Революції в Латинській Америці

Проблема революцій в Іспанських колоніях стала на шляху американської дипломатичної системи ще до 1812 року. Коли в 1811році постала проблема Флориди, американці вперше і висловили ідею, схожу з проголошеною через 12 років доктриною Монро. Справа полягала в суперечностях, виниклих в результаті претензій Іспанії на Східну Флоріду, що могло в тогочасних умовах призвести до цілковитого контролю іспанцями лінії Атлантика-Тихий Океан і було недопустимим програшем для дипломатії США. В свою чергу Британія та Франція мали свої плани на лакомий кусочок-Східну Флориду, адже контроль цього участку давав здатність впливати на політика Іспанії. Тим часом згідно з договором США та Іспанії, обидві Флоріди на момент 1811 року були підконтрольні тимчасово Іспанії і було достатньо лише масштабної поставки озброєння, припасів і людських ресурсів з інших колоній чи метрополії-Піринейського півострова щоб укріпити території в Північній Америці і тим самим зламати вщент надії США на цілковиту домінацію в півкулі.[8]

Таким чином, конгрес в 1811 році видає секретну резолюцію, згідно з якою «США неможе без заперечення передати будь-яку частину Флорід в руки іншої держави» та додано було, що в разі необхідності упередження конфлікту можна використовувати навіть військову силу. В 1870 році Гамільтон Фіш цю резолюцію назвав попередницею доктрини Монро. [9]Відомо, що на час 1811 року європейські держави були занадто зайняті проблемами в Старому Світі та мало уваги приділяли Америці. В цей же самий час Америка входить в війну з Британією 1812 року. Звичайно, що східна Флоріда стає особливо важливим пунктом для щільної уваги американців, адже Британія, отримавши єє у власні руки підготує собі і добрий плацдарм для висадки.

В цих умовах США вирішує позмагатися за Флориду власноруч. Ситуація змінюється таким чином, що іспанці погоджуються залишити Флориду в обмін на сприятливі умови для ще їхньої колонії- Мексики. Вимагають вони проведення кордону по лінії р.Міссісіпі. Переговори затягуються до кінця десятиріччя та не обходяться без інцидентів. Таким стає інтервенція 3ьох тисячної армії під командуванням генерала Ендрю Джексона в квітні 1818 року. Уряд Монро приховує дії генерала кажучи що діяв він через неконтрольованість індіанських племен в зоні східної Флоріди та наразі всі ці вояки підперли іспанців ставши лагерем та оцепивши резервацію індіанців. В цьому ж році іспанці запропонували договір на засадах якого США мала надати 5 млн доларів компенсації Іспанії та узгодити границю теперішнього Техаса по Тихому океану(42 паралель) і р.Сабіні.[10] Такі умови всіляко відхилялися урядом Монро, та в 1821 році всеж були підписані.

За таких обставин, Америці залишалось тільки крупиця за крупицею відновлювати свої території та встановлювати нову сітку зв’язків всередині континенту. На руку їм був всплеск революцій в колоніях Іспанії, який надавав можливість косвено впливати на події на цих територіях та займати то одну то іншу сторону. Таким жестом було оголошення США себе офіційно країною, яка не втручатиметься в внутрішні конфлікти колоній. Але на ділі масово скликалися волонтерські загони, постачалася зброя та боєприпаси. Вояки-аериканці воювали під прапорами повстанців. На цей момент політика ізоляціонизму зайшла настільки далеко, що Америка не могла дозволити іншій країні втрутитись в внутрішні чвари будь-якої з держав континенту і спрямувати їх лад в інший бік ніж той, що надиктовувався США. Південні сеператисти, в свою чергу, були за протекцію Штатів. [11]

На шляху Америки в 1822 році став Веронський Конгрес Священного Союзу, який постановлював втручання в революції на американському континенті та Іспанію з метою придушення народних висyтпів, себто слідував своїй власне основній цілі. В 1823 році французькі війська входять в Іспанію. В цей час Англія в грудні цього року побоюючись за наступний крок Франції-інтервенцію в колонії Іспанії видає наказ, підписаний Kанінгом, що всіляко буде заважати Франції у досягненні цієї цілі.[12] Таким чином США отримує двох конкурентів, наявність обох з яких на власній півкулі є небажаною.

Конкретними кроками в напрямку створення незалежних держав на півдні від США були: тіньова підтримка повстанців військовими силами; надання коштів і навіть ухвалення створення грошового резерву в 1822 році для розвитку економіки нововиниклих держав; визнання нових держав Сполученими Штатами Америки. Такими державами були: Мексика, Перу, Велика Колумбія, Чілі та Аргентина. Кожна визнавала незалежність іншої, а США під егідою розповсюдження демократичних начал визнали з часомновостворені держави. Економіка цих государств відразу отримала добрий поштовх з боку північного сусіда, активно розвивалася торгівля та виробництво. США утворювали ряд государств-партнерів лояльних до себе та самі помалу ставали імперією.