Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Методи контролю
|
|
Контроль знань з модульного курсу «Комунікативна компетенція працівників ОВС» викладач здійснює за кредитно-модульною системою. Результати навчальної діяльності магістрів оцінюють за 100-бальною шкалою.
Протягом семестру магістрам при опануванні навчальної дисципліни «Комунікативна компетенція працівників ОВС» передбачено проведення поточного тестування, виставляння оцінок за усні відповіді та виконання практичних завдань.
Курс завершується складанням заліку.
11. Розподіл балів, які отримують магістри:
Розподіл балів за різними формами контролю для дисциплін, з яких навчальним планом передбачено один модульний контроль протягом семестру
| Модуль (М) | ЗАЛІК (З) | |
| Поточний контроль (ПК) | Модульний контроль (МК) | |
| Аудиторна робота | Самостійна робота | Індивідуальна робота |
| ≤ 30 | ≤ 15 | ≤ 15 |
| ≤ 60 | ≤ 40 | |
| Підсумкова оцінка (П)=М=ПК+МК≤ 100 | ||
| Підсумкова оцінка у випадку складання екзамену (П)=ПК+Е≤ 100 | ≤ 40 |
12. Критерії оцінювання
12.1. Критерії оцінювання аудиторної роботи
магістрів на практичних заняттях
| БАЛИ | ПОЯСНЕННЯ |
| Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; на високому рівні сформовані необхідні практичні навички та вміння; всінавчальні завдання, передбачені планом заняття, виконанів повному обсязі. Під час заняття продемонстрована стабільна активність та ініціативність. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань ґрунтується на глибокому знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики. | |
| Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; в основному сформовані необхідні практичні навички та вміння; всіпередбачені планом заняття навчальні завдання виконанів повному обсязі з неістотними неточностями. Під час заняття продемонстрована ініціативність. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань переважно ґрунтується на знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики. | |
| Теоретичні питання, винесені на розгляд, у цілому засвоєні; практичні навички та вміння мають поверхневий характер, потребують подальшого напрацювання та закріплення; навчальні завдання, передбачені планом заняття, виконані, деякі види завдань виконані з помилками. | |
| Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні частково, прогалини у знаннях не носять істотного характеру; практичні навички та вміння сформовані недостатньо; більшість навчальних завданьвиконано, деякі з виконаних завдань містять істотні помилки, які потребуютьподальшого усунення. | |
| Студент не готовий до заняття, не знає більшої частини програмного матеріалу, з труднощами виконує завдання, невпевнено відтворює терміни і поняття, що розглядалися під час заняття, допускає змістовні помилки, не володіє відповідними вміннями і навичками, необхідними для розв’язання професійних завдань. | |
| Відсутність на занятті |
12.2. Критерії оцінювання самостійної роботи курсантів
У межах кредитних модулів студент має скласти конспект тез щодо опрацювання додаткових питань із кожної теми та написати реферат для більш поглибленого вивчення дисципліни, а також низки практичних завдань. Ця робота передбачає опрацювання навчальної, нормативної та лексикографічної літератури. Питання для самостійного опрацювання подано у програмі модуля.
14 – 15 балів – повне й безпомилкове виконання практичних завдань, охайне ведення конспекту;
11 –13 балів – виконання 80-90% завдань, які містять деякі неточності у викладі й незначну кількість орфографічних і граматичних помилок;
9 – 10 балів – виконання 70-80 % завдань, в яких допущено незначну кількість помилок як змістового характеру, так і орфографічні;
7 –8 балів – виконання 50-60 % завдань, у яких зафіксовано значну кількість змістових, лексичних, граматичних, орфографічних помилок;
1 – 6 балів – виконання 10-40 % завдань, неохайне ведення конспекту;
0 балів – роботу не виконано.
12.3. Критерії оцінювання індивідуальної роботи курсантів
Під час вивчення навчальної дисципліни курсант має опрацювати відповідну додаткову навчальну, методичну та лексикографічну літературу, виконати запропоновані практичні завдання, які подано у робочій навчальній програмі.
14 – 15 балів – повне й безпомилкове виконання практичних завдань, охайне ведення конспекту;
11 –13 балів – виконання 80-90% завдань, які містять деякі неточності у викладі й незначну кількість орфографічних і граматичних помилок;
9 – 10 балів – виконання 70-80 % завдань, в яких допущено незначну кількість помилок як змістового характеру, так і орфографічні;
7 –8 балів – виконання 50-60 % завдань, у яких зафіксовано значну кількість змістових, лексичних, граматичних, орфографічних помилок;
1 – 6 балів – виконання 10-40 % завдань, неохайне ведення конспекту;
0 балів – роботу не виконано.
13. Шкала оцінювання: національна та ECTS
| Сума балів за всі види навчальної діяльності | ОцінкаECTS | Оцінка за національною шкалою | |
| для екзамену, курсової роботи, практики | для заліку | ||
| 90-100 | А | Відмінно | зараховано |
| 83-89 | В | добре | |
| 75-82 | С | ||
| 68-74 | D | задовільно | |
| 60-67 | Е | ||
| 35-59 | FX | незадовільно з можливістю повторного складання | не зараховано з можливістю повторного складання |
| 0-34 | F | незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни | не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни |
14. Питання для підготовки до підсумкового контролю
1. Розуміння поняття професіоналізму працівників ОВС України.
2. Особливості формування комунікативної компетентності.
3. Характеристика ділового спілкування.
4. Види ділового спілкування.
5. Посвідчувальна діяльність міліціонера.
6. Комунікативна діяльність правоохоронця.
7. Напрями комунікативної функції.
8. Термін «аргументація» як процес обґрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції).
9. Спілкування в агресивному середовищі (очна ставка, обшук, допит).
10. Спілкування, що протікає в неагресивному середовищі.
11. Профілактика конфлікту за допомогою мовних засобів.
12. Фахове усне спілкування (безпосередня наявність адресата, замкнена цілісна комунікативна ситуація, складниками якої є комуніканти й текст, невербальні засоби спілкування, інтонація, емоційність та експресивність).
13. Форми усного мовлення (діалог, монолог і полілог).
14. Критерії виокремлення форм в усному фаховому спілкуванні.
15. Визначення рівня інтелектуального потенціалу правоохоронця через його вміння творчо мислити і втілювати свої задуми у життя.
16. Сенситивність як здібність людини прогнозувати почуття, думки та поведінку іншої людини.
17. Психогімнастичні вправи для визначення рівня відкритості, відвертості, довіри, емоційної свободи, згуртованості.
15. Рекомендована література
1. Основні нормативні акти:
1. Конституція України. – К., 1996.
2. Закон України «Про засади мовної політики в Україні» від 3 липня 2012 року № 5029 – VI.
2. Навчальні посібники, інші дидактичні та методичні матеріали:
1. Бандурка О. Професійна етика працівника ОВС. – Харків, 2001.
2. Галузинська Л.І., Науменко Н.В., Колосюк В.О. Українська мова за
3. професійним спрямуванням: навчальний посібник. – К., 2008.
4. Головащук С.І. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. – К., 1995.
5. Зубков М.М. Сучасна українська ділова мова: Підручник для студентів вузів. – Вид. 4-те. – Харків, 2003.
6. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк, 2004.
7. Карпіловська Є. Тенденції розвитку сучасного українського лексикону: чинники стабілізації інновацій // Українська мова. – 2008. – № 1. – С.24-35.
8. Кацавець Р.С. Культура мови у професійному спілкуванні юристів: Навчальний посібник. – К, 2007.
9. Коваль А.П. Ділове спілкування. - К., 1992.
10. Корж А.В. Українська мова професійного спрямування. Навчальний посібник. –К., 2009.
11. Красницька А.В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування: Посібник. – 2-е вид, допов.і переробл. – К., 2006.
12. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н.Д. Бабич. –Чернівці, 2006.
13. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. Навч. посібник. – К., 2007.
14. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування.: Навч.посібн. – 2-е вид. – К., 2008.
15. Мовна політика та мовна ситуація в Україні / За ред. Ю.Бестерс-Дільґер. – К., 2008.
16. Мовні питання в Україні 1917-2000 рр. Документи і матеріали / Укл. Прадід Ю. – Сімферополь, 2003.
17. Нелюба А. Професійна мова юриста. – Х., 2002.
18. Онуфрієнко Г., Пазюк Н., Полежаєва Н., Руколянська Н. Навчальний російсько-український словник фахової термінолексики для правників / За заг. ред. Г.С. Онуфрієнко. – 2-е вид., доп. – Запоріжжя, 2001.
19. Онуфрієнко Г.С., Руколянська Н.В. Українська мова в комплексних завданнях для юристів. Навчальний посібник / За заг.ред. Г.С. Онуфрієнко. – Запоріжжя, 1998.
20. Онуфрієнко Г.С., Таранова Н.В. Українська мова в тестових завданнях для юристів: Поглиблений курс. Навчальний посібник / За заг. ред. Г.С. Онуфрієнко. – Запоріжжя, 1999.
21. Пащук Р.І., Поліщук Н.М., Таран Н.Є. Ділове мовлення правоохоронця: Навчальний посібник. – Луганськ, 2004.
22. Прадід Ю.Ф. Вступ до юридичної лінгвістики: Навч. посібник / За ред. Ярмиша О.Н. – Сімферополь, 2002.
23. Сербенська О.А. Культура усного мовлення. Практикум: Навчальний посібник. – К., 2004.
24. Симоненко Т.В. Українська мова за професійним спрямуванням. Навч. посібник. – К., 2009.
25. Токарська А.С., Кочан І.М. Культура фахового мовлення: Навч. посібник для студ. вузів. – Львів, 2003.
26. Токарська А.С., Кочан І.М. Українська мова фахового спрямування для юристів. Підручник. – К., 2008.
27. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Навчальний посібник. – 6-те вид. – К., 2008.
3. Монографії та інші наукові видання:
1. Азарова Н.В. Формування термінологічної компетенції правника у вищих навчальних закладах освіти системи МВС // Право і лінгвістика: Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції (23-26 вересня 2004 р.). – Ч. 1. – Сімферополь, 2004. – С.164-169.
2. Балтаджи П. М. Мова правових актів: реалії та перспективи // Віче. – 2007. – №18. – С.39-40.
3. Баранник Д.Х. Мова нормативно-правових актів і система функціональних стилів літературної мови // Право і лінгвістика: Матеріали конференції. – Сімферополь, 2003. – Ч.2. – С.110-113.
4. Білоножко А. В. Соціально-психологічні чинники становлення комунікативної культури майбутнього юриста в процесі професійної підготовки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук: спец. 19.00.05 «Соціальна психологія» / Білоножко А. В. – К., 2008. – 25 с.
5. Взаємодія міліції та громадськості в Україні: навчальний посібник [за заг. ред. А. Дж. Бека, О. Н. Ярмиша]. – X.: Вид-во Нац. у-ту внутр. справ, 2001. – 200 с.
6. Гінзбург М. Нотатки термінолога: поняттєва різниця між прикметниками “кримінальний” та “карний” // Юридичний журнал: правове видання. – 2007. – №1. – С.71-75.
7. Грозян Н.Ф. Злочинна й кримінально не карана (непротиправна) аморальна поведінка людини у фразеологічному вираженні // Право і лінгвістика: Матеріали конференції. – Ч.2. – Сімферополь, 2003. – С.50-55.
8. Демченко В. М. Частотний аспект аналізу юридичних текстів // Проблеми культури професійної мови фахівця: Матеріали V всеукраїнської науково-методичної конференції (25-26 січня 2005р.) – Донецьк, 2005. – С.44-48.
9. Дутка Г.І. Вдосконалення мови закону – шлях до підвищення його якості // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2007. – Вип. 36. – С.67-70.
10. Знати мову – право чи обов‘язок // Закон і бізнес. – №4. – №1-2. – 10 січня. – С.4.
11. Забужко О.Мова і право // Урок української, 2003. – №2. – С.11-13.
12. Іванський Р.Д. Формування національно-мовної особистості – основна мета викладання мовних дисциплін у вищих навчальних закладах МВС України // Мова і культура нації. Збірник наукових праць. – Львів, 2001. – С.84-86.
13. Історія української мови в конспектах Юрія Кузьменка. – К., 1997.
14. Капітанець О. М. Комунікативна компетентність – важливий чинник підвищення правової культури / О. М. Капітанець // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: зб. наук. праць / гол. ред. В. Л. Регульський. – Львів: ЛІВС, 2004. – Вип. 1. – С. 492-497.
15. Корнєв О. М. Соціальні здібності у структурі комунікативної компетентності працівників оперативних підрозділів /О. М. Корнєв // Психологічні аспекти національної безпеки: тези другої міжнар. наук.-практ. конф. Львівський державний університет внутрішніх справ. – Львів, 2008. – С. 113-117.
16. Костенко Л. Мовні аспекти юриспруденції // Юридичний журнал. – 2006. – №2. – С.132-134.
17. Крашеніннікова Т.В. Мова як елемент освіти юриста // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2004. – №1. – С.36-40.
18. Мороз Л. І. Розвиток комунікативних умінь у працівників міліції / Л. І. Мороз // Практична психологія та соціальна робота: наук.-практ. та освітньо-метод. журнал / гол. ред. О. В. Губенко. – 2004. – № 12. – С. 51-54.
19. Осипова Ю. В. Формирование коммуникативной компетентности у работников руководящего звена ОВД / Ю. В. Осипова // Психологія тренінгових технологій у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку: У 2 ч.: матеріали міжнар. конф. (Донецьк, 27-28 травня 2005 р.) / ДЮІ МВС. – Донецьк, 2005. – Ч. 1. – С. 82-89.
20. Плотницька І. Поняття екології мови в державному управлінні і мовознавстві // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2004. – №1. – С.357-363.
21. Прадід Ю. Ф. Зміст понять та значення термінів закон і законодавство в сучасній юридичній науці // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових праць. – Івано-Франківськ, 2001. – Вип.7. – С.29-34.
22. Тростюк З.А. Лінгвістичне тлумачення кримінально-правових норм // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених – 2004. – №5. – С.186-194.
23. Чулінда Л.І. Використання лінгвістичних методів в юриспруденції // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – 2004. – №5. – С.180-186.
4.Інші джерела:
1. Антоненко-Давидович В. Як ми говоримо. – К., 1994.
2. Гринчишин Д., Капелюшний А., Сербенська О., Терлак З. Словник- довідник з культури української мови. – Львів, 1996.
3. Орфографічний словник української мови. – К., 1994.
4. Словник-довідник труднощів української мови. – К., 1992.
5. Словник юридичних термінів: Російсько-український. – К., 1994.
6. Український правопис. 4-е вид. – К., 1992.
7. Юридичний словник-довідник /За ред. академіка НАН України Ю. С. Шемшученка. – К., 1996.
8. Юридичні терміни: Тлумачний словник / за ред. проф. Гончаренка В.Г. – К., 2003.
5.Інтернет-ресурси:
1. www.info-library.com.ua/books-text-9038
2. www.info-library.com.ua/books-text-5921
3. www.dgma.donetsk.ua/metod/.../kurs_lek.p..
4. academia-pc.com.ua/product/53
5. govuadocs.com.ua/docs/.../index-350921.ht.