Методичні рекомендації до вивчення теми

1. Під час вивчення даної теми важливо обґрунтувати, що інфляція — надзвичайно складне соціально-економічне явище, що виявляється в тривалому і швидкому знеціненні грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. Основною формою інфляції є тривале і швидке зростання цін, додатковими формами її є тривалий дефіцит товарів і послуг та девальвація національних грошей.

Інфляція — це тривалий процес, що має кілька стадій, які різняться не тільки рівнем зростання цін, а й впливом на економіку. На першому етапі зростання пропозиції грошей випереджає зростання цін, яке є незначним (до 5% на рік) або зовсім відсутнє. Вона позитивно впливає на економічний розвиток. На наступному етапі темпи зростання цін прискорюються, наближаються до темпів зростання пропозиції грошей і можуть навіть перевищувати їх. Така інфляція називається відкритою або помірною і коливається в межах 5—20 % на рік. Вона може мати як позитивний, так і негативний вплив на економічний розвиток. Після цього починаються етапи галопуючої інфляції (20—50% на рік) та гіперінфляції — понад 100% на рік. Кожна з цих видів інфляції несе розруху для економіки і соціальної сфери.

Залежно від того, з якого боку ринкової кон'юнктури формується тиск на ринкові ціни, виділяються два види інфляції — інфляція витрат і інфляція попиту. Перша з них провокується чинниками, що формуються з боку пропозиції товарів, а друга — з боку попиту на товари.

Інфляція вимірюється трьома видами показників: індексом споживчих (роздрібних) цін; індексом цін на засоби виробництва (оптових); дефлятором ВВП.

Дослідники причин інфляції визнають можливість їх формування на боці грошей (монетарні причини) і на боці товарів (витратні причини). Монетарні причини пов'язані з лібералізацією монетарної політики для емісійного фінансування бюджетного дефіциту, зростання зайнятості та виробництва. Витратні причини пов'язані зі зростанням витрат на виробництво чи монополізацією виробництва та праці. Проте обидва види причин тісно переплітаються і, по суті, зливаються в одну — лібералізацію державної монетарної політики і зростання на цій основі пропозиції грошей, без чого ні перший, ні другий вид чинників не може матеріалізуватися у тривале зростання цін.

3. Інфляція понад критичну точку може мати тяжкі економічні і соціальні наслідки: руйнування виробничого потенціалу, зниження обсягів виробництва і скорочення зайнятості, падіння життєвого рівня населення, загострення соціальних та політичних суперечностей, посилення хабарництва та криміно­генної ситуації в країні. Тому дійова антиінфляційна політика держави є пріоритетною і повинна забезпечити належну сталість грошей.

4. Антиінфляційна політикабільшості країн з розвинутою ринковою економікою проводиться за декількома напрямами — дефляційна політика (врегулювання попиту), політика доходів або за першим і другим напрямом одночасно. Дефляційна політикавключає ряд методів обмеження платоспроможного попиту через фінансовий і кредитно-грошовий механізм. Важливим інструментом дефляційної політики є кредитна рестрикціяі пряме лімітування (таргетування) випуску готівки в обіг. Другий напрям антиінфляційної політики - політика доходів - передбачає державний контроль за заробітною платнею, цінами. Такий контроль може зводитися до фіксації зарплати, цін на певному рівні («заморожування»), або встановлення темпів їх зростання в певних межах, частіше всього в межах темпів приросту продуктивності праці або то і інше одночасно.

5. Серед комплексу заходів щодо оздоровлення і приведення в порядок грошового обороту особливе місце займають грошові реформи. Вони є повною або частковою перебудовою грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей, поліпшення механізму регулювання грошового обороту щодо нових соціально-економічних умов. Грошові реформи, які проводилися в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялися своєю метою, глибиною реформування існуючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття інфляції. Які розбіжності існують у трактуванні поняття «інфляція»?

2. Чи є розбіжності в трактуванні суті інфляції кейнсіанцями і монетаристами?

3. Що таке критична точка розвитку інфляційного процесу?

4. У чому полягають причини інфляції. Чому М. Фрідман вважає, що інфляція скрізь і завжди є монетарним феноменом?

5. Чи всяке зростання цін є інфляцією? Чи зводиться інфляція тільки до зростання цін?

6. Що таке повзуча, галопуюча і гіперінфляція?

7. Чи завжди інфляція негативно впливає на економіку?

8. Чому в Україні інфляція набула форми стагфляції?

9. Назвіть особливості інфляції в Україні в 90-ті роки?

10. Яку роль відіграє бюджетний дефіцит у розвитку інфляції?

11. Дайте визначення поняття грошової реформи?

12. Які види грошових реформ Ви знаєте?

13. Назвіть основні особливості грошових реформ в Україні?

Тестові завдання для самостійної перевірки знань

1. Інфляція – це:

а) знецінення грошей, яке призводить до відтоку робочої сили зі сфери виробництва до сфери спекулятивного обміну;

б) раптовий процес у економіці, який можна поділити на декілька стадій;

в) тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті;

г) зростання грошової маси в обороті, яке призводить до падіння цін на засоби виробництва і товари кінцевого споживання.

2. Падіння курсу грошей до іноземних валют – це:

а) девальвація;

б) ревальвація;

в) цінова інфляція;

г) деномінація.

3. Назвіть фактори, що спричинюють інфляцію попиту:

а) прискорене зростання витрат виробництва, зокрема заробіт­ної плати;

б) падіння продуктивності праці та зростання заробітної плати;

в) разом а) і б);

г) зростання внутрішнього державного боргу, мілітаризація економіки, кредитна експансія, інвестиції у важку промис­ловість.

4. Назвіть фактори, що спричиняють інфляцію витрат (пропозиції):

а) падіння виробництва, зниження темпів росту продуктивнос­ті праці; прискорене зростання витрат на одиницю продук­ції, зокрема заробітної плати; енергетична криза;

б) падіння темпів росту продуктивності праці;

в) бюджетний дефіцит і зростання внутрішнього і зовнішньо­го державного боргу;

г) разом б) і в).

5. Яку назву має інфляція, що позначається середньорічними темпами зростання цін від 10 до 50% (іноді до 100%):

а) прихована або " повзуча";

б) галопуюча;

в) гіперінфляція;

г) суперінфляція.

6. Хто виграє від інфляції:

а) підприємці;

б) вкладники і кредитори;

в) дебітори;

г) ніхто не виграє.

7. Що ви розумієте під антиінфляційною політикою:

а) це - заходи державного регулювання економіки, які засто­совують у боротьбі з інфляцією;

б) враховуючи фактори, що спричиняють інфляцію, необхідно поєднувати дефляційну політику (для регулювання попиту), а також політику доходів (для стимулювання економічного зростання);

в) держава не може регулювати інфляцію;

г) індексація, контроль за цінами, конкурентне стимулювання виробництва.

8. Який механізм зв'язку між рівнем процентної ставки і обсягом грошової маси в обігу? Як використовує цей механізм центральний банк в своїй грошово-кредитній політиці:

а) процентна ставка змінюється обернено пропорційно масі грошей в обігу;

б) процентна ставка інертна (нейтральна) до зміни грошової маси;

в) грошова маса інертна до зміни процентної ставки. Проте процентна ставка прямо пропорційна масі грошей в обігу. Центральний банк підвищує процентну ставку, коли збіль­шується грошова маса;

г) центральний банк регулює грошову масу так, щоб утримати ставку процента на заданому рівні.

9. Загальна грошова маса зростає кожного разу, коли комерційні банки:

а) збільшують свої вклади у центральному банку;

б) вилучають частину своїх грошей у центральному банку;

в) зменшують свої зобов'язання за поточними рахунками, сплачуючи готівкові чи безготівкові гроші по внесках;

г) збільшують обсяги позик, які надаються суб'єктам господа­рювання та іншим позичальникам.

10. Реакцією на зростаючий ризик непередбаченої інфляції є:

а) намагання банків продавати нерухомість;

б) спроби уряду індексувати трансфертні платежі особам з нефіксованим доходом;

в) намагання громадян вкладати гроші в активи, які не знецінюються в період інфляції;

г) індексація грошових доходів громадян з фіксованими дохо­дами, вкладення грошей в надійні активи всіма учасниками грошових операцій.