Неконфіскаційні

- конфіскаційні грошові реформи.

При неконфіскаційних реформах по єдиному співвідношенню обміну грошей здійснюється зниження ціни запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб'єктів однаково, тобто незалежно від представлених в обмін запасів старих грошей або інших критеріїв (готівкові запаси, безготівкові запаси і т.п.). Так була проведена грошова реформа в Україні у вересні 1996 р.

При конфіскаційних реформах співвідношення обміну грошей диференціюється залежно:

- від величини представленого в обмін запасу старих грошей (чим вона більше, тим менше співвідношення обміну, або встановлюється ліміт на обмін банкнотів);

- від форми збереження запасу старих грошей (внески в банках можуть обмінюватися за меншим коефіцієнтом, ніж грошова готівка взагалі або співвідношенням 1: 1);

- від форми власності власника грошей (для державних власників грошей обмін може здійснюватися по більш пільговій пропорції, ніж для приватних). До цього типу реформ відноситься і так звана нуліфікація, коли старі грошові знаки оголошуються недійсними і вилучаються з обороту, а замість них випускаються нові гроші. Проведення конфіскаційних реформ звичайно викликано необхідністю вилучення незаконних доходів, відновленням соціальної справедливості і т.п.

За порядком введення в оборот нових грошей розрізняють:

- одномоментні грошові реформи;

- реформи паралельного типу.

При одномоментних реформах введення нових грошей в оборот здійснюється за короткий строк (7-15 діб), протягом яких технічно можливо обміняти старі гроші на нові. Якщо реформа є конфіскаційною, то термін обміну повинен бути якомога коротшим, щоб власники великих запасів грошей не встигли «заховати» їх від конфіскації. Одномоментно проводилася грошова реформа в Україні в 1996 р. Але вона був неконфіскаційною, і тому обмін проводився протягом 15 діб. А якщо хтось із поважної причини не зміг обміняти гроші в ці терміни, то їх обмін дозволяли протягом декількох наступних місяців.

При реформах паралельного типу випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з випуском старих знаків і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно. Якщо нові і старі гроші емітуються банківською системою на однакових умовах, то обидва види грошей сприймаються однаково і обмінюються між собою по співвідношенню 1: 1. В цьому випадку старі гроші вилучаються з обороту поступово по мірі надходження їх в банки. Замість них банки видають в оборот вже нові гроші.

Якщо ж нові і старі гроші емітуються на різних умовах, наприклад, старі прямують на покриття бюджетних витрат, а нові — для кредитування економіки, або емісія нових має певне забезпечення (золоте або інвалютне), а емісія старих не має, то в обороті між ними виникне конкуренція. Внаслідок цього менш надійні старі гроші почнуть швидко знецінюватися. Курс обміну їх на нові на ринку весь час змінюватиметься. Держава буде вимушена вживати спеціальних заходів для підтримки «падаючих грошей», щоб вони не були негайно витиснені з обороту. Але це ще більше ускладнить функціонування грошової системи. Держава вимушено буде остаточна вилучити старі гроші з обороту, обмінявши їх на нові по пропорції, близької до ринкового їх курсу напередодні обміну. Так була проведена грошова реформа в радянській Росії в 1922—1924 рр. Паралельний характер мала невелика грошова реформа в Україні на початку 1992 р., коли український рубль тривалий час обертався паралельно з рублем.

Нерідко грошові реформи мають ознаки всіх розглянутих типів, наприклад грошова реформа в Росії в 1922—1924 рр., грошова реформа в Україні в 1992—1996 рр. і ін.

Чим би ні була викликана необхідність проведення грошової реформи, найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обороту. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті або інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: накопичення золотовалютних і матеріальних резервів, припинення або значне зменшення темпів зростання грошової маси, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування ринку і т.п.