Тема 6. Право зовнішніх зносин

Поняття, система та джерела права зовнішніх зносин.

1. Поняття, джерела та система права зовнішніх зносин.

2. Органи зовнішніх зносин.

3. Дипломатичні представництва.

4. Право спеціальних місій.

5. Консульське право.

6. Дипломатичне право міжнародних організацій.

Право зовнішніх зносин - це галузь міжнародного права, що регулює відносини між суб’єктами міжнародного права з приводу здійснення їхніх зовнішніх зносин (дипломатичної діяльності).

Систему права зовнішніх зносин складають:

Ø Дипломатичне право.

Ø Право спеціальних місій.

Ø Дипломатичне право міжнародних організацій.

Ø Консульське право.

Предметом кожної з названих складових права зовнішніх зносин є офіційна діяльність держави, її органів і посадових осіб щодо захисту за кордоном прав і інтересів даної держави, прав і законних інтересів її фізичних і юридичних осіб, підтримання режиму міжнародного правопорядку і законності. Проте правовий статус органів зовнішніх зносин, їх привілеї та імунітети різняться і у зв‘язку з цим регулюються різними конвенціями, а саме:

1. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18.04.1961 р.

2. Віденська конвенція про консульські зносини і факультативні протоколи від 24.04.1963 р.

3. Конвенція про спеціальні місії від 8.12.1969 р.

4. Віденська конвенція про представництво держав в їх відносинах з міжна­род­ними організаціями універсального характеру від 14.03.1975 р.

Проте діяльність у сфері зовнішніх зносин регламентується не лише міжнародно-правовими актами. Помітне місце в цій сфері займають і акти внутрішнього законодавства держав. В Україні такими є:

1. Закон України “Про дипломатичну службу” від 20. 09. 2001 р.

2. Закон України “Про дипломатичні ранги України” від 28. 11. 2002 р.

3. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. – Затверджене Указом Президента України від 10.06. 93 р.

4. Консульський Статут України, затверджений Указом Президента України від 2 квітня 1994 р.

5. Положення про торговельно-економічну місію у складі закордонної дипломатичної установи України. – Затверджене Указом Президента України від 30. 04. 94 р.

6. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. – Затверджене Указом Президента України від 10.06. 93 р.

Указ Президента України “Про Положення про дипломатичні представництва України за кордоном” від 22.10.1992 р.

Сьогодні право зовнішніх зносин є однією з найбільш кодифікованих галузей міжнародного права.

Дипломатична діяльність держав реалізується через систему органів зовнішніх зносин. Органи зовнішніх зносин - це органи держави, які здійснюють зовнішні зв’язки однієї держави з іншими державами і міжнародними організаціями, представляють державу як суб`єкта міжнародного права, захищають її інтереси і інтереси її громадян в міжнародних зносинах. Розрізняють внутрідержавні і закордонні органи зовнішніх зносин.

До внутрідержавних органів зовнішніх зносин відносяться голова держави, парламент, уряд, міністерство закордонних справ, інші відомства і служби, в функції яких входить здійснення зовнішніх зносин з окремих питань.

Так, Президент України (ст.106 Конституції України) представляє державу в міжнародних зносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України, приймає рішення про визнання іноземних держав, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав.

Верховна Рада приймає закони, в тому числі про ратифікацію і денонсацію міжнародних договорів України, визначає засади зовнішньої політики.

Уряд України здійснює заходи щодо реалізації зовнішньої політики нашої держави, приймає рішення про проведення переговорів і укладання міжурядових і міжнародних договорів.

МЗС здійснює повсякденну діяльність у сфері зовнішніх зносин, керує роботою закордонних органів зовнішніх зносин, а також координує діяльність міністерств та інших органів державної влади у сфері зовнішніх зносин.

Закордонні органи зовнішніх зносин прийнято поділяти на постійні і тимчасові.

До постійних органів відносяться дипломатичні представництва (посольства, місії), постійні представництва при міжнародних організаціях, консульські установи, торгові представництва.

До тимчасових органів відносяться спеціальні місії і делегації на міжнародних конференціях чи в міжнародних органах.