ПЕРЕДМОВА. Даний підручник створений відповідно до типової програми з нормативної дисципліни Основи охорони праці

Даний підручник створений відповідно до типової програми з нормативної дисципліни " Основи охорони праці", яка була затвер­джена Міністерством освіти України 31 липня 1997 року, і розра­хований на вивчення цієї дисципліни студентами загально-інженерних, економічних, педагогічних та різних гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти України. Він також може бути корисним для широкого загалу інженерно-технічних праців­ників різних галузей промисловості.

Головною особливістю підручника є те, що розділ " Правові та організаційні питання охорони праці" подається адаптованим відповідно до нової редакції Закону України " Про охорону праці", прийнятого Верховною Радою і затвердженого 21 листопада 2002 р. Президентом України. У підручнику, крім загальнообов'язкових питань, згідно типової навчальної програми нормативної дисцип­ліни «Основи охорони праці», розглядаються соціальні та еко­номічні аспекти охорони праці. До книги включено новий розділ " Фізіологія та психологія праці", що є важливим матеріалом для підготовки педагогічних кадрів та підвищення кваліфікації керів­ників різних рівнів, бо містить відомості про вплив на трудову діяльність психологічного клімату в колективі, причини виникнен­ня психологічних стресів, психологічної втоми та ін.

Враховуючи, що сучасне виробництво, установа, організація не можуть обходитися без комп'ютерної техніки, робота на якій ви­магає дотримання певних норм і правил безпеки, до підручника включено відомості про охорону праці користувачів персональних комп'ютерів. Також наведені норми та правила безпеки щодо іоні­зуючих, неіонізуючих та лазерних випромінювань, що утворю­ються при роботі різних фізичних та електричних приладів та уста­новок. Знання цих правил забезпечує зменшення виробничого травматизму та професійних захворювань.

Останній розділ присвячений вивченню питань надання пер­шої долікарської допомоги потерпілим при нещасних випадках та в екстремальних ситуаціях.

Від авторів

Автори вважають, що окремі розділи підручника можуть бути використані для фахової підготовки та спеціалізації з охорони праці випускників вищих навчальних закладів освітньо-кваліфікаційних рівнів " спеціаліст" та " магістр".

Автори висловлюють вдячність рецензентам: д. м. н., про­фесору, завідувачу кафедри охорони праці Національного аграр­ного університету В. Г. Цапку та д. т. н., заступнику директора Інституту харчової хімії і технології НАН України С. П. Циганкову за цінні поради, надані під час підготовки рукопису під­ручника.

Підручник підготували:

доктор технічних наук, професор (Національний університет
харчових технологій) М. П. Гандзюк (при підготовці розділу 5
«Соціальні та економічні питання охорони праці» безпосередню
участь брала аспірант кафедри охорони праці Національного університету харчових технологій О. В. Подсадна);

доктор хімічних наук, професор (Академія державної податкової служби України) Є. П. Желібо;

кандидат технічних наук, доцент (НТУУ «Київський політех­-
нічний інститут») М. О. Халімовський (при підготовці частини V
«Пожежна безпека» безпосередню участь брав доцент кафедри охорони праці і довкілля НТУУ «Київський політехнічний інститут»
О. І. Полукаров).

Автори й видавці будуть вдячні за всі зауваження стосовно по­кращення якості підручника, які просимо надсилати на адресу: Видавництво «Каравела», просп. Рокосовського, м. Київ-201, 04201, Україна.

ВСТУП

Основи охорони праці - нормативна дисципліна, яка вивчаєть­ся з метою формування у майбутніх фахівців із вищою освітою не­обхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь із правових та організаційних питань охорони праці, ос­нов фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії, безпеки процесів праці та пожежної безпеки, визначеного відповідними державни­ми стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я пра­цівників щодо результатів виробничої діяльності.

Курс " Основи охорони праці" як комплексна дисципліна ба­зується на теоретичних положеннях природничих (фізика, хімія, математика, медицина) та суспільних (економіка, соціологія, пси­хологія, право) наук. Важливе місце в структурі охорони праці за­ймають зв'язки з безпекою життєдіяльності, ергономікою, фізіо­логією та психологією праці, технічною естетикою та ін.

Історія розвитку науки про охорону праці пройшла довгий шлях свого становлення. Охорона праці як самостійна спеціальна дис­ципліна формувалася протягом більш ніж семидесяти років. Впер­ше ця дисципліна була впроваджена в 1929 році в Московському інституті залізничного транспорту. До 1966 року охорона праці ви­кладалась у межах окремих спеціальних та інженерних дисциплін, а як самостійна дисципліна - лише в деяких інститутах.

У 1966 році цей курс був офіційно впроваджений у навчальні програми всіх інженерних спеціальностей, а всім технічним вищим навчальним закладам було запропоновано створити кафедри охо­рони праці.

Значний внесок у розвиток науки про охорону праці на­лежить визначним російським і радянським ученим. У 1742 р. вийшла робота М. В. Ломоиосова " Первые основания металлургии или рудных дел", в якій розроблено теорію природної вен­тиляції шахт, а також наведені рекомендації з безпеки при ви­користанні драбин і сходин, та щодо застосування робочого одя­гу. В книзі " Очерки рабочих движений" (1901р.) І. М. Сеченов

8

Основи охорони праці

Передмова

2Основи охорони праці

встановив фізіологічні критерії, за якими можна було встанови­ти тривалість робочого дня. Це була перша книга з фізіології праці. Книга першого професора гігієни Московського університету Ф. Ф. Єрисмана " Курс гігієни" (1887 р.) і 19-томне видання " Ма-териалы по исследованию фабрик и заводов Московской губер-нии" за його редакцією значно збагатили вчення про гігієну праці. Лікар А. В. Погожев видав у 1902-1903 pp. перший російський журнал " Промышленность и здоровье", а також заснував перший у Росії соціальний музей.

У 1882 р. на з'їзді Технічного товариства проф. В. Л. Кірпічов зробив доповідь " Про заходи запобігання при поводженні з маши­нами і приводами", в якій виклав результати досліджень із техніки безпеки в машинобудуванні. Великий внесок у питання безпеки праці внесли визначні вчені - інженери Росії - професори П. К. Худя-ков, М. А. Павлов.

Академік А. А. Скочинський досліджував причини пожеж та ви­бухів у вугільній промисловості, академік Н. Н. Семенов розро­бив теорію вибуху й горіння. Академік М. Є. Зелінський за­пропонував ефективну конструкцію протигаза.

Академік М. Є. Жуковський розробив аеродинамічну теорію, яка дозволила робити розрахунки вентиляційних систем. Над питанням захисту людини від несприятливого впливу небезпеч­них і шкідливих факторів працювали відомі вчені Л. І. Медвєдь, І. В. Соколов-Петрянов, Н. Д. Золотницький, Н. А. Стрельчук, П. А. Долін та ін.

Фундаментальні та прикладні проблеми охорони праці, іден­тифікації професійної небезпеки розглядаються у працях академіка Б. О. Патона, професорів К. Н. Ткачука, Г. Г. Гогіташвілі та ін.

Значний внесок у розвиток охорони праці внесла Міжнародна організація праці (МОП) - одна з найдавніших міжнародних організацій, яка була створена у 1919 році і розвивалася спочатку як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 року - як перша спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй.

До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розроблення та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань

умов праці та життя працівників; розроблення та здійснення міжна­родних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятість, умови праці та ін); на­дання допомоги державам - членам МОП в удосконаленні націо­нального трудового законодавства, професійно-технічної підготов­ки працівників, поліпшенні умов праці тощо шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності.

МОП прийняла більше 180 конвенцій і понад 190 рекомен­дацій з різних соціально-трудових проблем. На цей час Україна ратифікувала 50 конвенцій МОП, серед яких - найважливіші нор­мативні акти, що стосуються основоположних прав людини та охорони праці.

Налагоджено співробітництво в галузі охорони праці з Євро­пейським Союзом. Так, у рамках програми Tacis ведуться роботи над проектом «Сприяння в забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)». Основні напрями цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охо­рони праці; створення інформаційного центру агітації та пропа­ганди з питань охорони праці; відпрацювання на підприємствах механізму економічних розрахунків, направлених на створення безпечних і здорових умов праці.

У відповідності з Угодою про співробітництво в галузі охорони праці спеціалісти України разом зі спеціалістами інших держав СНД проводять загальну роботу з удосконалення Системи стан­дартів безпеки праці, розробки та узгодження нормативної бази щодо охорони праці для країн СНД.

Дослідженнями з питань безпеки праці та виробничого середо­вища, управління і нагляду за охороною праці, координацією робіт у науково-технічній сфері охорони праці займається створений у 1994 році Національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІОП).

Державна політика України щодо охорони праці виходить із конституційного права кожного громадянина на належні безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя і здоров'я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності. Реалізація цієї

1О

Основи охорони праці

2*Передмова

політики має забезпечити постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворюваності.

В Україні прийнята і реалізується Національна програма по­ліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 pp., що була затверджена Кабінетом Міністрів від Ю.10.2001 р. (наказ № 1320), на основі якої були розроблені галу­зеві та регіональні програми поліпшення стану охорони праці.

22.10.2001 р. наказом Мінпраці № 432 була затверджена і впрова­джується в життя Концепція управління охороною праці, в якій ви­значені шляхи реформування управління охороною праці в Україні.

З метою підвищення ефективності державного нагляду за охо­роною праці указом Президента України від 18 вересня 2002 року № 834 на базі Державного департаменту з нагляду за охороною праці утворено Державний комітет України з нагляду за охороною праці як центральний орган виконавчої влади у цій сфері.

Ймовірність загинути, отримати травму чи набути професійне захворювання існує на тих підприємствах, установах та організаціях, де нехтуються правила безпеки і не виконуються вимоги охорони праці. За будь-якої діяльності людини існує ризик отримати травму чи набути професійне захворювання. Людина, яка володіє професій­ними навичками та знаннями правил безпеки, враховує цей ризик і застосовує заходи, які його зменшують або зовсім виключають. Тому вивчення дисциплін, що стосуються охорони праці (основи охорони праці та охорона праці в галузі), сприяє зменшенню виробничого ризику та збереженню життя і здоров'я багатьох людей.

Мета дисципліни «Основи охорони праці» - формування у май­бутніх фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня " бакалавр" необхідного в їх професійній діяльності рівня знань та умінь, які відповідають державним стандартам освіти і дають можливість професійно орієнтуватися в питаннях організації виробничого про­цесу, що відповідає всім нормам і правилам безпеки. Вивчення дис­ципліни передбачає, що студент користується, крім підручника, за­конодавчою та нормативною базою України про охорону праці, а також спеціальною і навчальною літературою.

Надалі, на етапі підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня " спеціаліст" за професійно орієнтованими програмами на базі

знань дисциплін " Безпека життєдіяльності", " Основи охорони праці" та профілюючих дисциплін, планується поглиблене вивчення питань охорони праці в галузі, яку студент обрав для подальшої діяльності.

Найбільш вживані терміни та визначення, що застосовуються в підручнику (згідно з ДСТУ 2293-99):

Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профі­лактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Виробнича санітарія - це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників.

Гігієна праці - галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників, зумовлений умовами праці, і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнен­ня здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

Небезпечний (виробничий) чинник - це такий чинник, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гост­рого отруєння, різкого погіршення здоров'я або до смерті.

Шкідливий (виробничий) чинник - це такий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативного впливу на здоров'я нащадків. Прим. Залежно від кількісної характеристики (рівня, концентрації тощо), тривалості впливу, шкідливий виробничий чинник може стати небезпечним.

Безпека - стан захищеності особи та суспільства від ризику за­знати шкоди.

Рівень безпеки - оцінка безпеки, обґрунтована величиною прийнятного ризику.

Промислова безпека - безпека від аварій на виробничих об'єк­тах і наслідків цих аварій.

Небезпека - потенційне джерело шкоди.

Безпечні умови праці; безпека праці - стан умов праці, за яко­го вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чин­ників усунуто або вплив шкідливих чинників не перевищує гра­нично допустимих значень.

Основи охорони праці

Передмова