законодавчих актах кожної країни; недотримання юридичних норм – на відміну від інших – може спричинитися до юридичної відповідальності автора чи редактора згідно чинним законодавством);

- політичні (в демократичних країнах ці норми використовують лише стосовно тих повідомлень, які публікують у виданнях політичних партій, наприклад, газетах; їх визначають програми політичних партій, що функціонують у державі);

- поліграфічні (найчастіше зафіксовані в спеціальних інструкціях чи галузевих стандартах);

- етичні (нечисленні; лише частково зафіксовані в законодавчих актах країн; часто зафіксовані в кодексах журналістської етики спілок журналістів різних країн);

- естетичні (оскільки самі категорії прекрасного важко піддіаються формалізації, то й норми для них нечисленні; їх можна варіювати в дуже широких межах).

Перелічені види норм є основними. Проте в редагуванні використовують також інші групи норм, не задані тут (наприклаж, теологічні нрми якоїсь релігії). Тому поданий перелік не слід розглядати як вичерпний, тобто такий, який у майбутньому не можна доповнити ще якимись новими видами норм.