Економічні і соціальні наслідки інфляції

Інфляція приводить до відчутних наслідків в багатьох сферах суспільного життя, перш за все в соціальній і економічній. Наслідки інфляції постійно знаходиться в центрі суспільної уваги, викликають турботу у підприємців, політиків, всієї громадськості.

В соціальній сфері інфляція створює передумови для перерозподілу доходів між найманими працівниками і підприємцями на користь останніх. Зростання товарних цін безпосередньо сприяє збільшенню прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робочих, служать і інших верств населення, які вимушені купувати товари за зростаючими цінами.

Проте, в реальній дійсності ця закономірність не завжди реалізується так однозначно. Адже підприємці не тільки продають, а і купують товари за цінами, що зростають, а працівники не тільки купують товари, а і продають свій товар — робочу силу, ціна на яку в період інфляції теж зростає. Тому виграш або втрати від інфляції можуть мати представники будь-якої соціальної групи.

Якщо ціни на товари, які продає підприємець, зростають повільніше, ніж ціни на товари, які він купує, то він понесе втрату. Разом з тим якщо заробітна платня працівника збільшується відповідно або швидше ніж зростання цін на товари народного споживання, то його матеріальне положення не зміниться або навіть покращає. Все залежить від здатності того чи іншого економічного суб'єкта або їх групи захистити свої доходи, добитися їх адекватного зростання, яке визначається монопольним положенням їх на ринку товарів або роботи, політичною організованістю і силою профспілок і т.п.

Проте є соціальні групи населення, які не мають нагоди захистити себе від втрат унаслідок інфляції. Це, перш за все пенсіонери, особи, які живуть за рахунок виплат по соціальному страхуванню, всі працівники з фіксованим доходом, зокрема що служать державних установ, науковці, студенти і ін.

Особливо негативно впливає інфляція на матеріальне положення людей похилого віку, які нерідко живуть за рахунок своїх заощаджень. Унаслідок інфляції ці заощадження помітно знецінюються або навіть зникають зовсім.

Окрім прямих втрат, які випробує через інфляцію значна кількість економічних суб'єктів, її негативними соціальними наслідками є також загальна невпевненість підприємців і всіх працівників в перспективі свого економічного стану, загострення соціальних розбіжностей, посилення групового егоїзму. Все це викликає соціальну і політичну нестабільність в суспільстві, яка нерідко закінчується потрясіннями, унаслідок яких встановлюється в тій або іншій формі диктатура.

Ще більш широкий діапазон негативних наслідків інфляції в економічній сфері. Особливо чутливо вона впливає на розвиток виробництва, торгівлю, кредитну і грошову системи, державні фінанси, валютну систему і на платіжний баланс країни.

Зокрема на стадії повзучої інфляції, остання забезпечує тимчасове стимулювання розвитку виробництва завдяки тому, що держава шляхом дефіцитного фінансування розширює свої замовлення підприємствам, допомагає їм у відновленні основного капіталу, в створенні соціально-економічної інфраструктури і т.п. Разом з тим виникає особлива економічна ситуація, в якій, з одного боку, зростає попит на інфляційне фінансування, а з іншого — притупляється відчуття небезпеки надмірного насичення обороту грошовими коштами, унаслідок чого інфляція підіймається на вищий ступінь і перетворюється на гальмо економічного розвитку, якщо її своєчасно не зупинити.

Інфляція викликає посилення хаотичності і диспропорційної розвитку суспільного виробництва. Позикові капітали прямують переважно в області з швидким зростанням цін і відволікаються з інших областей, де може наступити застій і занепад виробництва. Часті коливання і стрибки цін посилюють економічний ризик інвестицій, який викликає скорочення нових капіталовкладень і згасання науково-технічного прогресу. Технічному регресу сприяє також те, що в період інфляції ціна робочої сили нерідко зростає повільніше, ніж ціна засобів виробництва, і застосування ручної роботи стає більш вигіднішим, ніж техніки.

Скорочуючи платоспроможний попит населення, інфляція зумовлює звуження ринку збуту товарів народного споживання, яке може викликати загасання темпів їх зростання або навіть скорочення обсягів виробництва. Нерідко виникає затоварювання на цих ринках при абсолютному скороченні особистого споживання.

Спад виробництва може зумовлюватися також відтоком капіталів з виробничої сфери в торгівлю, де інфляційне зростання цін посилюється спекуляцією, яка зумовлює прискорення обороту капіталу і зростання прибутків. В сферу спекулятивної торгівлі відволікається також значна частина робочої сили, яка також стримує розвиток виробництва. Гонитва за спекулятивною наживою приводить до розриву постійних господарських зв'язків між економічними суб'єктами, до значних нераціональних перевезень товарів, унаслідок чого дезорганізується виробництво, зростають витрати обороту.

Інфляція негативно впливає на структуру споживчого попиту, який дезорганізовуватиме господарські зв'язки і виробництво, а також викличе перерозподіл багатства в суспільстві.

В умовах інфляції економічним суб'єктам невигідно тримати свої активи в грошовій формі. Це негативно впливає на кредитні відносини і грошовий обіг. Власники грошових коштів не вкладатимуть їх у банки, якщо депозитний відсоток не компенсує інфляційних втрат. Якщо ж банки збільшуватимуть депозитний відсоток, то це неминуче приведе до подорожчання банківських позик, слідством чого буде скорочення попиту на них і подальше підвищення цін підприємцями з метою компенсацій своїх додаткових витрат на оплату відсотків. Зменшується також комерційний кредит, оскільки кредиторам невигідно і ризиковане продавати свою продукцію з відстроченням платежу.

Інфляція, особливо на галопуючій і гіпервисокій стадіях, сама зумовлює нові інфляційні чинники і усилює руйнівний вплив на грошовий обіг. Прагнення економічних суб'єктів швидко позбавитися «гарячих грошей» прискорює їх оборот, який зменшує необхідну для його обслуговування грошову масу. У власників товарів поступово знижується бажання реалізовувати їх за знецінені гроші, і вони переходять на бартерні операції або продають їх за іноземну валюту. Натуралізація обміну прискорює інфляційне знецінення грошей, оскільки звужує матеріальна основа їх обороту, а також викликає розрив традиційних господарських зв'язків, уповільнює товарооборот і викличе додаткові витрати обороту.

По мірі поглиблення інфляції, особливо на гіпервисокій стадії, виникає «голод» на грошові знаки, оскільки дрібні купюри зовсім втрачають свою вартість і перестають функціонувати. Тому швидко зростає потреба у великих купюрах, за якою не встигає їх випуск емісійним центром. Створюється парадоксальна ситуація, якщо за наявності в обороті великої маси зайвих грошей всі економічні суб'єкти відчувають брак платіжних коштів (грошовий «голод»). Поступово цей «голод» розповсюджується і на оборот грошового капіталу, унаслідок чого у більшої частини підприємств посилюється брак основного і оборотного капіталу. Розвивається глибока криза неплатежів. Це пояснюється тим, що випереджаюче знецінення грошей порівняно із зростанням їх емісії приводить до зменшення реальної цінності грошової маси в обороту.

Негативно впливає інфляція і на фінансову систему, особливо на другій стадії, якщо емісія грошей не встигає за їх знеціненням. Реальна вартість всієї суми державних доходів постійно зменшується. Тому державу вимушений весь час використовувати друкарський верстат, щоб компенсувати фінансові втрати від інфляції. Оскільки зробити це неможливо, то їй доводиться так чи інакше зменшувати свої витрати, перш за все на соціальні потреби, які ще більше загострює соціально-політичну нестабільність в країні. На певній стадії інфляції подальше зростання емісії стає фінансово невигідним і соціально небезпечним.

Особливої уваги заслуговує питання впливу інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки. Самим узагальненим слідством її є падіння курсу національної валюти щодо валют країн, де інфляція відсутня або розвивається низькими темпами.

Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися в зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується декілька ринкових курсів і т.п. Всі ці явища дезорганізовуватимуть зовнішньоекономічні зв'язки, вносять в них значний спекулятивний елемент, стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне положення, підривають її позиції на світовому ринку.