Слово вчителя. ─Доля великих поетів завжди овіяна легендами

─ Доля великих поетів завжди овіяна легендами. Серед легенд, пов'язаних із історією життя Е. По, є декілька, які вигадав він сам. Оскільки письменник захоплювався життям Дж. Байрона, то дуже хотів, щоб сучасники бачили і в ньому романтичного поета. Він, напевне, не мав надії стати поряд з Дж. Байроном, але підсвідомо прагнув наблизитися до нього. І тому Е. По вигадував себе і власну біографію. Головними авторами легенд, до речі, були недруги Е. По, а переважна більшість нападок була спрямована не проти віршів, новел, журнальних статей, а проти нього. Так, РуфусГрізволд, баптистський священик, укладач різних антологій і літературний душоприказник Едгара По, в руках якого по смерті письменника опинився його архів, знищив одні документи, вигадав інші та підробив треті.

Портрет письменника

Учитель. Біограф писав про трирічного Е. По: «Це був вродливий м кий хлопчик з великими темно-сірими очима на усміхненому личку, об ваному кучерявим темно-каштановим волоссям...»

Е. По прожив 40 років. Фото з архіву біографа Бетмана зроблено у 1848 р. Письменнику залишилося жити лише рік. Життя минуло. На фото ми бачимо великі очі, кучеряве волосся, але немає безтурботної посмішки. В очах — печаль, яка віддзеркалює тяжке, трагічне життя письменника.

3.Виразне читання учнем балади Е. По «Ельдорадо»

Молодий та стрункий

Вершник мчав навпрошки,

В дощ і в спеку прямуючи радо;

їхав поночі й вдень,

Ще й співав він пісень, —

Прагнув землю знайти Ельдорадо.

Стільки років блукав,

Що вже й сивий він став,

Вже утратив і силу, й принаду,

Скрізь об’їздити встиг,

Та в блуканнях отих

Не знайшов він землі Ельдорадо.

На котрімсь із шляхів

Раз він привида стрів,

Може, в нього він знайде пораду:

«Чи не знаєш хоч ти,

Де я можу знайти

Землю ту на ім’я Ельдорадо?»

Каже привид: «Поглянь, —

Там, де обрію грань,

Видко гір нерухому громаду;

Отуди твоя путь,

Щоб аж їх перетнуть,

Якщо хочеш знайти Ельдорадо!»

Постановка проблемного питання

Учитель. Баладу «Ельдорадо» Е. По написав незадовго до смерті. Цей твір є ніби узагальненням усього життєвого шляху письменника, його творчим образом. Що ж це за країна Ельдорадо, яку шукав митець? І чи знайшов він її? Перекладач Г. П. Кочур дав таку примітку до твору: «Ельдорадо — легендарна країна золота й дорогоцінного каміння, яку розшукували в Америці іспанські завойовники». Та чи тільки золото, матеріальні цінності шукав герой Е. По?..

5.Бесіда на сприйняття вірша Е. По «Ельдорадо»

- Як ви гадаєте, що ж розумів поет під словом Ельдорадо? (В Америці початку XIX ст. розпочалася справжня золота лихоманка. Багато людей вирушали на пошуки золота. Однак ліричний герой Е. По шукає не матеріальні, а духовні цінності: край свободи, мрії, щастя, високих ідеалів. Цей край існує лише в його уяві.)

- Що свідчить про нематеріальну природу Ельдорадо Е. По? (Переплетіння реального і фантастичного у вірші — зустріч героя з привидом; образи руху — мандрівка лицаря, привид теж «мандрівний».)

- Чи досяг ліричний герой своєї мрії? Чи відмовився від неї? (Ліричний герой усе життя шукав свою мрію, але він так і не досяг її, проте пошук незнаного становив сенс його буття.)

6.Узагальнення відповідей учнів учителем

— Справді, Едгар По усе своє життя шукав чарівне Ельдорадо — не золото, не багатство, а світ краси, думки, мрії, що міг існувати лише в мистецтві. Тому у своїй творчості він відкривав небачені простори фантазії, нові береги людського розуму й уяви. Ми переконаємося у цьому, читаючи оповідання «Золотий жук». Однак спочатку ми ближче познайомимося із самим письменником.

7. Розповіді заздалегідь підготовлених учнів-бібліографів про життєвий і творчий шлях Едгара По.

1-й учень. Едгар Аллан По народився 19 січні 1809 року в Бостоні у сім’ї акторів. Його батько, Девід По, ірландець за походженням, залишив сім’ю. Мати, англійка

Елізабет Арнольд По, була талановитою та популярною актрисою. Але в кінці

1811 року вона захворіла й померла зовсім молодою. Трьох дітей розібрали добрі

люди. Едгара взяв до себе місцевий торговець тютюном бездітний Джон Аллан.

Він добре піклувався про хлопчика, дав йому гарну освіту. Та з роками палка натура Едгара не завжди знаходила розуміння поміркованого Джона Аллана. Не рідко це призводило до суперечок. До того ж батька дратувала необхідність сплачувати «борги честі» прийомного сина. Не сприймав він також і захоплення Едгара

поезією. На деякий час батько і син посварилися й навіть розірвали стосунки. Але

чвари чергувалися з примиренням.Два роки Едгар пробув в армії, хоча військова кар’єра його не вабила. Великим було бажання писати. По спромігся надрукувати декілька невеликих поетичних збірок, в яких автор відходив від буденності й поринав у прекрасну вигадану реальність, в якій йому дихалося легше.

2-й учень. Літературне визнання прийшло до письменника-початківця у 1834 році, коли

було надруковане оповідання «Рукопис, знайдений у пляшці».

Навесні 1834 року помер містер Аллан, навіть не згадавши Едгара у заповіті. «Оскільки я не був навчений ніякій професії й виховувався в очікуванні ба -гатого спадку, то це був жорстокий удар, що майже зламав мене», — з сумом сповіщав По одному з родичів. І тепер він повністю поринув у працю. По пише і надсилає свої оповідання в журнали, які із задоволенням їх друкують. У грудні 1835 року По стає редактором журналу «Сетердівізітер». Того ж року забирає до себе тітку рідного батька міссКлемм з донькою Віргінією. Наступної весни Едгар з Віргінією побралися. Кажуть, що вона була чарівною молодою жінкою, відданою своєму чоловікові, втілювала в собі кращі моральні

й фізичні риси улюблених героїнь По. Здавалося, що письменник став нарешті

щасливим. Втім, це тільки на перший погляд. Робота, сім’я, напружені стосунки

з видавцями журналів — усе це вимагало великих душевних сил. До того ж По

надзвичайно боляче реагував на кон’юнктурні замовлення. Він з усієї сили намагався примирити справжнє літературне служіння зі смаками масової публіки.

3-й учень. У своїй творчості письменник виявив глибокі знання мистецтва і більшості

галузей сучасної йому науки. Він був обізнаний у математиці, хімії, біології, психології, фізиці, філософії, знався на теорії ігор, повітроплаванні, мореплавстві тощо. Цікавився По й парапсихологією, містикою. Це знайшло відображення не тільки у вчинках його складної натури, а й на сторінках творів. Його цікавлять порухи людської душі в різних ситуаціях. Саме тому він переносить своїх героїв у виняткові зовнішні або психологічні обставини. Письменника приваблює метод логічних роздумів над вчинками людей. За словами російського письменника Ф. Достоєвського, «У Е. По є одна риса, яка зовсім відрізняє його від усіх інших письменників і є однією із визначальних його особливостей — це сила уяви». Саме уява й переносила По в інший світ, кращий від реального.

4-й учень. У той час, коли видавці одержували величезні прибутки за оповідання По,

сам автор потерпав від матеріальної скрути. До того ж захворіла дружина. У січні 1847 року Віргінія померла, а Едгар до кінця днів сумував за нею.

Останні роки життя письменника — це роки відчаю, душевних страждань,

постійних переїздів. По почав пити, намагався навіть покінчити життя самогубством.

3 жовтня його знайшли у Балтіморі напівроздягненого, без ознак свідомості. А через чотири дні Едгар Аллан По помер у Балтіморському шпиталі. На цвинтар його проводжали лише дев’ять осіб.

5-й учень. Бажаного раю на цій землі По не знайшов. Та спокою не мав небіжчик і після смерті. Один із його знайомих надрукував по смерті письменника статтю-некролог, в якій було багато брудних і образливих натяків на його життя та творчість. І лише через одинадцять років із виходом книги С.Уїтмена «По та його

критики» творчий спадок письменника був належно оцінений.

8. Бесіда

-Що найбільше вразило вас у житті письменника?

-Які оповідання Е.По ви читали, а за якими бачили фільми?

-Яке ваше враження від цих творів?