Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Епідеміологічний метод






Епідеміологічний метод це сукупність методичних прийомів для виявлення проблем профілактики, причин, умов і механізмів форму­вань захворюваності з метою обґрунтування заходів профілактики захворювань і оцінки їх ефективності.

Застосовують такі епідеміологічні методи:

I група - описово-оцінних прийомів (кількісно-статистична оцінка ­фе­сією), формують гіпотези про фактори ризику, визначають напрям­­­­ки профілактики.

II група – аналітичних прийомів, встановлюють причинно-на­слід­­ко­ві зв’язки (математичні методи кореляції, регресії), які спря­мовані на перевірку та оцінку гіпотез про фактори ризику. Когортне аналі­тич­не дослідження здійснюється шляхом співставлення захво­рюва­нос­ті в рівноцінних групах (когортах) спостереження, які під­дава­ли­сь і не піддавались дії фактору ризику, а також на основі даних про за­­хворюваність, яка мала місце у минулому. Аналітичне дослід­жен­ня „випадок - контроль” - співставлення і аналіз інформації про резуль­тати дії фактора, вивчається частота, з якою він зустрічається серед хворих і тих, хто не захворів на цю хворобу.

III група – експериментальних прийомів, використовуються для до­ве­дення епідеміологічних гіпотез про причинно-наслідкові зв’язки та оцінки ефективності протиепідемічних заходів. Поділяються на конт­ро­льований експеримент і неконтрольований. Контрольова­ний - це ко­­гортне епідеміологічне дослідження, в якому дослідник формує групи спостереження, що відрізняються за дією досліджувано­го факто­ра і рівноцінні за всіма іншими ознаками. Неконтрольова­ний – епідеміо­логічне дослідження на основі втручання в природний хід епідемічного процесу (без виділення контрольних груп) шляхом проведення проти­епідемічних заходів з оцінкою їх результатів в ко­гортному дослідженні.

IV група – прийомів прогнозування захворюваності (математичне моделювання епідпроцесу). Визначається очікуваний рівень захво­рю­ваності шляхом використання статистичних методів або математич­них формул.

Епідеміологічний метод дослідження застосовують для вивчен­ня захворюваності і виявлення причин і факторів ризику також не­інфекційних хвороб. Звідси з’явилося поняття «неінфекційна епіде­міологія», де предметом вивчення є неінфекційна захворюваність.

Вивчення конкретної епідемічної ситуації з використанням епід­методу називається епідеміологічною діагностикою. Епіддіагнос­ти­ка включає опис проявів епідемічного процесу, визначення причин (факторів ризику), прогноз перебігу епідпроцесу. Метою епіддіагнос­тики є отримання даних для планування протиепідемічних заходів із ліквідації спалаху або епідемії.

Види епіддіагностики - оперативний аналіз (санітарно-епідеміоло­гічне спостереження, санепідрозвідка) і ретроспективний аналіз (за тривалий період часу, за територією, серед груп і колективів насе­лення).

Існує протиепідемічна система закладів (санепідстанції, проти­чумні станції, СКП, карантинні відділи), які здійснюють епіднагляд і епіданаліз.

Інформаційною базою для проведення епідеміологічного аналі­зу є матеріали епідемічного та інших відділів СЕС, а також лікувально-профілактичних закладів. До них належать:

1) статистичні дані про інфекційну захворюваність;

2) кількість щеплених і не щеплених осіб;

3) результати лабораторних досліджень;

4) карти і акти епідеміологічного обстеження осередків і спала­хів інфекційних хвороб.

Первинні цифрові матеріали систематизують, розраховують ін­тен­сивні та екстенсивні епідеміологічні показники, для їх аналізу використовують різні статистичні методи.

Інтенсивні показники, на відміну від абсолютних чисел, дають можливість порівнювати захворюваність на різних територіях, у різні роки, у різних групах чи колективах населення, оскільки вони пов’язують число захворювань з тією кількістю населення, серед якої були зареєстровані.

Для кількісної оцінки епідпроцесу використовують такі інтен­сив­ні показники:

захворюваність = число захворювань х1000 (10 тис.-100 тис) / кіль­кість населення

ураженість (для хронічних хвороб) = число всіх хворих х 1000 (10 тис. - 100 тис.) / кількість населення

Показник ураженості враховує всіх хворих (хто був хворий на початок року і хто захворів вперше).

Смертність = число померлих від цієї хвороби х 1000 (10 тис. - 100 тис.) / кількість населення

Показник захворюваності в одній із груп населення = число за­хворювань у даній групі населення х 1000 (10 тис. - 100 тис.) / кіль­кість населення даної групи.

Екстенсивні показники характеризують частину від цілого і ви­ражаються у відсотках. В екстенсивних показниках виражають роз­поділ хвороб в окремій групі хворих за місяцями року, чинниками передачі збудників, термінами встановлення діагнозу після виявлен­ня хворих, їх госпіталізації, тощо. Екстенсивні показники не дають можливості проводити кількісну оцінку захворюваності, але дають якісну характеристику епідпроцесу. Абсолютні числа й епідеміоло­гічні показники об’єднуються у прості, комбіновані і складні таблиці. Для наочного зображення отриманих даних використовують лінійні та стовпчикові діаграми, картограми. На основі аналізу статистич­них і графічних матеріалів формулюються гіпотези і висновки щодо причинно-наслідкових зв’язків між чинниками ризику. До екстен­сивних показників належить летальність.

Летальність (при даній нозологічній формі) = число померлих х100 / кількість захворілих (%)

Показники захворюваності з часом змінюються, а тому можна їх описувати і аналізувати. Для ретроспективного аналізу захворюва­­ності часовий період беруть не менше, ніж 10 років з тим, щоб можна було виявля­ти наявність або відсутність циклічності (підйоми і знижен­ня захво­рюва­ності) епідемічного процесу. Описуючи і ана­лізуючи багаторіч­ну захворюваність, визначають кількість підйомів і знижень захворю­ваності, часові інтервали між підйомами, розрахо­вують у скіль­ки разів рівень захворюваності в пік підйому перевищує рівень захворюванос­ті під час спаду. Визначення багаторічної тен­ден­ції (ріст, стабіліза­ція, зниження) виконується шляхом вирівнюван­ня фактичної кривої захворюваності методом найменших квадратів по прямій. Вирівню­вання дозволяє усунути вплив випадкових факто­рів і більш точно пред­ставити захворюваність за багато років у ви­­гляді прямої лінії.

Визначення багаторічної тенденції (ріст, стабілізація, зниження)

Основою цього методу є особливість середньої арифметичної М, сума відхилень величин варіаційного ряду від якої менше, ніж сума відхилень від будь-якого іншого числа.

Показники захворюваності на 100 тис. населення позначаються як I фактичне, той самий показник після внесення поправок позна­чається, як I теоретичне.

Величина I теоретичного з рівняння лінійної залежності:

І теоретичне = І середнє + BX, де І середнє це інтенсивний се­редній показник захварюваності за ряд років, який розраховується по формулі:

І сер.= å І фактичного / n, B - це коефіцієнт, який визначає різ­ницю між теоретичними рівнями захворюваності за суміжні роки, розра­хо­вуються по формулі

B = å (Х х I факт.) / å Х2.

Х – натуральні числа, які симетрично розташовані відповідно 0 і подані від центру ряду в обидва кінці.

Якщо вирівнюється непарний ряд чисел (наприклад 11), то бе­реться ряд: Х-5, -4, -3, -2, -1, 0, +1, +2, +3, +4, +5, при вирівнюванні парно­го ряду чисел (10), береться ряд -9, -7, -5, -3, -1, +1, +3, +5, +7, +9. Сума цих натураль­них чисел завжди дорівнює 0. n - кількість років, які аналізуються.

Для одержання І середнього та BX виконуються розрахунки за такою схемою:

Роки Х І факт. Х х І факт Х2 І теор
           
å n å Х = 0 å І факт. å Х х І факт. å Х2  

Підставивши одержані величини у формули, одержуємо умовні виправлені показники захворюваності для кожного року - І теор.

Будуємо лінійну діаграму, на осі абсцис якої відмічаємо роки, а на осі ординат – інтенсивні показники захворюваності. При побудо­ві лінійної діаграми враховується співвідношення між основою та ви­сотою, яке складає 1, 5 до 1, 0. Спочатку будується крива І факт., а тоді вже наносяться дані І теор., які будуть представляти лінію тенденції.

Табл.2.1. Приклад вирівнювання динамічного ряду (для захво­рю­ваності скарлатиною за 10 років)

Роки Х І факт. Х х І факт. Х2 І теор.
  -9 18, 3 -164, 7   22, 12
  -7 17, 6 -123, 2   21, 16
  -5 23, 9 -119, 5   20, 2
  -3 24, 9 -74, 7   19, 24
  -1 18, 6 -18, 6   18, 28
  +1 16, 0 +16, 0   17, 32
  +3 15, 0 +45, 0   16, 36
  +5 22, 1 +110, 5   15, 4
  +7 11, 7 +81, 9   14, 44
  +9 9, 6 +89, 11   13, 48
å n = 10 å X= 0 å = 178 å = -158, 2 å Х2= 330  

I серед. = 178 / 10 =17, 8 В = -158, 2 / 330 = - 0, 48

І теор.1996= 17, 8 + (-0, 48) х (-9) = 22, 12

І теор.1997=17, 8 + (-0, 48) х (-7) = 21, 16 і т.д.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.01 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал