Грошово-кредитна політика, її цілі та інструменти

Головним результатом функціонування грошової системи є розробка і реалізація певної грошово-кредитної політики.

В економічній літературі застосовується декілька підходів до визначення сутності грошово-кредитної політики. Представники одного з них трактують монетарну політику дуже вузько – як урядову політику впливу на кількість грошей в обігу. Представники іншого підходу визначають її дуже широко – як один з секторів економічної політики органів державної влади.

Монетарна політика – це комплекс взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення певної суспільної мети, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через центральний банк.

Об'єктами монетарної політики виступають:

- пропозиція (маса) грошей;

- ставка відсотка;

- валютний курс;

- швидкість обігу грошей.

В Україні головним суб'єктом грошово-кредитної політики є Національний банк України. Крім того, в розробці грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки – Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Уряд, Верховна Рада України.

Органи законодавчої і виконавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які служать орієнтиром для формування мети грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний і торговий баланси, рівень зайнятості). Верховна рада регулярно заслуховує доклади Голови НБУ і одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.

Регулююча роль в розробці і реалізації монетарної політики належить Національному банку України.

Цілі монетарної політики можна розбити на три групи:

- стратегічні

- проміжні

- тактичні.

Стратегічною є мета, яка визначена як ключова в загальноекономічній політиці держави. Нею можуть бути зростання виробництва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу.

Кожна з цих цілей настільки важлива для суспільства, що владні структури можуть ставити перед собою завдання одночасно реалізовувати їх всі або велику їх частку. Держава в цілому має в своєму розпорядженні широкий спектр регулятивних інструментів для вирішення таких задач. Проте за допомогою заходів тільки монетарної політики одночасно досягти всієї вказаної мети неможливо через обмеженість і специфіку інструментарію. Тому в рамках монетарної політики певна стратегічна мета виявляється несумісною. Тому центральний банк вибирає залежно від конкретної економічної ситуації одну із стратегічних цілей.

Проміжна ціль монетарної політики полягає в таких змінах певних економічних процесів, які сприяють досягненню стратегічної мети. До проміжної цілі можна віднести пожвавлення ринкової кон'юнктури. Характерною особливістю проміжної цілі є те, що встановлюються вона на тривалі тимчасові інтервали, протягом яких можуть бути реалізовані і виявити свою ефективність.

Тактична ціль – це оперативні завдання банківської системи по регулюванню ключових економічних змінних, перш за все, грошової маси, процентної ставки і валютного курсу, для досягнення проміжної цілі.

Ознаками тактичних цілей є їх короткостроковий характер, реалізація їх оперативними заходами виключно центрального банку, багатоаспектність, єдність.

Світова практика монетарної політики накопичила значний досвід використання певних інструментів грошово-кредитного регулювання економічних процесів. Їх можна розділити на 2 групи:

1. Інструменти опосередкованого впливу на грошовий ринок і економічні процеси;

2. Інструменти прямого впливу.

До першої групи відносяться:

- операції на відкритому ринку;

- регулювання норми обов'язкових резервів;

- процентна політика;

- рефінансування комерційних банків;

- регулювання курсу національної валюти.

До другої групи відносяться:

- встановлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій;

- введення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків;

- встановлення обмежень або заборони на пряме кредитування центральним банком потреб бюджету;

- прямий розподіл кредитних ресурсів, надання комерційним банкам в порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, регіонами.

Таким чином, грошова система забезпечує правову і організаційну базу для розробки і реалізації грошово-кредитної політики в державі. Тому успішна реалізація мети монетарної політики є одночасним свідоцтвом ефективного функціонування грошової системи. І навпаки, не можна вважати ефективною грошову систему, якщо в країні проводиться не достатньо зважена монетарна політика, яка не забезпечує надійного регулювання грошової маси (пропозиції грошей) і належної стабільності грошей.