Український фольклор: головні ознаки, тема, система жанрів та відомі пам*ятки.

Головними ознаками усної народної творчості, що відрізняють її від інших ділянок народної культури і, зокрема, від такої спорідненої з нею сфери художньої словесності як література, є усність і значимість пам'яті у творенні, побутуванні й передачі фольклорних творів; колективний характер народної творчості, а отже, й невизначеність індивідуального авторства -- анонімність; пов'язаність побутування і розвитку з певними народними традиціями, усталеними стереотипами, естетичними нормами, формами, критеріями -- тобто, традиційність у поєднанні з поповненням у процесі виконання додатковими елементами -- імпровізаційністю, чим, у свою чергу, зумовлюється і така специфічна риса як різноманітність текстів, мелодій більшості фольклорних творів -- їх варіантність. У наші дні перелічені ознаки фольклорності зазнають певних змін. Скажімо, поширення, фольклорних творів може відбуватися не лише в усній, а й письмовій формі, а також за допомогою сучасних засобів комунікації -- преси, радіо, телебачення. Частіше фіксується авторство, оскільки творець може записати твір, який в письмовому вигляді потрапляє у фольклорний обіг. Сюди ж нерідко належать і твори літературного походження, особливо тих авторів, що творять у дусі фольклорної поетики. У цьому процесі новітнього фольклоротворення може більш чи менш виразно простежуватися співвідношення і взаємозалежність індивідуального і колективного, традиційного і новітнього. Фольклор функціонує в широкому середовищі при активній участі народу. Водночас у цьому процесі відіграють винятково важливу роль окремі особистості -- виконавці й так звані носії фольклору -- обдаровані співаки, мудрі дотепні люди, які зберігають у пам'яті значний репертуар народних пісень, казок, переказів, легенд, прислів'їв, загадок, анекдотів і вміють майстерно донести їх до аудиторії. І сьогодні нерідко спостерігаємо, що в тому чи іншому колективі, гурті, виділяються люди, що вміють заспівати щось цікаве, дотепне, добре володіють народним словом.

Теми: життєдіяльність людини, її матеріальні й духовні потреби, історичне буття, соціальні відносини, характерні реалії сімейного і громадського побуту, філософія, вірування, релігійні, морально-етичні, звичаєво-правові настанови, естетичні ідеали, людські переживання і настрої.

Жанри. Український фольклор складається з двох великих підрозділів: поетичного (віршового), що найяскравіше виражений у пісенності; прозового, що об'єднує різні оповідні види художньої творчості: казки, легенди, перекази, усні оповідання, анекдоти.

Можна вирізнити в українському фольклорі третій тип художньої словесної творчості -- драматичний, що виступає як у формі окремих діалогів, п'єс і сценок для народного театру, ігор, вертепу, так і діалогів у віршованих і прозових фольклорних творах.

Пам’ятки: пісні Марусі Чурай («Віють вітри», «За світ встали козаченьки»), історичні пісні («Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то Хміль»), «Дума про Марусю богуславку», балада «Бондарівна».