Тема: Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921 – 1928рр.).

Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:

- характеризувати міжнародне і внутрішнє становище України на початку 2-х років;

- визначати сутність непу, відзначати його сильні і слабкі риси;

- аналізувати економічну політику держави;

- узагальнювати отримані знання і робити висновки.

План.

1. Україна на початку 20-х років.

2. Міжнародне становище УСРР.

3. Внутрішнє становище УСРР.

4. Впровадження нової економічної політики.

1. Протягом зими – весни 1919р. більшовики повторно захопили владу в Україні. Був сформований більшовицький уряд – Тимчасовий Робітничо-Селянський Уряд України (ТРСУУ). Політичні заходи більшовиків почалися зі зміни назви держави: УНР була перейменована на Українську Соціалістичну Радянську Республіку. Ця назва 1937р. була змінена на Українську Радянську Соціалістичну.

Для зміцнення влади більшовиків на місцях були створені надзвичайні органи влади – ревкоми і військревкоми, у сільській місцевості – комбеди. Надзвичайні органи влади контролювали діяльність рад і впливали неї, бо більшості у радах більшовики поки що не мали. ТРСУУ було перейменовано на Раду Народних Комісарів (РНКУ) на чолі з Християном Раковським.

У березні 1919р. було прийнято першу радянську Конституцію України. Вищим органом державної влади став Всеукраїнський з'їзд рад, а між з’їздами – Всеукраїнський Центральний Виконавчий комітет (ВУЦВК).

Процес радянізації в Україні мав такі риси:

- здійснювався за принципами радянізації Росії і під її керівництвом;

- відрізнявся суворою централізацією;

- провідниками цієї політики були чиновники не українського походження, внаслідок чого радянізація мала антинаціональний характер.

Суть політичного курсу більшовиків полягала в насильницькому ламанні існуючої економічної системи України. Соціально-політичний курс більшовиків в Україні називався «воєнний комунізм».

«Червоний терор», який проводила Всеукраїнська Надзвичайна Комісія (ВУНК), був головним методом здійснення політики «воєнного комунізму». У 1920р. на території України було створено 18 концентраційних таборів. Почалося витіснення більшовиками з політичного життя соціалістичних партій. «Боротьбисти» оголосили про свій саморозпуск, керівництво лівих есерів було заарештовано, почався судовий процес над меншовиками. На практиці послідовно здійснювалася політика всеохоплюючого контролю над усіма сферами життя, формується тоталітарний режим.

Після громадянської війни основна частина українських земель входила до складу УСРР, де сформувалась і зміцнилася радянська форма державності. У 1921р. було укладено кілька угод з країнами Прибалтики та Польщею, це був дипломатичний прорив, який поступово спадає. Це зумовлювалося небажанням західних держав юридично визнати всі радянські республіки, зміцнення централізації, посиленням унітаризму, концентрацією владних важелів у руках Москви. У вересні 1923р. остаточно перестав існувати апарат Наркомату закордонних справ УСРР.

3. Внутрішнє становище на початку 20-хрр. характеризується економічною розрухою та політичною нестабільністю. Суттєвим стабілізуючим фактором став голод 1921 – 1923рр..

Його причини:

- політика «воєнного комунізму» (продрозкладка – насильницьке вилучення хліба з селян);

- заборона реалізації хлібних мішків за ринковими цінами;

- падіння товарності с/г внаслідок незацікавленості селян у розвитку виробництва сільгосппродукції;

- Перша світова війна, громадянська війна;

- руйнування матеріальної бази с/г внаслідок надзвичайно жорсткої посухи, що викликала неврожаї в 1921 і 1922рр.;

- криза в с/г була посилена скороченням промислового виробництва через його мілітаризацію під час громадянської війни.

Голод охопив 21 повіт України: Олександрійської, Донецької, Катеринославської, Миколаївської, Одеської, півдня Полтавської та Харківської губерній. Голод в Україні замовчувався. У середині 1922р. голодуючим було надано допомогу Американського адміністрацією допомоги (АРА). Голод був ліквідований у середині 1923р.

Після громадянської війни республіка являла собою руїну. Збитки, заподіяні н/г України, оцінювалися в 10 млрд. крб. золотом. Катастрофічну ситуацію в економіці констатувала резолюція V конференції КП(б)У (листопад 1920р.): «господарський розлад ніде на досяг такого великого розміру, як на Україні».

Масове невдоволення селян продрозкладкою після громадянської війни зумовило політичне зростання соціальної напруги та політичної нестабільності в республіці. Відбувається активний збройний опір селянства у Донецькій, Полтавській, Кременчуцькій, Катеринославській губерніях. Загроза нової громадянської війни нависала над Україною.

4. Х з'їзд РКП(б) у березні 1921р. прийняв рішення про заміну продрозкладки продподатком, що поклало початок переходу до нової економічної політики.

НЕП була певною системою заходів в аграрній, промисловій, торгівельній, фінансовій сферах. Її розвиток відбувався у три етапи:

І – Зміна продрозкладки продподатком.

ІІ – Запровадження вільної приватної торгівлі.

ІІІ – Часткова денаціоналізація промисловості.

1918/1919 1921 1928/1929

В політичній сфері і далі залишався жорсткий однопартійний режим комуністичної партії, зберігалась державна монополія на зовнішню торгівлю, велику частину середньої промисловості, транспорт, зберігався нееквівалентний обмін між містом і селом на основі продподатку тощо.

Тому неп мав неоднозначні і суперечливі наслідки.

НЕП сприяв поліпшенню у суспільно-політичному житті: припинилися масові розстріли, оголошено амністію повстанцям, політичним емігрантам гарантувалося вільне повернення в Україну, в країні наступила політична стабільність.

Поміркуємо разом: *До яких наслідків призвела політика «воєнного комунізму»?

**Чому неп пов’язується насамперед із скасування продрозкладки? **Як позначилась централізаторська політика Москви на внутрішньому і міжнародному становищі України?

***Чи можна назвати неп мирним змаганням соціалізму і капіталізму? НЕП – це рух вперед чи назад?

До наступного заняття: - творче завдання: «Уроки непу для розвитку сучасної України»;

- підготуватися до семінарського заняття: «Українська СРР в умовах НЕПу (1921 – 28рр.)».

Де про це читати:

Бойко О. Д. Історія України. – К., Академидав, 2012. – с.368 – 380.