Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тип кишковопорожнинні






 

Кишковопорожнинні живуть виключно у воді, найчастіше у морях, океанах. Лише окремі, наприклад гідра, живуть у прісних водоймах.

Тіло кишковопорожнинних складається з двох шарів клітин. Усередині тіла є кишкова порожнина, яка відкривається назовні одним отвором. Нервові клітини «розкидані» в усьому тілі і зв'язані нервовими відростками. У кишковопорожнинних є жалкі клітини, що служать для захисту і нападу.

У приморській місцевості особливий інтерес дошкільники виявляють до медуз. У Чорному і Азовському морях зустрічаються великі сцифоїдні медузи — аурелія і коренерот.

Аурелію, або вухату медузу (мал. 101), легко впізнати за рожевим або злегка фіолетовим кольором і чотирма темними підковками у середній частині дзвона. По краях рота у медузи розташо­вані довгі ротові лопаті, що нагадують за формою вуха віслюка, за що медузи і одержали таку назву.

Влітку в тиху спокійну погоду можна бачити велику кількість цих гарних медуз, які повільно колишуться у воді. Вухаті медузи — погані плавці. Через скорочення дзвона вони можуть повільно підійматися до поверхні і опускати­ся в глибину. Живиться аурелія планктоном (рачками, плаваючою ікрою риб), який підганяє до рота за допомогою щупалець, усаджених значною кількістю жалких клітин. У людини аурелія значних опіків не викликає.

Розмножуються вухаті медузи, виділяючи яйцеклітини і сперматозоони, які проходять складний розвиток. «Кришталеве м'ясо» аурелій може використовуватися в їжу.

У Чорному і Азовському морях часто зустрічається велика медуза коренерот (мал. 102). Дзвін цієї медузи конічної форми з заокругленою верхівкою. Колір медузи білуватий, але по краю дзвона проходить досить яскрава блакитна або фіолетова облямівка. Щупалець у цієї медузи немає, але її ротові лопаті утворюють численні складки і зростаються між собою. Через утворені ними дрібні отвори разом з водою потрапляє їжа. Живляться коренероти найдрібнішим планктоном.

Коренероти — добрі плавці. Обтічна форма і сильні м'язи дзвона дозволяють їм просуватися вперед швидкими частими поштовхами. Коренерот може змінювати свій рух у будь-якому напрямку.

Зустріч у морі з коренеротом небезпечна, бо, доторкнувшись до нього, можна одержати сильний болючий опік. Тримаються коренероти на невеликій глибині біля берегів, часто у великій кількості зустрічаються у Причорноморських лиманах.

Розглядаючи у морі медуз, слід розповісти дітям про них (як рухаються, живляться, чим небезпечні). Старшим дошкільникам можна також розповісти про медузи як про «живі барометри». Вони за 10—15 год. до початку шторму відчувають його наближення і встигають заздалегідь перебратися у безпечне місце, що дуже важливо для повільних медуз. Орієнтуються медузи з допомогою інфразвуку, який утворюється на гребені хвиль і сприймається спеціальними органами медузи. Вчені скопіювали «барометр» медузи, такий прилад дає можливість передбачати шторм.

До поширених в Україні кишковопорожнинних, що живуть у прісноводних водоймах, належать гідри. Зустрітись з ними можна під час екскурсій до водойми. Часто гідри оселяються на нижній поверхні глечиків або латаття. Піднявши листок, можна побачити сіру грудочку слизу. Якщо гідру помістити у воду і не турбувати, вона розпрямляється, починає рухатися, живитися. Гідри здатні пересуватися подібно до гусені метелика п'ядуна, дугоподібно вигинаючи тіло. Жалкі клітини на щупальцях виділяють отруйну рідину, яка паралізує і вбиває здобич (рачків, личинок комара тощо). Для великих тварин і людини жалкі клітини не шкідливі. Гідри розмножуються брунькуванням і статевим шляхом. Восени через погіршення умов живлення у гідр утворюються яйцеклітини і сперматозоони. Після запліднення утворюється яйцеклітина, яка зимує на дні водойм. Навесні з'являються молоді гідри.

ТИП КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ (КІЛЬЧАКИ)

 

Характерною ознакою кільчастих червів є те, що їхнє тіло поділене на кільця, або сегменти. Кільчасті черви є вищою групою серед усіх червів. їх внутрішня будова складніша, ніж у плоских і круглих червів. Відповідно до кільчастої будови в них розташовані і внутрішні органи тіла. У кільчастих червів більш складна будова шкірно-м'язового мішка, їхнє тіло покрите одношаровим епітелієм, а зверху кутикулою. Під епітелієм містяться досить розвинені м'язи.

У кільчастих червів уперше в історії тваринного світу з'являється замкнена кровоносна система, видільна система. Нервова система представлена черевним ланцюгом і надглотковим вузлом.

Найбільш цікавим для ознайомлення дошкільників є дощовий черв'як, який у дощову погоду з'являється на поверхні землі. Розглядаючи його з дітьми, слід звернути увагу на те, що тіло його вологе і слизьке, забарвлення червонувате. Наголосити, що шкіра черв'яка повинна бути вологою, тому вони ховаються в землі.

Коли черв'як повзе, тілом пробігають хвилі м'язових скорочень. У результаті черв'як поступово пересувається вперед. Допомагає черв'яку пересуватися по нерівній поверхні наявність щетинок з обох боків тіла. Щетинки спрямовані назад, ось чому черв'яка важко витягти з землі.

Дошкільникам цікаво розповісти, що черв'як пробуравлює грунт переднім кінцем свого тіла. Риючи ходи в ущільненому ґрунті (нерідко на дитячому майданчику), він заковтує землю ротом, перепускає її через кишки, а потім викидає через задньопрохідний отвір. Маленькі купки землі, які вранці можна побачити на дитячих майданчиках, — це виділення черв'яка, так звані капроліти.

Крім рослинних і тваринних решток, що розкладаються, черв'яки живляться листками, які вони вночі затягують у свої підземні ходи.

Спостерігаючи дощових черв'яків після дощу, слід розповісти дітям, що ходи, які проривають черв'яки у землі, заливає вода, їм не вистачає повітря для дихання і тому вони вилазять на поверхню.

Слід наголосити на користі, що приносять дощові черв'яки. Риючись у землі, черв'яки розпушують грунт і відкривають туди доступ повітрю і воді, необхідним для перегнивання органічних решток. Затягуючи листя та інші рослинні рештки всередину підземних ходів, вони сприяють збагаченню ґрунту перегноєм. Риючись у глибині, перепускаючи грунт через свої кишки, вони перемішують його, збільшують товщину родючого шару, поліпшують структуру. Дощові черв'яки — улюблена їжа птахів і звірів (дроздів, шпаків, кротів). Додання дощових черв'яків у корм курям та індикам підвищує їхню яйценосність.

Розмножуються дощові черв'яки статевим шляхом. Вони двостатеві (гермафродити), однак у черв'яків не відбувається самозапліднення. Лише після обміну статевими продуктами у них починають визрівати яйця у яйцевому коконі. Через деякий час з цього кокона виходять маленькі черв'ячки і починають самостійне існування.

Живуть дощові черв'яки більше 10 років. Знайомлячи дітей з сезонними змінами, слід розповісти про те, що на зиму черв'яки ховаються у глибокі шари ґрунту, які не промерзають.

Досить поширеним видом кільчастих червів, з яким доцільно познайомити дошкільників, — є трубочник. У більшість дошкільних закладів він потрапляє як живий корм для акваріумних рибок. Роздивлятися його з дітьми найкраще, помістивши у широку плоску посудину, заповнену невеликою кількістю води. Трубочники, як правило, збираються в купку. Якщо на них падає тінь, вони швидко реагують зміною положення.

У природі трубочники зустрічаються часто тільки у мілких сто­ячих водоймах, які утворюються біля городів або в місцях, де пасеться худоба. Мулисте дно такої водойми часто має червонуватий відтінок. Це пов'язано з тим, що там копошаться численні черви-трубочники, один кінець яких занурений у грунт, а другий ритмічно коливається у воді. Такими ритмічними рухами, як пояснює вихователь дітям, вони перемішують і оновлюють навколо себе воду. При наближенні небезпеки у черва виявляється захисний рефлекс — він занурюється у мул і зникає з поля зору. Спостерігаючи за трубочником у природних умовах, слід наголосити на значенні його в живленні мешканців водойм.

Цікаві для спостережень п'явки, які можуть зустрітися під час екскурсій до ставків, річок з мулистим дном. Спостерігаючи їх у банці з водою, можна привернути увагу дітей до цікавого способу пересування п'явок. Спочатку вони витягуються вперед, потім прикріплюються до підводного предмета переднім присоском, далі звільняють задній присосок і переносять до переднього кінця тіла. П'явка може також повільно плавати, рухаючи хвилеподібно всім своїм тілом.

В Україні найчастіше зустрічається медична і псевдо кінська п'явки. Ротова порожнина медичної п'явки озброєна трьома зазубреними пластинками — щелепами, якими дорослі п'явки можуть проколювати шкіру великих тварин, людини і висисати кров. При цьому в ранку п'явка виділяє слину, що містить особливу речовину — гірудин, яка перешкоджає згортанню крові. Ранка, нанесена п'явкою, дуже довго кровоточить, а черв, що присмоктується до неї, висисає багато крові, поступово роздуваючись і збільшуючись у розмірі. Медичну п'явку з давніх часів використовують для лікування хворих на гіпертонію у перед інсультному і передінфарктному стані. Псевдо кінські п'явки не можуть проколювати шкіру великих тварин і тому вони живляться різними дрібними мешканцями водойм: червами, молюсками, личинками комах, а також рибами.

П'явки розмножуються, відкладаючи яйця. Псевдо кінська і медична п'явки розміщують їх у слизовому коконі у сирій землі поза водоймою.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.009 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал