Законодавство про працю

Одним із головних документів, який забезпечує чітке виконан­ня службових обов'язків працівниками, є Кодекс законів про пра­цю України (КЗпП).

Кодекс законів про працю України трактує вимоги до трудової діяльності громадян в Україні і регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці і по­ліпшенню її якості. Кодекс законів спрямований на охорону тру­дових прав працюючих.

У главі І " Загальні положення" викладені основні трудові пра­ва та обов'язки працівників, особливості міжнародних угод або до­говорів з питань трудового законодавства, а також додаткові пільги, які можуть бути їм надані.

2О Частина І. Правові та організаційні питання охорони праці

Колективний договір, угода укладається профспілковим комі­тетом підприємства від імені трудового колективу з роботодавцем.

Проект договору (угоди) повинен обговорюватись на зборах (конференції) трудового колективу і затверджуватись зборами (конференцією).

Колективний договір повинен містити основні положення з питань праці і заробітної плати, положення в галузі робочого часу, відпочинку, матеріального стимулювання, охорони праці, удоско­налення виробництва і праці, зміцнення виробничої і трудової дисципліни, соціальні питання та ін.

Договір укладається в письмовій формі терміном на 1 рік і по­ширюється на всіх працівників установи, незалежно від того, чи є вони членами профспілки.

Колективний договір (угода) є найважливішим документом у системі нормативного регулювання взаємовідносин між робото­давцем і працівниками з першочергових соціальних питань, у тому числі з питань охорони праці.

Законами України " Про охорону праці" та " Про колективні до­говори і угоди", передбачено внесення комплексних заходів щодо організації безпечних і нешкідливих умов праці в колективні до­говори та визначення обов'язків сторін з цих заходів.

Колективний договір повинен обов'язково містити зобов'язан­ня сторін щодо заходів захисту прав та соціальних інтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків або проф­захворювань, а також утриманців і членів сімей загиблих.

Згідно зі ст. 11 Закону України " Про охорону праці" рекомендо­вано включати до розділу " Охорона праці" колективного догово­ру заходи щодо поліпшення умов праці інвалідів, жінок, підлітків, надання їм пільг за виконання вимог щодо охорони праці.

Згідно з Законом України " Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення" і " Кримі­нального кодексу України", адміністративним правопорушенням вважається ухилення від участі в переговорах щодо укладання, зміни або доповнення колективного договору, угоди; порушення строків переговорів або ухилення від переговорів роботодавців,

1. Законодавча та нормативна база України з охорони праці

уповноважених трудових колективів або забезпечення роботи

комісій із представників сторін по укладенню, зміні або допов­ненню колективного договору, і передбачається накладення на по­рушника штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат. Порушення чи невиконання колективного договору особами робо­тодавців, уповноваженим трудового колективу, представниками трудових колективів передбачає накладання штрафу у розмірі до ста мінімальних заробітних плат.

Ненадання особами, які представляють роботодавців або інші уповноважені трудовим колективом органи, представникам тру­дових колективів інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод передбачає накладання штрафу у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

У Кодексі законів про працю України є положення про трудо­вий договір. Трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати ро­боту, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудо­вого розпорядку та вимог безпеки, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодав­ством і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт. Трудовий договір може бути: 1) строковим; 2) безстроковим; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Усі прийняті на роботу працівники повинні бути ознайомлені з умовами роботи, правами і обов'язками, які вони повинні вико­нувати.

Важливим розділом Кодексу законів про працю є розділ " Охорона праці". В ньому зазначено, що на будь-якому об'єкті, де працюють люди, повинні бути створені здорові й безпечні умови праці, що відповідають вимогам охорони праці. Всі будівлі і обладнання не повинні створювати загрози працюю­чим, а також негативно впливати на стан їхнього здоров'я та самопочуття.

Роботодавець або уповноважені ним органи повинні:

22

Частина І. Правові та організаційні питання охорони праці

- дбати про умови праці, їх полегшення, оздоровлення навко­-
лишнього середовища, виконання правил безпеки й інструкцій з
охорони праці;

- забезпечувати контроль здоров'я для працівників із шкідли­-
вими умовами праці, забезпечувати спецодягом та засобами захи­
сту працюючих від шкідливого впливу речовин, що використову­
ються в процесі праці;

- слідкувати за дотриманням трудового законодавства на підлег­лому об'єкті, створювати умови для здійснення контролю за умо­вами праці, дбати про відпочинок працюючих.

Праця жінок та молоді

Кодексом законів про працю України забороняється застосуван­ня праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (окрім нефізичних робіт - по санітарному та побутовому обслуговуванню). Піднімання та пересування вантажів допускається тільки в межах санітарних норм (до 7 кг при постійному перенесенні і до 10 кг -при періодичному). Робота жінок обмежується у нічний час. Дозвіл на нічні роботи може бути отриманий при особливій необхідності (як тимчасовий захід). Вагітні жінки і ті, що мають дітей до 3-х років, не залучаються до роботи в нічні години і вихідні дні, до над­урочних робіт, а також не направляються у відрядження.

Жінки, що мають дітей 3-14 років або дітей-інвалідів, не за­лучаються до надурочних робіт і не направляються у відрядження без їх згоди. Жінок із дітьми віком до 3-х років можуть, за їх ба­жанням, переводити на легшу або зручнішу для них роботу із збе­реженням середньомісячного заробітку. Це стосується і вагітних жінок.

Пільги вагітним жінкам і при пологах: надається відпустка - 70 календарних днів до пологів і 56 після пологів, до 2-х років по до­гляду за дитиною з виплатою допомоги по соціальному страхуван­ню, до 3-х років без збереження заробітної плати. За медичним ви­сновком (догляд дитини) відпустка може досягати 6 років. Відпустка по вагітності, догляду за дитиною зараховується в загальний стаж роботи і професійний стаж.

1. Законодавча та нормативна база України з охорони праці 23

Вагітність жінки та її діти (незалежно від віку) не можуть бути при­чиною звільнення або відмови у прийнятті на роботу. Передбачено поза­чергове забезпечення путівками до санаторію або будинку відпочинку жінок з дітьми віком до 14 років і надання їм матеріальної допомоги.

Працівники віком до 18 років користуються такими ж правами, що і повнолітні, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами.

Дозволяється приймати на роботу молодь віком від 16 років. У виняткових випадках, за погодженням із профспілками, можуть прийматись на роботу 15-річні особи. Для практичної підготовки молоді, що навчається, допускається приймати з 14 років учнів за­гальноосвітніх шкіл і професійних навчальних закладів для ви­конання легкої роботи у вільний від навчання час за згодою одно­го з батьків або особи, яка їх замінює.

Особи до 18 років приймаються на роботу після попереднього медичного огляду і, в подальшому, до 21 року щороку підлягають обов'язковому медичному огляду.

Усі працівники до 18 років не можуть бути залучені до вико­нання важких або небезпечних робіт, до робіт із шкідливими умо­вами праці, а також до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Для працівників віком від 16 до 18 років робочий тиждень не повинен перевищувати 36 годин, для осіб віком від 15 до 16 років і для учнів 14-15 років, що працюють під час канікул, - 24 години.

Навчання (професійну підготовку) і підвищення кваліфікації молоді роботодавець проводить індивідуально або в бригадах за рахунок підприємства. Законодавство вимагає створення належ­них умов, що дозволяють поєднувати роботу з навчанням. Вироб­ниче навчання та підвищення кваліфікації робітників може здійснюватися в робочий час. Після закінчення виробничого на­вчання присвоюється кваліфікація згідно з тарифно-кваліфіка­ційним довідником, і надається робота відповідно до набутої квалі­фікації. За час навчання виплачується заробітна плата.

Для здачі вступних іспитів до вищих і середніх спеціальних за­кладів працюючій молоді надається відпустка:

- для вступу до вищих навчальних закладів - 15 календарних днів;

- для вступу до середніх навчальних закладів -10 календарних днів.

Частина І. Правові та організаційні питання охорони праці

Молодь, що навчається, може отримати 1 вільний день на тиж­день без збереження зарплати. Пільги мають студенти заочних і вечірніх відділень ВЗО і технікумів. Студентам-заочникам один раз на рік оплачується проїзд до місця навчання і назад.