Тема: Україна на початку ХХ ст. (1900 – 1914рр.).

Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:

- розкривати особливості соціально-економічного та політичного розвитку українських земель у складі царської Росії;

- аналізувати програмні цілі новостворених українських політичних партій та їх діяльності на початку ХХ ст.;

- характеризувати події революції 1905 – 1907рр. та періоду революції 1907 – 1910рр. в Україні.

План.

1. Особливості економічного розвитку українських земель в складі Росії на початку ХХ ст.

2. Створення політичних партій.

3. Революція 1905 – 1907рр.. Активізація національного руху під час революції.

4. Україна в роки реакції. Столипінська аграрна реформа.

Економічний розвиток українських земель у ці роки відбувався в руслі загальноімперських економічних тенденцій: вигідним географічним розташуванням, природними багатствами, дешевою кваліфікованою робочою силою.

ü виникають великі об'єднання в промисловості-монополії;

ü держава підтримує монополії, надає їм пільги і державні замовлення;

ü у 1900 – 1903рр. відбулася економічна криза, в ході якої розорилися дрібні підприємці;

ü 90% акцій в промисловості належало іноземним капіталістам;

ü зберігаються відсталі сільські господарства з пережитками феодалізму.

Надзвичайно важке становище селян спонукало їх шукати вихід на шляху кооперації. Кооперація – добровільне об'єднання людей для спільної господарської діяльності. Організатором кооперації був Микола Левицький.

На початку ХХ ст. політичними партіями Наддніпрянщини були:

В 1905 – 1907рр. в Російській імперії відбувається революція, в якій приймають участь робітники, селяни, інтелігенція, армія.

Причини революції 1905 – 1907рр.:

· економічна відсталість, низький рівень життя широких верств населення Російської імперії;

· збереження поміщицького землеволодіння, малоземельні селяни;

· відсутність політичних прав;

· незадоволення політикою царя Миколи ІІ.

Досягнення українського національного руху в роки революції

(1905 – 1907рр.):

- в 1906р. почали виходити численні періодичні друковані видання українською мовою;

- відкрилися видавництва, що друкувала художню і науково-популярну літературу українською мовою;

- почалося введення викладання українською мовою у школах і вищих учбових закладах;

- активізувалася робота «Просвіти» та політичних партій.

Період з 1907 по 1910рр. набув назву років реакції.

Реакція – це жорстокий політичний курс, спрямований на придушення всіх виявів вільнодумства і опору режиму, а саме:

ü були проведені масові арешти учасників революційних подій і навіть депутатів Думи;

ü численних учасників грудневого збройного повстання було засуджено до смертельної кари;

ü знову заборонено викладання українською мовою;

ü заборонено збирати кошти на спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченка в Києві;

ü заборонено діяльність товариства «Просвіта»;

З метою заспокоєння селян була розпочата аграрна реформа, яку розробив і послідовно втілював П. А. Столипін.

Основні положення реформи П. А. Столипіна:

· право виходу селян із общини;

· виділялася земля у приватну власність (окремий відруб або індивідуальне господарство - хутір);

· спеціально створений Селянський банк повинен був надавати селянам кредити під залог землі;

· бізнесменам-селянам проголошувалося переселення в малоземельні райони країни, отримати там землю для ведення власного господарства.

Наслідки аграрної реформи:

ü на хутори і відруби виселилося 50% сільського господарства; ї

ü це сприяло розвитку капіталізму на селі, технічному прогресу;

ü частина селян переселялася в Сибір.

ü Однак заспокоїти селян, задовольнити їх потреби реформа не змогла.

Поміркуємо разом: **З чим прийшли українські землі (в економічному, політичному, національному аспектах) в ХХ ст.?

**Які відмінності мав процес виникнення українських політичних партій у Наддніпрянській та Західній Україні?

***Охарактеризуйте столипінський політичний процес в Україні.

До наступного заняття: - самостійно опрацюйте матеріали за темою: «Соціально-економічний та політичний розвиток західноукраїнських земель напередодні І Світової війни».

Де про це прочитати.

Бойко О. Д. Історія України. – К., Академидав, 2012. – с. 231-298, с. 298- 308