Сутність та характеристика сучасного неофрейдизму.

Найвідомішими послідовниками 3. Фрейда були засновники аналітичної психології швейцарський психолог, філософ і культуролог Карл Густав Юнг (1875-1961), засновник індивідуальної психології австрійський психолог Альфред Адлер (1870-1937), засновник сексуально-економічної теорії австро-американський лікар Вільгельм Рейх (1879-1957), німецький філософ, психолог та соціолог Еріх Фромм (1900-1980), ідеолог " нових лівих" Герберт Маркузе (1898-1979) та ін. Ці філософи уточнили вихідні положення психоаналізу, оновили їх, і тому їх концепція дістала назву неофрейдизму.

Засновники неофрейдизму вказали на неспроможність ортодоксального фрейдизму вирішити проблему взаємодії особи і суспільства. Наприклад, основного представника неофрейдизму Еріха Фромма не задовольняли біологізм і соціальний песимізм Фрейда, тому він сконцентрував увагу на перетворенні психоаналізу на соціальну філософію. З цією метою він звернувся до попередньої філософської думки, а саме до поглядів Л. Фейєрбаха і особливо до праць К. Маркса, що дало йому змогу критично переосмислити фрейдівську точку зору на природу несвідомих потягів та роль соціальних факторів у становленні особистості. Проте, вважаючи, що соціальна теорія К. Маркса недостатньо враховує роль психологічного фактора, Фромм поставив за мету доповнити марксизм психоаналізом.

Ідеї ​ ​ неофрейдизму, незважаючи на свої психологічні концепції, мали величезний вплив на суспільне життя, етику, культуру. Погляди неофройдистів отримали особливо широку популярність у середині 60-х років у часи виступів " нових лівих", які з ентузіазмом сприйняли ідеї Райха про " сексуальну революцію", Маркузе про " одновимірному" людину і необхідності " великого відмови" як від капіталізму, так ісоціалізму, викривленого тоталітарною системою влади.

Розвиваючи психоаналіз, Ерік Еріксон (1902-1994) на різноманітному матеріалі розробив епігенетичні теорію розвитку особистості і емоційних криз у дорослих. Він описав вісім стадій психічного розвитку Я, які проходить людина від народження до смерті, стверджуючи таким чином, що розвиток особистості не закінчується в підлітковому віці, але відбувається протягом усього життєвого циклу.

У французькій науці велике поширення отримав структурний психоаналіз Жака Лакана (1901-1981), де з'єднується психоаналіз з лінгвістикою. Серцевину його структуралістського підходу висловлюють формули " несвідоме - це мова", " несвідоме структуровано як мова". У цій роботі Лакан спирається на прийоми дослідження, розроблені Ф. Соссюром, Р. Якобсоном та ін

Таким чином, сьогодні неофрейдизм представляє безліч різних концепцій і підходів, дуже віддалено пов'язаних між собою. Деякі сучасні варіанти психоаналізу вже настільки далеко пішли від його споконвічного, фрейдовского варіанту, що зберігають свою назву лише для того, щоб відрізнити себе від бихевиористской та експериментальної лінії в психології.