Морфема. Види морфем.

Морфема — мінімальна двостороння одиниця мови.

Так, наприклад, у слові рука виділяються дві морфеми — рук-а. Звукосполучення рук вважається окремою морфемою тому, що за цим звукокомплексом (планом вираження) закріплене значення, пов'язане з поняттям руки. Так само окремою морфемою є -а, бо це також двостороння одиниця: має план вираження — звук [а] і план змісту — " називний відмінок, однина, жіночий рід". Обидві морфеми є мінімальними (елементарними) двосторонніми одиницями, бо їх не можливо поділити на простіші (менші) одиниці, які б також мали вираження і зміст.

Морфеми виділяють шляхом порівняння слів за звучанням і значенням. Якщо певні одиниці на основі порівняння виявляються мінімальними, тобто такими, що не можуть далі ділитися, то це й будуть морфеми. Наприклад:

вода, роса, стіна, лоза, зима, весна

води

воді

водою

води

вод

водами

водах

Зіставивши форми в колонці, можна виділити спільну частину вод і відмінні частини -а, -и, -і, -ою, -ами, ах, а зіставивши форми в рядку — спільну частину -а і відмінні вод-, рос-, стін-, лоз-, зим-, весн-. Усі виділені таким чином елементи мають вираження і зміст, тому їх слід вважати окремими морфемами. Це-зіставлення вказує і на те, що морфеми можуть мати матеріальне вираження і можуть його не мати. Так, зокрема, вод визначаємо як форму жіночого роду в родовому відмінку множини. Але в цьому випадку немає матеріального показника цих значень. Саме відсутність матеріального закінчення і вказує на ці значення. Отже, є всі підстави вважати, що тут наявна морфема, але вона матеріально не виражена. Такі морфеми називають нульовими. Нульову морфему виділяють лише там, де в інших формах цього слова є матеріально виражені морфеми.

Морфема може варіюватися. Оскільки морфема є двосторонньою одиницею, то вона може варіюватися в плані

вираження і в плані змісту. Наприклад, у словах надписати і надіслати одна морфема виступає в двох формаль-

них варіантах — над- і наді-, а в словах надкусити й надбудувати — у двох змістових варіантах: " відняти частину" і " додати частину, збільшити щось". Морфема писможе реалізуватися у таких варіантах, як пис- (писати), пис'- {письмо), пиш- (пишу), морфема рук у варіантах рук- (рука), руч- (доручити), руц'- (руці). Закінчення множини іменників англійської мови реалізується в таких варіантах, як -s (cats [kasts] " коти"), -z (pens [penz] " ручки"), -iz (boxes ['boksiz] " ящики"). Отже, морфема реалізується як певна сукупність варіантів, тобто є абстрактною одиницею, інваріантом, мовною одиницею. Варіанти морфеми називають аломорфами, або морфами. Вони є лінійними мовленнєвими одиницями. Як фонема є класом алофонів, так морфема є класом аломорфів.

У більшості мов морфема не збігається зі складом. Так, у слові дорога є дві морфеми (дорог- і -а) і три склади (до-ро-

га). Повний збіг морфеми і складу характерний для китайської, в'єтнамської та деяких інших мов, у яких цю одини-

цю називають морфосилабемою, або силабоморфемою.

Морфеми мають три основних типи значень:

1. РЕЧОВЕ (ЛЕКСИЧНЕ) ЗНАЧЕННЯ — це узагальнене відображення дійсності, виражене поняття. Так, морфема чит- (чи-

тати, читач, читальня) виражає значення " сприймати щось зображене літерами", морфема добр- (добрий, добро-

та) виражає значення позитивної оцінки, морфема дерев- (дерево, дерев'яний) — значення, пов'язане з " багаторіч-

ною рослиною з твердим стовбуром".

2.ДЕРИВАЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ — значення, яке доповнює речове, уточнює, конкретизує його. Морфема -ач у слові читач

вказує на особу за дією (" той, хто читає"), а морфема -льн- у слові читальня — на приміщення (" місце, де читають").

Дериваційне значення стосується лексики і граматики.

3.РЕЛЯЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ — суто граматичне значення, яке вказує на відношення між словами в реченні. Наприклад:

Хлопчик читає книжку. Він дуже зацікавився цією книжкою. Тут морфеми -є, -у, -єю, -ою мають реляційне значення.