Кожна з підсистем має свій особливий об'єкт регулятивного впливу, який обмежується певною формою або сферою грошового обороту.

В грошовій системі України можна виділити наступні елементи:

- найменування грошової одиниці;

- масштаб цін;

- види і купюрність грошових знаків;

- регламентація безготівкових грошових розрахунків;

- регламентація готівково-грошового обороту;

- регламентація режиму валютного курсу і операцій з валютними цінностями;

- регламентація режиму банківського відсотка;

- державні органи, що здійснюють регулювання грошового обороту і контроль за дотриманням чинного законодавства.

Грошова одиниця – це встановлений в законодавчому порядку грошовий знак, що служить для вимірювання і виразу цін всіх товарів і послуг.

Найменування грошової одиниці, як правило, пов'язано з історією країни. Коли держава створює нову грошову систему, назва для своїх грошових одиниць воно шукає в своїй історії.

Масштаб цін є величиною грошової одиниці даної країни. В епоху, коли гроші мали натурально-речовинну форму, зокрема, срібло і золото, масштаб цін встановлювався державою шляхом визначення вагового змісту металу в грошовій одиниці. Визначена таким чином величина грошової одиниці була важливим елементом ціноутворення. Проте купівельна спроможність таких грошей не могла істотно відхилятися від вартості їх офіційного металевого змісту. Тому, змінюючи величину останнього, держава могла змінювати загальний рівень цін.

В сучасних умовах, коли в обігу знаходяться нерозмінні на золото кредитні гроші, фіксація державою металевого змісту грошової одиниці втратила значення і скасована у всіх країнах.

Види і купюрність грошових знаків визначає самий найвищий законодавчий орган, який додає їм статус законного платіжного засобу. Всіх інших платіжних засобів такого статусу не мають. Забороняється також використання в межах даної країни іноземні грошові знаки як платіжні засоби, оскільки це ускладнює забезпечення національних грошей.

Якщо чинне законодавство дозволяє обіг небанківських платіжних засобів, наприклад, векселів і чеків, то воно визначає умови їх обігу, відповідальність емітентів цих засобів і механізм реалізації такої відповідальності. Держава не несе відповідальності за їх забезпечення.

Право емісії грошових знаків надається певному державному органу, як правило, центральному банку країни. Грошові знаки мають вид банківських білетів (банкнот). В окремих випадках емісія грошових знаків може доручатися Міністерству фінансів (Казначейству). В цьому випадку грошові знаки називаються казначейськими білетами. Істотна відмінність між певними видами грошових знаків полягає в різних механізмах їх емісії – порядку випуску в обіг і вилучення з обороту.

Емісія казначейських білетів використовується безпосередньо для покриття бюджетних витрат і допускається, як правило, в умовах глибокої кризи державних фінансів.

Емісія банківських білетів використовується для кредитування центральним банком комерційних банків і урядових структур. В першому випадку емітовані банкноти прямують в реальний економічний оборот, який створює передумови для їх повернення до емітента через погашення позик, і перетворює зайві накопичення банкнот в обігу. В другому випадку банкноти використовуються для покриття бюджетних витрат. Оскільки урядові структури отримали їх від центрального банку на кредитних умовах, вони повинні так вести своє фінансове господарство, щоб повернути кредити і не припуститися осідання зайвої маси грошових знаків в обігу і їх знецінення.

Особливе місце в грошовій готівці займає розмінна монета. По характеру емісії вона відноситься до того ж самому виду грошових знаків, що і основна валюта. Вона грає допоміжну роль щодо основної валюти – забезпечує платежі на суми, менші розміру прийнятої в країні грошової одиниці. Якщо величина грошової одиниці дуже маленька, то потреба в розмінній монеті знижується і взагалі відпадає.

Окрім видів грошових знаків законодавство держави визначає також їх купюрність. Правильно встановлена розмірність номіналів створює значні зручності учасникам платіжного обороту.

Регламентація режиму валютного курсу і операцій з валютними цінностями – важливий і ефективний елемент грошової системи, активно що використовується для захисту і забезпечення стабільності національної валюти.

Регламентація режиму банківського відсотка забезпечує регулювання ціни грошей на грошовому ринку з метою впливу на їх масу в обігу, а тим самим – на стабільність грошей.

Організація обороту грошей покладається чинним законодавством на банки. Ця одна з важливих функцій банків, яку вони виконують в процесі розрахунково-касового обслуговування клієнтів.

Спеціальним органом регулювання грошового обороту і контролю за дотриманням законодавства з монетарних питань в Україні є Національний банк України. Інші органи державного управління економікою – Кабінет Міністрів, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, реалізовуючи заходи економічної і фінансової політики, також впливають на грошовий оборот. Проте свої регулятивні дії в монетарній сфері вони повинні координувати з НБУ.