Урок 36

Тема. Детектив як жанр літератури, характерні ознаки жанру. Жанрове розмаїття детективів.

Мета: навчальна: ознайомити учнів з новим жанром – літературним детективом і його прикметами та особливостями, навчити працювати з літературознавчими термінами;

розвивальна: розвивати навички дослідницької діяльності учнів, уміння працювати з додатковою літературою, навички усного мовлення, виразного читання;

виховна: формувати інтерес до літератури, пізнання незвичайного, загадкового, проникнення в таємничий світ художнього твору.

Тип уроку: урок формування нових знань, умінь, навичок.

Обладнання: портрети письменників, ілюстрації до творів, книжкова виставка, інформаційно - довідкові картки, музика з кінофільму «Шерлок Холмс».

Хід уроку

Детективи домінують серед книг, які вийшли

в світ протягом більшої частини ХХ століття.

М.Коен

І. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу

Вступне слово вчителя.

У літературі є такі твори, що не залишають байдужими ні дорослих, ні дітей. До них весь час повертаються, їх перечитують, із величезним задоволенням дивляться екранізації. Добро і зло, кохання і ненависть, людина і суспільство, війна і мир – ось далеко не повний перелік тих проблем, що хвилюють письменників всіх часів і народів. Завжди актуальною, на жаль, залишається проблема злочину та кари. Саме про такі твори йтиме мова на сьогоднішньому уроці.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку. (Запис теми уроку).

ІІІ. Формування нових знань, умінь, навичок.

Слово вчителя. Детективний жанр дуже популярний серед читачів, але на уроках світової літератури ми вперше знайомимось із такою літературою.

Розвиток детективного жанру в світовій літературі.

На сьогоднішній день одним з найпопулярніших жанрів є детектив. Як стверджує М.Коен, детективи домінують серед книг, які вийшли в світ протягом більшої частини ХХ століття. Також він вважає, що у 1950-і роки детектив випереджав інші жанри. Що ж це за жанр і як відбувалося його становлення?

Першими детективами зазвичай вважають розповіді Едгара По, написані у1840-х роках, але елементи цього жанру використовувалися багатьма авторами й раніше. Наприклад, у романі В. Годвіна " Пригоди Калеба Вільямса" (1794), де один із центральних героїв – слідчий-аматор. Великий вплив на розвиток детективної літератури також виявили " Записки" Є.Відока, опубліковані у 1828 р. Однак саме Едгар По створив детектива-аматора Дюпена з оповідання " Убивство на вулиці Морг". Дюпен згодом породив Шерлока Холмса й патера Брауна (Г.Честертон), Лекока (Є.Габоріо) і містера Каффа (У. Коллінз). Саме Едгар По ввів у сюжет детектива ідею суперництва в розкритті злочину між приватним детективом і офіційною поліцією, у якому приватний детектив, як правило, бере гору. Саме його вважають засновником детективного жанру.

Проте історію детективного жанру можна простежити з глибокої давнини. Його елементи виявляють у Біблії (в історії Каїна та Авеля маємо злочин, убивцю, жертву, причину злочину, докази, спробу приховати злочин, навіть знаряддя вбивства; цар Соломон влаштовує психологічну пастку псевдоматері тощо).

Історія детективу як жанру починається тоді, коли в англосаксонських країнах сформувалася дійова система дотримання суспільного порядку. В Англії це сталося на початку ХІХ ст., а вже в середині цього століття вийшли в світ перші класичні зразки: між 1840 і 1845 роками Едгар Алан По створив п’ять новел, в яких викладені фундаментальні принципи детективу:

- детектив-аматор, ексцентричний, з оригінальними манерами; він перевершує поліцію у вмінні спостерігати й узагальнювати; він має товариша, який розказує про нього;

- каркас сюжету: злочин – дедуктивне розслідування – розкриття – покарання злочинця;

- сюжетні ходи: вбивство в закритій кімнаті, екскурси в психологію, помилково підозрювана людина, нестандартне вирішення проблеми, формула “найочевиднішого місця”, ланцюжок хибних доказів, вбивця – найменш підозрюваний персонаж; - злочин розкривається за допомогою роботи інтелекту;

- два «золоті» правила детективу: коли виключені всі варіанти, крім одного, іноді найнеймовірнішого, він і є істинним; чим складніше справа, тим простіше її розв’язання;

- можливість застосування методів дедукції до реальних злочинів.

Наступною віхою в розвитку англійського детективу стала публікація “Етюду в багрових тонах” А. Конан Дойла у 1887 році. Автор зосередився на тому, чого Е.А. По торкнувся лише поверхово: власне процесу дедукції, який дозволяє досягти високих результатів на бідному матеріалі. Він також ввів значну кількість побутових деталей; уреальнив, наскільки це було можливо, Шерлока Холмса (на відміну від напівфантастичної фігури Огюста Дюпена – героя детективних новел По).

Антиподом англійця Шерлока Холмса став француз Арсен Люпен, в образі якого Морис Леблан втілив узагальнені риси французького характеру. В галузі детективної практики нововведеннями М. Леблана стало: перетворення дії на розслідування, прискорення темпу розповіді, розширення переліку основних ситуацій сучасних детективів (оповідач-злочинець, загадки зачиненої кімнати, віртуозний ланцюжок дедуктивних висновків).

Сучасну історію детективу дослідники відраховують від часу появи «логічних оповідань» Е.А. По «Вбивство на вулиці Морг» (1841), «Таємниця Марі Роже» (1843), «Украдений лист» (1844), спільним героєм яких був перший знаменитий детектив Огюст Дюпен. Деколи до зразків детективного жанру зараховують ще дві новели По: «Золотий жук» (1843) і «Ти єси муж, який сотворив сіє» (1844).

Сьогодні одне із провідних місць у творчості багатьох авторів посідає так званий «історичний детектив» – жанр, що дозволяє відкрити читачеві невідомі до цього часу факти і теорії та назавжди причарувати його історичними таємницями. Історичним детективом нового покоління став роман італійського вченого, історика середньовічної літератури, критика та есеїста, професора Болонського університету Умберто Еко «Ім’я рози» (1980).

1. Робота з картками.

2. Самостійне опрацювання з записами в зошит.

3. Словникова робота. Записи в зошити.

· Детектив (англ. detective — агент розшуку, лат. deteсtіо — розкриття) — жанровий різно­вид пригодницької літератури, передовсім прозові твори, в яких розкривається певна таємни­ця, пов'язана зі злочином.

· Дедукція - (Від латинської deduco – відводжу, виводжу) – метод дослідження, за яким окреме (деталь, факт) пізнається на основі знання загального (кінцевого) результату.

· Дедуктивний метод — спосіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень (аксіом, постулатів, законів). У літературі його започаткував Е. По.

· Інтрига - потаємні, переважно непорядні, дії, вчинки, спрямовані на досягнення якої – небудь мети.

· Пергамент — спеціально оброблена шкіра молодих тварин. До винайдення паперу — матеріал для писання.

· Криптограма — напис, виконаний тайнописом, зрозумілим тільки для обі­знаних із ним.

4. Учитель. Едгар По говорив: «Історія накопичення людських знань безперервно до­водить одне: найбільшим числом найцікавіших відкриттів ми зобов'язані супутнім, випадковим або непередбачуваним обставинам». І ми в цьо­му переконались, читаючи оповідання «Золотий жук». Саме завдяки випадковим, непередбачува­ним обставинам Легран знайшов скарб. Як ми вже говорили, Едгара Аллана По вва­жають основоположником детективного жанру. Але з точки зору літературознавців твори По є лише попередниками детективів у класично­му розумінні. Насправді у детективних новелах письменника багато елементів пригодницьких творів. Едгар По вивів власну формулу де­тективного оповідання. Давайте познайомимось з нею. У вас вона є на інструкційних картках. Запишіть формулу до зошитів.

Формула детективного оповідання.

1. В основі оповідання - розкриття таємничих обставин, за яких було здійснено злочин.

2. Розслідуванням займається детектив-непрофесіонал. Поруч з ним - друг-оповідач.

3. Мають бути викладені умови розкриття таємниці. Ниш­порка, приступаючи до розкриття таємниці, знає стільки ж, скільки й читач, і немов викликає читача на змагання.

4. Розгадка таємниці завжди має дивувати.

5. Автор використовує принцип «очевидного - незвичай­ного», тобто найтаємничіше має найпростіше пояснення.

6. Підсумкове пояснення, яке відбувається у кабінеті нишпорки, нагадує лекцію.

ІV. Застосування нових знань, умінь та навичок.

1. Колективна робота над складанням схеми.

ДЕТЕКТИВНИЙ ЖАНР

В основі В центрі Персонажі

Інтрига Опис загадкової Детектив., жертва злочинець,

події, переслідування

злочину

2. Заповнення книжкової полиці.

Учитель: Пропоную нашу книжкову полицю заповнити виданнями детективних творів, які ви добирали самостійно. Озвучте назви книг.

3. Робота з епіграфом та цитатами. Зачитайте. Чи погоджуєтесь ви з словами відомих людей.

· Детективні оповідання корисно читати хоча б тому, що вони приносять задоволення.

Генріх Манн

· Якщо я за тиждень не прочитав жодного детектива, він минув для мене як для читача даремно.

Бертольт Брехт

· Захоплення читача детективом – від невлаштованості життя. Люди постійно живуть в стресових ситуаціях, їм потрібно розслабитися, вони хочуть врятуватися від реальності. Детективний жанр для цього – чудові ліки.

Джеймс Чейз

· Детективна література водночас і божевільна, і математична.

Брати Гонкури

· Вечір з детективом – це чудово! Тут і побут, тут і світське життя.

Анна Ахматова

4. Учням пропонується провести детективне дослідження. Детектив йде по слідах.

В одній країні спеціальною міркою вимірюють стопу ноги. Кого розшукували в цій країні?

Проста «працівниця» сільського господарства створює виріб з коштовного металу. Її господарі — літнє подружжя — починають випробовувати його на міцність. Несподівано з’являється незнайома і розбиває скарб. Як вона це зробила?

Фермер виростив на ділянці рекордний врожай. Для того, щоб зібрати «врожай», він запросив ще п’ять помічників. Хто вони?

Одна вельможна пані за допомогою спеціального приладу з’ясовує місце знаходження своєї родички і завдає їй смерті за допомогою фрукту. Померлу поміщають в кришталеву труну. Але, на щастя, вона оживає, після поцілунку свого нареченого. Як звуть нареченого героїні?

5. Робота в групах.

1 група. Розшифрувати криптограму. Ключ український алфавіт.

«10, 6, 1, 23, 18, 12, 22, 23, 31/21, 19, 10, 24, 17, 12, 23, 11/3, 7, 16, 11, 15, 19, 4, 19/20, 19, 7, 23, 1/19, 10, 18, 1, 28, 1, 8/17, 1, 24, 9, 7/6, 19, 21, 12, 3, 18, 33, 23, 1 1, 22, 33/6, 19/14, 19, 4, 19/23, 1, 16, 1, 18, 23, 24/»

4, 7, 18, 21, 12/16, 19, 18, 4, 25, 7, 16, 16, 19/

«Здатність розуміти великого поета - озна­чає майже дорівнятися до його таланту» (Генрі Лонгфелло).

2 група. Знайти слова, які відповідають даній темі уроку.

V. Узагальнення вивченого.

· «Мікрофон».

Продовжіть речення.

Детективна література для мене – це …

Я поповнив свої знання про…

Найбільше мені запам′ яталося…

· Складання сенкана

Головний герой детективного твору;

рішучий, спостережливий;

слухає спостерігає, аналізує;

людина, яка має талант осмислення;

детектив.

VІ. Підбиття підсумків уроку.

Звучить музика з кінофільму «Шерлок Холмс».

• Самооцінювання.

Оцініть себе за кожним із визначених на­прямів від 0 до 2 балів.

1. Я ретельно працював над завданням.

2. Я висловлював нові ідеї.

3. Я вносив пропозиції.

4. Я допомагав іншим.

5. Я брав активну участь у роботі над твором.

6. Я вдало узагальнював думки інших, робив висновки.

Оцінка учня:

Оцінка вчителя:

Загальна кількість балів:

VІІ. Домашнє завдання.

· Заповни­ти роздані анкети.

Анкета

1. Що нового ви дізналися на уроці?

2. Які завдання були для вас найцікавішими і чому?.

3. У яких життєвих ситуаціях ви могли б ско­ристатися матеріалом сьогоднішнього уроку?

4. Ваші зауваження та пропозиції.

· Підготувати повідомлення про Е.По., прочитати «Золотий жук».

· Написати невеличке оповідання –детектив.

· Зробити ілюстрації до одного з творів (за бажанням).

Сільвестрова І.К., вчитель зарубіжної літератури

Залісецької ЗОШ І-ІІст.