Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема: Культурне і духовне життя України 1921 – 1928рр.






Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:

- Визначати причини та характерні риси відродження української культури 1921 -1928 рр.;

- Давати оцінку діяльності видатних діячів культури та науки, змінам які відбувалися в цій галузі.

План.

1. Культурно- освітня робота. Вища школа.

2. Розвиток науки. Література.

3. Образотворче мистецтво. Театр. Музика.Кінематограф. О. Довженко


1. Встановлення тотального контролю над сферами духовного життя особливо яскраво відбилося на культурно-освітній роботі. Ще в грудні 1920 р. при Наркоматі освіти УСРР за зразком Російської Федерації було створено Головний політично-освітній комітет - Головполітосвіту. Протягом 1921-1923 рр. переважна їх більшість була насильно реорганізована в сільські будинки (сільбуди) і хати-читальні, які перетворювалися в організаційні центри політосвітньої роботи на селі. В містах органи Головполітосвіти використовували існуючі з революційних часів заклади та установи, провадили свою роботу через клуби, агітпункти, театри, бібліотеки.
Одним із важливих завдань культурно-освітньої роботи була ліквідація неписьменності серед дорослого населення. У травні 1920 р. IV Всеукраїнський з'їзд рад видав постанову про боротьбу з неписьменністю. Все неписьменне населення віком від 8 до 50 років зобов'язувалося навчитися грамоти. У 1923 р., за прикладом РСФРР, в Україні під головуванням Г. Петровського було утворено товариство «Геть неписьменність!». На кошти товариства у 1924/25 навчальному році утримувалося понад 2, 5 тис. пунктів і шкіл лікнепу, де навчалося до 100 тис. чол. В Україні видавалися букварі для дорослих «Геть неписьменність!», «Червоний прапор», «Буквар залізничника», «Буквар селянина», книга для читання «Ми новий світ збудуємо» та інші.
В 1922 р. був прийнятий «Кодекс законів про народну освіту в УСРР», який закріпив курс на підпорядкування школи ідеологічним настановам більшовицької партії. Метою виховання й освіти Кодекс оголошував «розкріпачення трудових мас від духовного рабства, розвиток їх самосвідомості, створення нового покоління людей комуністичного суспільства з психологією колективізму, з твердою волею, суспільно необхідною кваліфікацією, матеріалістичним світоглядом».Було організовано десятки навчально-виховних закладів для сиріт і безпритульних. Одним із відомих теоретиків і організаторів цієї роботи був А. Макаренко.
Проголошений радянською владою курс на українізацію досить відчутно позначився на роботі школи. Число в УСРР шкіл з українською мовою викладання зростало. У решті шкіл навчання велося мовами народів, які проживали в Україні: російською, грецькою, польською, німецькою, чеською, єврейською. Новий суспільний лад змінив певним чином роботу вищих навчальних закладів. Доступ до них дітей священнослужителів, землевласників, великих підприємців, інших осіб, яких відносили до «ворожих» радянській владі, був закритий. Розширювалась мережа робітфаків. Набирали на ці факультети виключно за рекомендацією партійних, радянських і профспілкових організацій, військових частин. Тенденція до розширення мережі робітфаків збереглась і в наступні роки.
Політика українізації сприяла впровадженню української мови в навчальний процес вищої школи. В 1923 р. Раднарком УСРР прийняв декрет, згідно з яким поступово, відповідно до наявності викладачів, що володіють українською мовою, необхідно було перевести вузи на українську мову викладання. Мережа вузів у 20-ті роки швидко розширювалася. Вони готували спеціалістів для всіх галузей народного господарства. В 1921 р. у Харкові почала працювати вища партійна школа, яку в 1922 р. було перетворено в Комуністичний університет ім. Артема.

2. Найвищою державною науковою установою республіки Раднарком УСРР оголосив 1921 р. Всеукраїнську академію наук (ВУАН). У 1922 р. її очолив український ботанік В. Липський, який перебував на цій посаді до 1928 р. Великий внесок у розвиток Академії зробив С. Єфремов, котрий тривалий час був віце-президентом ВУАН. У системі ВУАН на середину 20-х років працювало близько 40 науково-дослідних установ, що входили до трьох відділів: історично-філологічного, фізично-математичного і соціально-економічного. На початку 1924 р. в Академії налічувалося 37 дійсних членів і близько 400 наукових співробітників.
У 20-х роках особливо плідно діяв історично-філологічний відділ Академії, який очолювали визначні мовознавці А. Кримський і С. Єфремов. Відділ видавав журнал «Записки Історично-філологічного відділу ВУАН». З поверненням в Україну М. Грушевський розбудовує історичну секцію цього відділу і через Держвидав видає з 1924 р. історичний двомісячник «Україна», який став провідним періодичним українознавчим виданням. Учені активно працювали над забезпеченням потреб українізації. У 1921 р. було засновано Інститут української наукової мови, зусиллями співробітників якого до 1932 р. було видано 49 термінологічних словників і заплановано ще 34. У фізично-математичному відділі ВУАН працювала група видатних учених, котрі своїми дослідженнями здобули міжнародне визнання. Це - математики Д. Граве, М. Крилов, хіміки Л. Писаржевський та В. Кістяківський. Протягом 20-х років відбувався процес підпорядкування науково-дослідних закладів України відповідним установам центру. Рішенням ЦВК СРСР у 1925 р. Російська академія наук оголошувалася вищою всесоюзною установою та перейменовувалася в Академію наук СРСР. Республіканські академії наук, у тому числі Всеукраїнська, поступово перетворювалися на звичайні філії загальносоюзної академії наук.
У 1919-1920 рр. з України виїхали видатні письменники й поети, зокрема М. Вороний, О. Олесь, В. Винниченко, В. Самійленко. На зміну їм у літературу прийшло покоління молодих, котре, спираючись на демократичні традиції дожовтневої української літератури, прагнуло до оновлення мистецтва, написання художніх творів, співзвучних власному розумінню нової епохи. Це - О. Досвітній, М. Драй-Хмара, М. Зеров, Г. Косинка, М. Куліш, М. Рильський, О. Слісаренко, В. Сосюра, П. Тичина, М. Хвильовий, В. Яловий і багато інших. У 20-х роках в республіці видавалося понад 20 літературно-художніх і громадсько-політичних альманахів та збірників, 10 республіканських газет і 55 журналів. Виникали і розпадалися численні літературно-художні об'єднання: «Гарт», «Плуг», «Ас-панфут», «Ланка», «Молодняк», «Авангард» та інші.
У центрі дискусій різних літературних течій другої половини 20-х років був ідейний натхненник провідного літературного об'єднання України - Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ) — М. Хвильовий, член більшовицької партії, учасник громадянської війни, один із засновників новітньої української літератури.
3.3 переходом до мирного будівництва значно зростає інтерес до образотворчого мистецтва, музичної та театральної творчості. Виникає ряд об'єднань художників, у тому числі Асоціація художників Червоної України, члени якої - Є. Їжакевич, К. Трохименко, О. Кокель, Ф. Кричевський та інші — проголосили своїм основним завданням правдиве відображення сучасності. Тривала діяльність художників блискучої, оригінальної школи послідовників І. Бойчука (бойчукісти), в творчості яких у неповторний синтез зливалися елементи староукраїнського і візантійського живопису.
У театральному мистецтві плідно працювали колективи, об'єднані в Першому державному драматичному театрі ім. Т. Г. Шевченка в м. Києві на чолі з О. Загаровим та державному драматичному театрі ім. І. Франка під керівництвом Г. Юри. Нарешті, в 1922 р. у Києві засяяла зірка театру «Березіль», очолюваного одним із найвидатніших реформаторів українського театру за всі часи його існування - Лесем Курбасом. У 20-ті роки його творчість сягає вершин. Театр «Березіль» зібрав видатних майстрів української сцени- П. Саксаганського, О. Мар'яненка, М. Крушельницького, О. Сердюка, А. Бучму, Ю. Шумського та інших. В Україні на середину 20-х років налічувалося 45 професійних театрів.
У галузі музичного мистецтва відбувається творчий злет композиторів Г. Вірьовки, П. Козицького, Л. Ревуцького, К. Богуславського та інших. Далеко за межами республіки славилася хорова капела «Думка» на чолі з її беззмінним керівником Н. Городовенком. Цей колектив об'їздив усю Україну, виступав на Дону, Кубані, в Грузії, Азербайджані, в Москві, а в 1929 р. виїздив на гастролі до Франції.
У 20-х роках помітне місце в культурному житті посіло кіно. 1922 р. введено в експлуатацію Одеську кінофабрику, в 1927 р. розпочалося будівництво Київської кіностудії - на той час найбільшої в Європі. У середині 20-х років у містах і селах України працювало вже понад 500 кінотеатрів. У 1923 р. В. Гардін поставив фільм «Остап Бандура» за участю М. Заньковецької. В 1924-1925 рр. було створено понад півтора десятка картин. У 20-ті роки зійшла зоря одного з видатних майстрів українського і світового кіномистецтва О.Довженка. В 1927р. він поставив фільм «Звенигора», в 1929 р. - «Арсенал».
Отже, 20-ті роки характеризувалися бурхливим розвитком літератури та образотворчого мистецтва, музики та театру, кінематографа. Українська творча інтелігенція включалася в практичну діяльність зі створення декретованої партією соціалістичної культури, вносячи в неї національну сутність. Творчий потенціал українського національного мистецтва виявився настільки потужним, що всупереч усім перепонам і обмеженням ідеологічного характеру кращі його представники досягли небачених висот.

Поміркуємо разом:

***Визнач, розв'язанню яких завдань була підпорядкована вся культурно-освітня робота в Україні.
* Дай характеристику роботи товариства «Геть неписьменність!».
*Яких змін зазнав освітянський процес в роки непу?
**Які процеси відбувалися в 20-ті роки у вищій школі України?
***Охарактеризуй внесок українських учених у розвиток різних галузей науки.

***Охарактеризуй особливості літературного процесу в Україні в 20-ті роки.
**Проаналізуй вплив М. Хвильового на розвиток літератури.
*Що тобі відомо про перші кроки українського кіномистецтва?
**Чим, на твій погляд, можна пояснити складність розвитку літератури та мистецтва – України у 20-ті роки?
*** Користуючись додатковим матеріалом, підготуй доповідь про одну з яскравих та драматичних сторінок розвитку української культури 20-х років.

До наступного заняття: - На основі матеріалу про культурне будівництво в період непу порівняй мету, що її висувала перед діячами культури держава, і мету, яку відстоювали своєю творчістю П. Тичина, М. Зеров, М. Куліш, М. Хвильовий та інші. Як склалась їхня доля?

Де про це читати:

Бойко О. Д. Історія України. – К., Академидав, 2012. – с.412 – 418.

Хронологічна таблиця

1914-1918 - Перша світова війна

1914, 1 серпня - Створення у Львові Головної української ради

1914, 4 серпня - Створення у складі австро-угорської армії добровольчого легіону - Українські січові стрільці. Створення у Львові Союзу визволення У країни

1915, 1 травня - Реорганізація Головної української ради в Загальну українську раду

1916, 6 листопада - Указ імператора Австро-Угорщини про автономію Галичини

1917, 23-27 лютого - Лютнева буржуазна революція в Росії

1917, 4 березня - Утворення Української Центральної ради

1917, 6-8 квітня - Всеукраїнський національний конгрес

1917, 10 червня - І Універсал Центральної ради

1917, 3 липня - ІІ Універсал Центральної ради

1917, 25 жовтня - Більшовицький переворот у Петрограді

1917, 7 листопада - ІІІ Універсал Центральної ради

1917, 4-6 грудня - Всеукраїнський з'їзд рад у Києві

1917, 12 грудня - З'їзд рад у Харкові, Проголошення радянської влади в Україні

1918, 11 січня - IV Універсал Центральної ради

1918, 27 січня - Брестський мирний договір між УНР І державами Четверного союзу

1918, 29 квітня - Ухвалення проекту Конституції УНР, обрання Президентом УНР М.Грушевського. Всеукраїнський хліборобський з'їзд: проголошення Павла Скоропадського гетьманом України

1918, 1 листопада - Українське національне повстання у Львові

1918, 13 листопада - Утворення Директорії

1918, 27 листопада - Відкриття Української Академії наук (УАН), з 1921 р. - Всеукраїнська Академія наук, з 1936 р. - Академія наук УРСР, з 1994 р. - Національна Академія наук України

1918, 19 грудня - Вступ Директорії до Києва

1919, 22 січня - Проголошення в Києві Акту Злуки УНР і ЗУНР

1919, березень - Прийняття Конституції У СРР

1919, грудень -1920, квітень - Перший " Зимовий похід" військ УНР

1920, серпень - Заснування Української військової організації (УВО)

1920, квітень - Варшавська угода УНР і Польщі

1921, березень - Ризький мир

1921, березень — ухвала X з'їздом РКП(б) постанови про запроваджен
ня нової економічної політики (неп).

1921, жовтень - Виникнення Української автокефальної православної церкви (У А ПІД)

1921-1923 - Голод в Україні

1922, 30 грудня - Утворення СРСР

1923, 20 вересня — остаточна ліквідація Наркомату закордонних справ УСРР.
1924 січень — II з'їзд Рад СРСР, що затвердив Конституцію СРСР.
1925, березень — саморозпуск УКП.

1925, травень-Конституція УСРР.
1925, грудень — проголошення XIV з'їздом РКП(б) курсу на індустріалізацію.
1925—1928 — літературна дискусія, розпочата М. Хвильовим


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.009 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал