Створення і розвиток грошової системи України

Становлення України як незалежної, суверенної держави зумовило необхідність створення власної грошової системи, яка забезпечувала б можливість українським владним структурам самостійно управляти грошовим оборотом і грошовим ринком на користь розвитку національної економіки.

Організаційно-правові умови створення грошової системи України були закладені в Законі України «Про банки і банківську діяльність», що затверджений Верховною Радою України 20 березня 1991г. Цим законом НБУ надавалося монопольне право здійснювати емісію грошей на території України і організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину грошово-кредитну політику.

Перші практичні кроки по створенню власної грошової системи були зроблені після виходу України з складу СРСР, коли 10 січня 1992г. були введені українські купоно-карбованці багаторазового використання як доповнення до рубльової грошової маси. Весь безготівковий оборот продовжував обслуговуватися виключно рублями.

Наявність в обороті України російського рубля як російської валюти провокувала їх накопичення і використання на російському ринку для закупівлі необхідних паливних і енергетичних ресурсів. Проте паралельне використання в обігу двох валют не принесла очікуваних позитивних наслідків. Навпаки, така грошова система істотно ускладнила управління внутрішнім готівковим оборотом, організацію безготівкових розрахунків. Купоно-карбованець втратив свої первинні переваги перед рублем і став швидко знецінюватися.

Чинники, що ускладнили стан грошового обороту спочатку введення купоно-карбованця були наступні:

1) спад виробництва під впливом лібералізації цін і розриву попередніх господарських зв'язків, скорочення державного замовлення;

2) вільне використання рубля на внутрішньому ринку України сприяло широкому відтоку товарів за її межі, підриву товарної основи внутрішнього грошового обороту. Тому уряд України був вимушений перекласти весь готівковий оборот на карбованцеву валюту;

3) за ініціативою РФ в середині 1992г. в рубльовій зоні була введена система взаємозаліків через кореспондентські рахунки, відкриті в розрахунковому центрі при центральному банку РФ. Рубль втратив свій статус єдиної грошової одиниці, виникло декілька рублів – російський, український, білоруський. Курс українського рубля по відношенню до російського став швидко падати.

Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют, президент України указом «Про реформу грошової системи України» від 12.11. 1992г. ввів купоно-карбованець в сферу безготівкових розрахунків і вилучив з нього рубльові гроші. Введенням в загальний оборот українського карбованця завершився перший етап формування національної грошової системи України.

На другому етапі НБУ відпрацював окремі елементи і організацію функціонування грошової системи.

Основними результатами розвитку грошової системи України на цьому етапі були наступні:

1. Побудова власного емісійного механізму:

- створення Банкнотно-монетного двору НБУ;

- розробка дизайну, встановлення номіналу, платіжних ознак, забезпечення системи захисту грошових знаків і монет;

- розробка правил випуску в обіг, інкасації, вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій.

2. Формування механізму регулювання НБУ пропозиції грошей:

- відробіток механізму централізованого регулювання банківськими резервами;

- введення механізму рефінансування комерційних банків;

- розвиток операцій на відкритому ринку.

3. Розробка методики і методології грошово-кредитної політики НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інструментів грошово-кредитної політики.

4. Побудова національної платіжної системи:

- створення системи електронних платежів на міжбанківському рівні;

- розробка методичних і інструктивних документів з організації безготівкових розрахунків на міжгосподарському рівні.

5. Формування механізму валютного регулювання:

- розвиток інфраструктури валютного ринку і формування методичних і організаційних умов здійснення операцій;

- порядок регулювання валютного курсу;

- створення механізму формування і використання золотовалютних резервів;

- формування звітності з платіжного балансу країни, здійснення його аналізу і прогнозування.

6. Розробка і апробація на практиці спеціальних заходів з подолання гіперінфляції і регулюванню і регулюванню інфляції.

Перераховані заходи дали можливість сформувати протягом 1993-1996 рр. правові і організаційні основи національної грошової системи ринкового типу, яка була здатна забезпечити належне управління грошовим оборотом відповідно до потреб економіки країни.

Ситуації, що склалася в управлінні грошовим оборотом, не відповідав статус тимчасової валюти, який зберігся за українським карбованцем. Тимчасові гроші не можуть виконувати належним чином одну з важливих функцій – засіб накопичення. Це підриває інтереси економічних суб'єктів до накопичення грошей як джерела інвестування, стримує економічне зростання, знижує ефективність антиінфляційної політики.

У зв'язку з цим виникла гостра необхідність введення в оборот постійної грошової одиниці – гривни. 25 серпня 1996г. Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», згідно якому з 2 по 16 вересня 1996г. з обороту був вилучений український карбованець і введена постійна грошова одиниця - гривна і її сота частина – копійка. Цим закінчився другий етап побудови грошової системи України.

На третьому етапі відбувається подальше вдосконалення механізмів і інструментів грошової системи, які були розроблені на попередньому етапі. Важливою віхою стало ухвалення ВРУ в травні 1999 р Закону «Про Національну банку України». В ньому чітко визначені права і обов'язки НБУ по забезпеченню стабільності національних грошей, регулюванню грошового обороту, методи і інструменти грошово-кредитної політики і інші види діяльності НБУ, які формують грошову систему країни.