Тема: Україна в І світовій війні.

Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:

- охарактеризувати становище українських земель напередодні війни;

- визначити цілі європейських держав щодо українських земель;

- простежити хід історичних подій, визначити причини та наслідки воєнних дій;

- аналізувати особливості розвитку українського національного руху в Наддніпрянській і Західній Україні та ставлення різних партій та організації до війни.

План.

1. Причини і характер Першої світової війни. Плани Антанти і Троїстого союзу

стосовно України.

2. Воєнні дії на території України.

3. Національний рух на українських землях під час війни.

4. Наслідки та підсумки війни.

1. Перша світова війна розпочалася як протисто­яння двох військово-політичних блоків європей­ських держав — Антанти (Англія, Росія, Фран­ція) і Троїстого союзу (Австро-Угорщина, Іта­лія, Німеччина). 1 серпня 1914 р. вважається днем початку війни. Напередодні війни визначилися основні цілі супротив­них сторін щодозавоювання українських земель.

Уряд кайзерівської Німеччини прагнув розгромити Росію, загарбати всі укра­їнські землі та включити їх до складу майбутньої Великонімецької імперії.

Австро-Угорщина намагалася зберегти своє панування в Галичині, на Пів­нічній Буковині й Закарпатті, а також захопити територію Волині й По­ділля.

Після вступу у війну Туреччини розроблявся план захоплення нею Північ­ного Причорномор'я і контролю турків над акваторією всього Чорного моря.

Царська Росія прагнула розширити територію держави до Карпатських гір. Було висунуто тезу про «возз'єднання братів-русинів» (українців Схід­ної Галичини й Північної Буковини) з великоросами. Згідно з «планом А», розробленим російським Генеральним штабом, передбачалося завдати голов­ного удару по військових силах Австро-Угорщини, захопити Карпатські гори, Закарпаття й потім оволодіти Будапештом і Віднем.

З початком війни українські землі перетворилися на театр жорстоких і кровопролитних воєнних дій. Українці були змушені воювати у складі російської (3, 5 млн.чол.) й австрійської (250тис.чол.) армій за чужі інтереси і вести братовбивчу війну.

Висновок: Перша світова війна перетворила українські землі на об’єкт загарбання й театр воєнних дій, а українців – на учасників братовбивчого протистояння.

3.Національний рух у Галичині й Наддніпрянсь­кій Україні був розколотим. Серед його учасників не було єдиного ставлення до війни та майбут­нього України: яку позицію варто зайняти у вій­ні і до чого закликати український народ.

Більшість західноукраїнських політиків у війні підтримала Австро-Угор­щину.

У серпні 1914 р. представники радикальної, соціал-демократичної й націо­нально-демократичної партій заснували у Львові міжпартійний блок — Го­ловну Українську Раду (ГУР). її очолив активний учасник національного руху в Галичині Костянтин Левицький.

ГУР взяла активну участь у формуванні українських військових підрозді­лів. Більшість учасників цих підрозділів були членами військових, громад­ських, спортивних молодіжних організацій («Січ», «Сокіл», «Пласт»).

2, 5 тис. добровольців утворили легіон Українських січових стрільців, що брав активну участь у бойових діях на боці Австро-Угорщини.

З ініціативиДмитра Донцова, Володимира Дорошенка, Олександра Скоропис-Йолтуховського, Мар'яна Меленевського було утворено політичну орга­нізацію — Союз визволення України (СВУ). 1 вересня 1914 р. було опубліко­вано політичну програму СВУ, яка передбачала створення незалежної Укра­їни. Майбутня держава уявлялася конституційною монархією, повинна була мати демократичний устрій, забезпечувати вільний розвиток усіх національ­ностей, незалежнуукраїнську церкву. Для досягнення поставленої мети СВУ спирався на Німеччину й Австро-Угорщину.

2.На початку вересня 1914 р. більшу частину Східної Галичини було оку­повано російською армією. Царський уряд вважав Східну Галичину «дав­ньою російською землею», тому почалися утиски української мови, україн­ських культурних організацій, кооперативів, періодичних видань.

У 1915 р. становище на фронті змінилося: німецькі й австро-угорські вій­ська пішли в контрнаступ, російська армія відступила. У новій ситуації ГУР виступила з заявою, у якій проголошувала своєю метою утворення незалеж­ної Української держави на землях, що входили до складу Російської імпе­рії. Українські землі, які перебували в складі Австро-Угорщини, мали стати автономною областю Австро-Угорщини.

У результаті «Брусиловського прориву» (травень—червень 1916 р.) росій­ська армія знову окупувала Східну Галичину. У зв'язку з новим співвідношенням сил Австро-Угорщина й Німеччина домовилися про утворення Польської держави, до складу якої мали ввійти західноукраїнські землі. Для українців це означало неможливість реалізації планів державотворення.

За цих умов ГУР самоліквідувалася. Українські політики на чолі з Євге­ном Петрушевичем узяли курс «орієнтування на власні сили». Було вису­нуто нову ідею: землі колишнього Галицько-Волинського князівства є укра­їнськими землями і тому не можуть стати частиною Польської держави.

СВУ розгорнув активну роботу в таборах для військовополонених. З вій­ськовополонених були утворені дві українські дивізії — Сірожупанників та Синьожупанників.

Національний рух у Східній Галичині також був представлений діяльніс­тю культурно-освітніх організацій — «Просвіт» і українських народних шкіл, що підіймали національну самосвідомість народних мас.Українська греко-католицька церква на чолі з митрополитом Андрієм Шептицьким сприяла єднанню українців і зростанню національної самосві­домості.

У роки Першої світової війни в Наддніпрянській Україні діяли такі по­літичні партії та блоки: РУП, УСДРП, ТУП, «Спілка». З початком Першої світової війни в УСДРП відбувся розкол.

Представники УСДРП на чолі з Симоном Петлюрою підтримали у війні царську Росію. Члени УСДРП на чолі з Володимиром Винниченком засу­джували війну, обстоювали автономію України. Володимир Дорошенко очо­лив крило УСДРП, що закликало до боротьби з царською Росією і стояло на позиціях незалежності України.

ТУП закликав українців до захисту Російської держави у війні, сподіва­ючись на надання Україні автономії в майбутньому. С. Петлюра був призначений помічником уповноваженого Союзу на Захід­ному фронті. Українські ліберали засновували й утримували власним коштом приват­ні лазарети для поранених солдатів. Лазарети відкривалися також монасти­рями Російської православної церкви.

Перша світова війна активізувала страйковий рух у промислових райо­нах України. Страйки проходили під гаслом «Геть війну!»

Висновок. Розкол українського національного руху не знищив ідеї створення самостійної української держави.

Наслідки війни:

1. Війна принесла українським землям руйнування госпо­дарства, гальмування розвитку, деформацію структури виробництва:

• у Галичині за роки війни було зруйновано 40% госпо­дарських та житлових будинків, більше 1, 5 тис. фабрик і заводів, нафтова промисловість зменшилась на третину;

• на Буковині поголів'я коней і свиней зменшилося на 60%, овець — на 47%.

2. Великі руйнування народного господарства були і в Наддніпрянській Україні:

• кількість промислових підприємств зменшилася на 532;

• скоротилось промислове виробництво, особливо в харчовій та легкій промисловості;

• зростала залежність Росії від іноземного капіталу. 74% інвестицій у розвиток кам'яновугільної промис­ловості Російської імперії було зроблено у підприєм­ства Донбасу;

• на 1 млн. 880 тис. десятин скоротилися посівні площі;

• на 200 млн. пудів знизився врожай зернових проти 1913 р.;

• у селах залишилося лише 38, 7% працездатних чоловіків.

3. Зростаюче зубожіння призвело до посилення боротьби трудящих мас України.

Підсумки:

1. Небачені масштаби війни вичерпали сили трьох імпе­рій — Російської, Німецької та Австро-Угорської та при­вели до їх розпаду. Українці, як і інші поневолені народи Центральної та Східної Європи, скористалися цими обста­винами для проголошення власної національної держави.

2 Війна ослабила Російську імперію та Австро-Угорську монархію, створивши умови для об'єднання всіх українських земель.

3. Війна ще більше загострила протиріччя в російському суспільстві та підштовхнула його до нової революції.

4.Війна загострила національне питання і спричинила зростання української національної свідомості.

Хронологічна таблиця «Україна в Першій світовій війні»

Поміркуємо разом: *Чому контроль над українською територією мав надзвичайне значення для вирішення воєнного конфлікту в Центральній та Східній Європі?

**Як ви розумієте вислів, що «… українці в Першій світовій війні змушені воювати один проти одного за чужі їм імперіалістичні інтереси»?

**Чи можна вважати, що перша світова війна не тільки дала поштовх до зростання української національної свідомості, але й призвела до розколу українського національного руху?

До наступного заняття: - творче завдання: «Чи можна погодитися з твердженням В. Винниченко, яке він зробив у своєму творі «Відродження нації», про те, що українці, які жили на території Росії, мали три орієнтації: на німецький багнет, на російську милість і на себе»

- самостійно опрацювати тему «Лютнева революція в

Росії. Початок української революції». - підготувати політичний портрет М.С.Грушевського, В.В.Винниченко.

Де про це читати:

Бойко О. Д. Історія України. – К., Академидав, 2012. – с. 298 – 313.