Затверджую

Проректор

Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

полковник міліції

С.І. Мінченко

_______________ 2015 р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ ПРАЦІВНИКА ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

спеціальність 081 «Право»

для магістрів факультету підготовки фахівців для підрозділу слідства

Дніпропетровськ – 2015

Робоча програма навчальної дисципліни «Комунікативна компетенція працівника органів внутрішніх справ» для магістрів факультету підготовки фахівців для підрозділу слідства за спеціальністю 081 «Право». – Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2015. – 24 с.

РОЗРОБНИКИ:

Крашеніннікова Т. В. кандидат філологічних наук, доцент кафедри мовної підготовки Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Поповський А. М. доктор філологічних наук, професор кафедри мовної підготовки Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Розглянуто на засіданні кафедри мовної підготовки

__________________, протокол №____

Рекомендовано Науково-методичною радою університету

__.__.20__, протокол №__

Завідувач кафедри мовної підготовки

______________________ (Н. О. Побережна)

«_____»___________________ 20___ року

©Крашеніннікова Т. В., 2015 рік

© Поповський А. М., 2015 рік

©ДДУВС, 2015 рік

1. Опис навчальної дисципліни

Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить: 1: 2

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Відповідно до ст.10 Конституції України, Закону про мови в Україні українська мова має статус державної. Виходячи з цього, кожний державний службовець, працівник-юрист мусить вільно володіти нею, вміти правильно складати службові й процесуальні документи, виступати перед населенням, на нарадах, спілкуватися із представниками засобів масової інформації, дбати про високу мовну культуру і стояти на сторожі її конституційних основ.

Мета дисципліни: розвиток якостей та навичок, орієнтованих на спілкування з населенням у контексті професійної діяльності правоохоронця:

навчальна - підвищити загальномовну культуру курсантів, як в усній, так і в писемній формах; сприяти збагаченню лексичного запасу; вивченню українського мовного етикету, особливостей його функціонування в офіційних ситуаціях;

розвивальна - формувати та розвивати в курсантів знання норм сучасної літературної мови, навчати практично застосовувати їх у професійній галузі; виробляти навички й уміння доцільно застосовувати отримані теоретичні знання до практики спілкування з населенням;

виховна - бути патріотом України, шанобливо ставитися до громадян, досконало володіти державною мовою, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій та вчинків, що можуть зашкодити інтересам держави чи негативно вплинути на репутацію органів внутрішніх справ; дотримуватися норм законодавства та при необхідності відстоювати принципи верховенства права та законності.

Завдання: доцільне використання мовних одиниць відповідно до певної сфери професійно-ділового спілкування, зокрема оперативно-службової діяльності працівника ОВС.

У результаті вивчення навчальної дисципліни курсант повинен

знати:

1) на понятійному рівні: питання щодо правового статусу державної мови, Конституційні засади функціонування мов в Україні; поняття норми як основи сучасної української літературної мови; поняття стилю як визначника характеру усного та писемного професійного спілкування; зміст понять “професіоналізм”, “комунікативна компетенція”.

2) на фундаментальному рівні: закономірність використання мови в правоохоронній діяльності; засоби, способи формування комунікативної компетентності;

3) на практично-творчому рівні: основи професійної комунікації у спілкуванні з населенням; застосовувати мистецтво аргументації, мовні засоби переконання; способи попередження конфліктів, як вирішувати конфлікти.

вміти:

1) на репродуктивному рівні: вільно володіти українською мовою; використовувати знання щодо професійної компетенції у практичній діяльності;

2) алгоритмічному рівні: володіти технікою вибору слова в ході професійної діяльності; застосовувати систему комунікативних засобів для вирішення проблем, які виникають під час службової діяльності.

3) на евристичному рівні: самостійно працювати над удосконаленням знань з української мови; використовувати вербальні й невербальні навички спілкування, за допомогою яких можна попередити силові дії під час вирішення певних конфліктів.

4) на творчому рівні: культивувати український мовленнєвий етикет; вдосконалювати професійну мовленнєву культуру працівника міліції; одержати новий життєстверджуючий імпульс для самореалізації у професійній сфері; бути готовим до впевнених комунікаційних дій, зважаючи на ситуації спілкування: спілкування, що протікає в агресивному середовищі / спілкування, що протікає в неагресивному середовищі.

3. Програма навчальної дисципліни

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ

ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ «КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ». ФАХОВА КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПРАЦІВНИКА ОВС

Розуміння поняття професіоналізму працівників ОВС України. Проблеми професіоналізму та умов, що його забезпечують, мають велике значення для існування і розвитку суспільства. Особливої ваги це набуває при аналізі діяльності правоохоронних органів, оскільки вони займають у суспільстві особливе місце. Це пояснюється тим, що правоохоронці повинні не лише стояти на варті закону, але й, маючи великі владні повноваження, не допускати впливу агресивно налаштованих осіб на соціальні середовища та на самих себе і свою професійну діяльність, зокрема.

Особливості формування комунікативної компетентності. У науковій літературі прийнято виділяти дві групи якостей правоохоронця: комунікативні та особисті. Так, група комунікативних якостей правоохоронців складається, перш за все, з тих, що передбачають знання та навички використання в професійній діяльності основ психології міжособистісного спілкування. З комунікативних якостей, котрими дійсно повинні володіти працівники органів внутрішніх справ, на перше місце варто поставити їхнє уміння розбиратися в психології людей, володіти психологічним підходом до людей, психологічним аналізом їхньої поведінки, вміло, у межах допустимості, впливати на них. Отже, одним із визначальних чинників ефективності роботи працівника міліції буде адекватно сформована фахова комунікативна компетентність.

Характеристика ділового спілкування. Ділове спілкування визначається як специфічна форма контактів і взаємодії людей, які представляють не лише самих себе, а й свої організації. Воно включає обмін інформацією, пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв'язання конкретних проблем як всередині організації, так і за її межами, а також укладення контрактів, договорів, угод чи встановлення інших відносин між підприємствами, фірмами, організаціями.

Ділове спілкування на відміну від його інших видів має свої особливості, а саме: наявність певного офіційного статусу об'єктів; спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв’язків між представниками взаємозацікавлених організацій; відповідність певним загальновизнаним і загальноприйнятим правилам; передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки; конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв'язання конкретних завдань, досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола; взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів; значущість кожного партнера як особистості; безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать їх внутрішній світ.

Людина, яка спрямовує інформацію (комунікатор), і людина, яка її приймає (реципієнт), у діловому спілкуванні постійно міняються місцями, завдяки чому у людей, що спілкуються, має бути однакове розуміння не тільки значень, а й змісту слів.

Ефективне ділове спілкування – це не стільки обмін значеннями, скільки обмін думками. Більше того, це пошук спільного рішення.

Роль і значення теми для діяльності правоохоронців: Тема має ознайомити магістрів зі специфікою професійного спілкування, звертаючи увагу на взаємодію дисциплін у цьому процесі.

Ключові слова: мовлення, ділове спілкування, комунікативна компетенція, міжособистісне спілкування, інформація.

Обсяг знань, вмінь магістра після вивчення теми: Необхідно знати: особливості професійного спілкування та формування комунікативної компетенції. Треба вміти: самостійно працювати над удосконаленням знань з української мови, вільно характеризувати ділове спілкування.

ТЕМА 2. ПОСВІДЧУВАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКА ОВС ЯК КОМУНІКАТИВНА СКЛАДОВА УМІНЬ МІЛІЦІОНЕРА

Правоохоронна (слідча) діяльність вимагає свого закріплення, посвідчення. У перебігу пізнання істини необхідно відобразити у процесуальних документах весь процес діяльності та її результати (наприклад, у протоколах слідчих дій). Порушення в здійсненні посвідчувальної діяльності можуть призвести до втрати доказу. Сама посвідчувальна діяльність здійснюється в межах процедури, передбаченої кримінально-процесуальним законодавством. Посвідчувальна діяльність пов'язана з таким видом слідчої діяльності, як комунікативна.

Комунікативна діяльність, тобто одержання інформації правоохоронцем передбачає необхідність комунікації – соціальної взаємодії, спілкування. У кримінально-процесуальній діяльності спілкування здійснюється в межах процедури, визначення процесуального становища учасників, предмета спілкування. У розслідуванні злочинів розрізняють тактику спілкування слідчого з учасниками окремих слідчих дій. Одна зі сторін спілкування – комунікативна, яка полягає в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються. У слідчій діяльності функція комунікації виявляється в процесі спілкування між слідчим та іншими учасниками в межах процесуальних дій (допиту, очної ставки, пред'явлення для впізнання та ін.). На відміну від іншого соціального спілкування предмет розмови в перебігу вербальних слідчих дій, методи, прийоми та засоби спілкування регламентовані кримінально-процесуальним законом і передбачені положеннями криміналістики. Комунікативна функція охоплює такі напрями: 1) встановлення психологічного контакту; 2) управління спілкуванням з боку слідчого (судді); 3) здійснення психологічного впливу на підозрюваного, обвинуваченого, свідка чи іншу особу в процесі спілкування; 4) одержання слідчим (суддею) необхідної інформації в процесі спілкування. Комунікативна діяльність слідчого (судді) відрізняється такими особливостями: багатосторонністю спілкування (комунікація здійснюється з різними людьми за фахом, віком, рівнем інтелекту, процесуальним становищем та ін.); втіленням у процесуальну форму (в межах слідчих чи судових дій); визначеністю предмета спілкування (наприклад, предмет допиту свідка чи обвинуваченого); допустимістю і правомірністю засобів впливу в перебігу спілкування. У ході комунікативної діяльності встановленню психологічного контакту можуть заважати так звані бар'єри спілкування (змістовні і психологічні). Інтерес і практичне значення мають виділення видів бар'єрів спілкування (І. М. Юсупов): бар'єр темпераменту (непоінформованість про тип темпераменту може зруйнувати діалог, що розпочався); бар'єр характеру (з'являється між особами як наслідок акцентуації, з одного боку, і як наслідок низької емпатії тих, хто спілкується, – з другого); бар'єр негативних емоцій (емоції можуть впливати на сприйняття партнера по спілкуванню); комунікаційні бар’єри (рух інформації від відправника до одержувача).

Під впливом логічно обґрунтованих суджень у процесі переконуючого впливу в людини формуються відповідні переконання, які можуть бути істинними (відповідають реаліям, виникають на основі позитивних поглядів, життєвого досвіду індивіда та його оточення) чи хибними (мають у своїй основі негативні погляди, психологічні установки).

Основним етапом і змістом переконання є аргументація. У найбільш широкому розумінні термін «аргументація» можна визначити як процес обґрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції) з метою переконання в його істинності, слушності.

Роль і значення теми для діяльності правоохоронців: Тема має ознайомити магістрів з особливостями комунікативної діяльності слідчого.

Ключові слова: мовлення, ділове спілкування, комунікативна компетенція, комунікативна діяльність, аргументація.

Обсяг знань, вмінь магістра після вивчення теми: Необхідно знати: особливості комунікативної діяльності слідчого. Треба вміти: самостійно працювати над удосконаленням знань з української мови, за допомогою мовних складових формувати переконання.

ТЕМА 3. СПІЛКУВАННЯ, ЩО ПРОТІКАЄ В АГРЕСИВНОМУ ТА НЕАГРЕСИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

У повсякденній діяльності працівників ОВС присутні різноманітні ситуації психологічної боротьби, конфліктної взаємодії різного рівня, агресивного за своєю формі спілкування. Наприклад, багато дій слідчого по розкриттю злочинів протікають саме в такому агресивному середовищі спілкування: очна ставка, обшук, допит і ін. Для найбільш повного позначення специфічних умов фахового спілкування працівників ОВС науковці ввели в обіг спеціальний термін – «агресивне комунікативне середовище».

Під терміном «агресивне комунікативне середовище» розуміють усю галузь контактів міліціонера, пов'язану з негативною емоційною напругою, що викликається агресивними проявами осіб, із якими він контактує, протистоянням позицій, відкритим конфліктом різного ступеня, проявом психологічної боротьби в тому числі й у ході неконструктивних психологічних ігор, що передбачають надання негативного впливу на особистість працівника міліції, його діяльність, психічний і фізичний стан. Саме специфіка його фахового спілкування робить актуальним питання про спеціальне додаткове орієнтування в колі таких проблем, що стосуються закономірностей спілкування як в агресивному, так і в неагресивному середовищі.

У фаховій взаємодії працівника ОВС із громадянами можуть зустрічатися різноманітні види агресивної поведінки. Серед них: агресія, спрямована генералізовано на органи правопорядку; агресія, спрямована конкретно на працівника ОВС, як людину. Такі види агресивних установок у спілкуванні потребують диференціації в процесі фахового спілкування. Працівник ОВС, що володіє навичками такої диференціації і, головне, корекції агресивних установок у контакті з громадянами, буде більш успішним.

Контакти в умовах агресивного комунікативного середовища можливі як із правопорушниками, так і з законослухняними громадянами, наприклад, що знаходяться в складних емоційних станах. У непростий період становлення і державного самовизначення нерідко зустрічаються випадки негативного відношення громадян до представників правопорядку.

Об'єктивний аналіз діяльності працівників правоохоронних органів дозволяє описати їх фахову комунікативну сферу в двох основних класах фахового спілкування: 1. Спілкування, що протікає в агресивному середовищі; 2. Спілкування, що протікає в неагресивному середовищі.

Профілактика конфлікту – це вид управлінської діяльності, яка полягає в завчасному розпізнанні, усуненні або ослабленні конфліктогенних факторів і обмеженні таким шляхом можливості їх виникнення чи деструктивного розвитку в майбутньому. Профілактика конфлікту полягає в завчасному розпізнаванні, усуненні або ослабленні їх передумов. Успіх цієї діяльності визначається комплексом передумов:

1) знанням загальних принципів управління соціальними колективами й умінням використовувати їх для аналізу конфліктних ситуацій;

2) рівнем загальнотеоретичних знань про суть конфлікту, його причини, види й етапи розвитку, що вироблені конфліктологією;

3) глибиною аналізу на цій загальній теоретичній основі конкретної передконфліктної ситуації;

4) ступенем відповідності обраних методів попередження небезпечної ситуації її конкретному змісту.

Роль і значення теми для діяльності правоохоронців: Тема має ознайомити магістрів з елементами професійного спілкування в агресивному та неагресивному середовищі.

Ключові слова: ділове спілкування, комунікативна компетенція, міжособистісне спілкування, агресивне комунікативне середовище, неагресивне комунікативне середовище, профілактика конфлікту.

Обсяг знань, вмінь магістра після вивчення теми: Необхідно знати: особливості професійного спілкування в конкретному середовищі. Треба вміти: самостійно працювати над удосконаленням знань з української мови, швидко добирати мовні вислови, які допомагають вирішити конфліктні ситуації.

ТЕМА 4. ФАХОВЕ СПІЛКУВАННЯ У СПЕЦИФІЧНИХ УМОВАХ

Для усного спілкування визначальним є: безпосередня наявність адресата, замкнена цілісна комунікативна ситуація, складниками якої є комуніканти й текст, невербальні засоби спілкування, інтонація, емоційність та експресивність. Головна складність в оволодінні усним спілкуванням є необхідність і вміння визначити на слух (навіть інтуїтивно) доцільність чи недоцільність того чи іншого слова, звороту, інтонації, манери мовлення в кожній конкретній ситуації.

Усне фахове спілкування відбувається у межах конкретних форм, яким властива особлива організація мовних засобів. В основу виокремлення цих форм покладено різні критерії:

1. За способом взаємодії між комунікантами виділяють монологічне, діалогічне, полілогічне спілкування.

2. За кількістю учасників виокремлюють індивідуальне (спілкуються двоє) та колективне спілкування.

3. З урахуванням каналів комунікації виділяють безпосереднє спілкування («обличчя до обличчя») та опосередковане (телефон, радіо, телебачення).

4. Залежно від змісту повідомлення розрізняють: побутове (обговорення щоденних проблем), наукове (обговорення наукових проблем), фахово-ділове (спілкування між людьми як представниками фахових установ), естетичне (передавання естетичної інформації).

Усі ці форми мовленнєвого спілкування істотно різняться між собою і мають свою специфіку. Особливе значення для фахової підготовки мають такі форми мовного спілкування як діалог, монолог і полілог.

Роль і значення теми для діяльності правоохоронців: Тема має ознайомити магістрів з елементами спілкування у специфічних умовах.

Ключові слова: ділове спілкування, усне спілкування, інтонація, емоційність, експресивність, діалог, монолог, полілог.

Обсяг знань, вмінь магістра після вивчення теми: Необхідно знати: особливості професійного спілкування у специфічних умовах. Треба вміти: самостійно працювати над удосконаленням знань з української мови, вільно будувати монологічні, діалогічні та полілогічні тексти.

ТЕМА 5. ПАРТНЕРСЬКЕ СПІЛКУВАННЯ

Професія правоохоронця – професія творча. Саме від рівня інтелектуального потенціалу правоохоронця, його вміння творчо мислити і втілю­вати свої задуми у життя залежить кінцевий результат у проваджені справи. Отже, чим вищою є креативність правоохоронця, тим більше шансів для розкриття справи, розв’язання проблеми, вирішення конфлікту. На сьогодні не тільки є можливість ознайомитися з природою та специфікою процесу креативності, а й підняти цей рівень у магістра.

Сенситивність – це цілісна, загальна здібність людини, яка здатна прогнозувати почуття, думки та поведінку іншої людини. Головні завдання, які вирішує тренінг сенситивності, який допомагає: 1) збільшити розуміння себе та розуміння інших; 2) розуміти групові процеси через відчуття локальної структури; 3) розвивати окремі навички у поведінці.

Психогімнастичні вправи повинні створити такий рівень відкритості, відвертості, довіри, емоційної свободи, згурто­ваності і такий стан кожного учасника, які дозволили б успішно працювати, просуватися вперед.

Роль і значення теми для діяльності правоохоронців: Тема має ознайомити магістрів зі специфікою партнерського спілкування у діяльності міліціонера.

Ключові слова: мовлення, ділове спілкування, партнерське спілкування, сенситивність.

Обсяг знань, вмінь магістра після вивчення теми: Необхідно знати: особливості партнерського спілкування. Треба вміти: самостійно працювати над удосконаленням знань з української мови, вільно вести партнерське спілкування.

4. Структура навчальної дисципліни