Методичні рекомендації до вивчення теми. 1. Під час вивчення даної теми важливо зрозуміти, що головною ланкою банківської системи будь-якої держави є центральний банк країни

1. Під час вивчення даної теми важливо зрозуміти, що головною ланкою банківської системи будь-якої держави є центральний банк країни. У різних державах такі банки називаються по-різному: народні, державні, емісійні, резервні, Федеральна резервна система (США), Банк Англії, Банк Японії й інші.

Центральні банки виникли як комерційні банки, наділені правом емісії банкнот. Першим емісійним банком вважається, створений у 1694 р. Банк Англії, оскільки він початків випускати банкноти і враховувати комерційні векселя. Згодом за центральними банками закріпилася роль скарбника держави, посередника між державою і комерційними банками, провідника грошово-кредитної політики держави. Будучи комерційними, національні банки були націоналізовані, і в даний час капітал їх цілком або частково належить державі.

2. Традиційно перед центральними банками ставиться п'ять головних задач. Центральний банк покликаний бути: емісійним центром країни, тобто користуватися монопольним правом на випуск банкнот; банком банків, тобто проводитит операції не з торгово-промисловою клієнтурою, а переважно з банками даної країни: берегти їх касові резерви, розмір яких установлюється законом; надавати їм кредити (кредитор останньої інстанції); здійснювати нагляд, підтримуючи необхідний рівень стандартизації і професіоналізму в національній кредитній системі; банкіром уряду –для цього він повинний підтримувати державні економічні програми і розміщати державні цінні папери; надавати кредити і виконувати розрахункові операції для уряду, берегти офіційні золотовалютні резерви; головним розрахунковим центром країни, виступаючи посередником між іншими банками країни при виконанні безготівкових намірів, заснованих на заліку взаємних вимог і зобов'язань (клірінг); органом регулювання економіки грошово-кредитними методами.

3.Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного керування, юридичний статут, задачі і функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, законом «Про Національний банк України» і іншими законами України.

4. Особливе значення має з'ясування змісту процентної політики як інструменту грошово-кредитного регулювання економіки. Процентна політика полягає в тому, що НБУ визначає рівень процентних ставок за ломбардними й обліковими кредитами, які він надає комерційним банкам у порядку рефінансування їхніх активних операцій.

Якщо НБУ проводить політику стримування або скорочення маси грошей в обігу, він підвищує процентні ставки, що зменшує попит на кредитні гроші. Скорочення попиту призводить до скорочення пропозиції. Невикористані для кредитування гроші вкладаються в інші активи (цінні папери держави, місцевих органів влади) або осідають на депозитах комерційних банків у НБУ, як наслідок — відбувається зменшення грошей в обігу.

5. Політика обов'язкових резервних вимог — один із класичних інструментів, за допомогою якого центральні банки регулюють грошовий ринок, управляють кількістю грошей, підтримуючи темпи зростання грошової маси в заздалегідь установлених межах збільшення сукупної грошової маси й окремих її агрегатів.

Дія цього методу полягає у зміні центральним банком норми, в межах якої комерційні банки зобов'язані частину залучених коштів зберігати на рахунках у центральному банку.

6.В останні десятиріччя центральні банки країн із розвинутою ринковою економікою віддають перевагу такому інструменту грошово-кредитної політики, як проведення операцій із цінними паперами на відкритому ринку, що відповідає загальній тенденції переважного використання ринкових інструментів регулювання економіки.

Необхідно звернути увагу на політику відкритого ринку, що полягає у змінах обсягів купівлі та продажу цінних паперів центральним банком. Ці операції центрального банку зумовлюють зміну резервів комерційних банків, що, у свою чергу, позначається на обсязі та вартості банківських кредитів. Унаслідок цього центральний банк має можливість впливати на розмір грошової маси і на рівень ринкової процентної ставки у потрібному напрямі, тобто досягати заздалегідь поставленої мети.

Питання для самоконтролю.

1. В чому полягає сутність функціонування діяльності центральних банків?

2. Опишіть функції центральних банків.

3. Дайте характеристику центральних банків.

4. Охарактеризуйте функції НБУ.

5. Які операції здійснює НБУ?

6. В чому полягають особливості проведення емісійних операцій?

7. В чому специфіка організації міжнародних розрахунків?

8. Які кредитні операції проводить НБУ і в чому полягає політика рефінансування?

9. Як визначається облікова ставка НБУ?

10. В якому порядку здійснюється формування мінімальних банківських резервів?

Тестові завдання для самостійної перевірки знань

1. В Україні Національний банк здійснює політику рефінансування комерційних банків через використання таких методів:

а) міжбанківські угоди, кредитні угоди;

б) кредитні угоди, ломбардні аукціони;

в) кредитні аукціони, ломбардні кредити;

г) операції на відкритому ринку.

2. В основу операцій РЕПО покладено механізм:

а) залучення ресурсів за рахунок продажу комерційним банком якісних, низько ризикових, досить ліквідних цінних паперів;

б) залучення ресурсів за рахунок продажу комерційним банком якісних, низько ризикових, досить ліквідних активів;

в) залучення ресурсів за рахунок продажу клієнтам золотих депозитів;

г) залучення ресурсів за рахунок купівлі-продажу державних цінних паперів.

3. В якому році був створений НБУ:

а) 1989;

б) 1991;

в) 1995;

г) 1996.

4. Діяльність НБУ багато в чому залежить від стану:

а) економіки держави;

б) комерційних банків;

в) валютного регулювання;

г) політики держави.

5. Прямими кількісними обмеженнями є:

а) встановлення лімітів на рефінансування банків і кредитних установ;

б) встановлення фінансових ставок для банків і кредитних установ;

в) встановлення кредитних ставок для банків і кредитних установ;

г) встановлення валютних обмежень.

6. НБУ встановив вісімнадцять обов'яз­кових економічних нормативів, які об'єднані у такі групи:

а) нормативи платоспроможності, нормативи прибутковості, нормативи обігу капіталу;

б) нормативи капіталу, нормативи ліквідності, нормативи ризику;

в) нормативи достатності капіталу, нормативи вартості капіталу; нормативи ризику;

г) нормативи платоспроможності, нормативи достатності капіталу, нормативи ризику.

7. Обмеження щодо кількості банків­ських рахунків, які можуть відкривати особи:

а) встановлені НБУ;

б) не регламентуються;

в) розглядаються в залежності від клієнта;

г) розглядаються залежно від кон’юнктури на грошовому ринку.

8. Відповідно до чинного порядку ведення касових операції в Україні усі підприємства незалежно від форм власності зобов'я­зані зберігати свої кошти в:

а) установах банків;

б) сейфах;

в) сховищах НБУ;

г) на поточних рахунках.

9. Кредитна рестрикція - це:

а) відмова банку в наданні кредиту;

б) погашення заборгованості позичальника перед банком;

в) розширення можливостей кредитування, що пов'язане з па­дінням облікової процентної ставки;

г) звуження можливостей кредитування, що викликається зрос­танням облікової процентної ставки і резервної ставки Цент­рального банку.

10. Які операції на відкритому ринку проводить НБУ, якщо йому потрібно зменшити масу грошей в обігу:

а) купує цінні папери;

б) підвищує ставку облікового процента;

в) продає облігації державної позики;

г) знижує ставку облікового процента.