Припинення опіки та піклування

Відносини опіки та піклування базуються на вільній згоді опікуна або піклувальника виконувати свої повноваження (ч. З ст. 63 ЦК). Оскільки наявність певних об'єктивних обставин (хвороба опікуна або піклувальника, яка перешкоджає йому виконувати свої повноваження, погіршення матеріального становища, що негативно позначається на утриманні підопічної особи, тривалі службові відрядження, відсутність взаєморозуміння з підопічною особою), може унеможливлювати продовження відносин опіки або піклування за участю призначеного опікуна чи піклувальника, передбачена можливість звільнення опікуна та піклувальника, тобто передбачене надання опікунові та піклувальникові права самостійно звернутися до суду чи органу опіки та піклування із заявою про звільнення від виконання своїх обов'язків. Щодо процедури звільнення то опікун або піклувальник подає до компетентного органу заяву, яка розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Протягом цього строку здійснюється з'ясування мотивів поданої заяви. Рішення про звільнення опікуна або піклувальника приймає той компетентний орган, який призначив опікуна або піклувальника. Для забезпечення прав та інтересів підопічного орган, який приймає рішення про звільнення опікуна або піклувальника, повинен одночасно розглянути і питання призначення підопічному нового опікуна або піклувальника, а у разі неможливості вирішити питання щодо вибору іншої форми влаштування особи, яка потребує опіки або піклування (ч. 1 ст. 75 ЦК). Однак у випадку якщо питання подальшого перебування підопічного під опікою або піклуванням вимагає негайного вирішення, служба у справах дітей може провести перевірку, за результатами якої складається висновок про можливість подальшого перебування дитини під опікою опікуна або піклувальника.

У зв'язку з висновком служби у справах дітей, у якому наводиться інформація про умови, які унеможливлюють подальше перебування дитини під опікою, піклуванням, опіку або піклування припиняють. За таких обставин служба у справах дітей, виконавчий комітет сільської і селищної ради вживають заходів до термінового влаштування дитини (п. 2.5 постанови Кабінету Міністрів України " Питання організації виконання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування" від 17 жовтня 2007 р. № 1228).

Ініціатива звільнення опікуна або піклувальника може виходити і від підопічного. У ч. 2 ст. 75 ЦК передбачено право підопічного самостійно звернутися до суду чи до органу опіки та піклування із заявою про звільнення піклувальника від його повноважень. У разі подання підопічним обґрунтованої заяви до уповноваженого органу про звільнення піклувальника від його повноважень заява розглядається з урахуванням усіх обставин, що свідчать про характер відносин між піклувальником та підопічним.

З ініціативою звільнення опікуна або піклувальника може виступити і орган опіки та піклування. Така ініціатива може бути заявлена на підставі клопотання підопічного, державних або громадських організацій.

Опікун або піклувальник може бути звільнений від виконання своїх обов'язків у випадку влаштування підопічного до закладів, зазначених у ч. З ст. 75 ЦК, а саме:

а) до навчального закладу;

б) до закладу охорони здоров'я;

в) до закладу соціального захисту.

Чинне законодавство України передбачає переважне право батьків і усиновлювачів перед іншими особами на виховання та на те, щоб малолітня дитина проживала з ними (ч. 1 ст. 163; ч. 4 ст. 232 СК). Якщо обставини, які унеможливлювали здійснення батьками або усиновлювачами своїх повноважень із виховання та догляду за дитиною відпали (поновлення в батьківських правах, повернення батьків, які були визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими, відбували покарання у місцях позбавлення волі, перебували під вартою на час слідства), то орган, який встановив опіку над підопічним, своїм рішенням може передати підопічного зазначеним особам, за умови що це відповідає інтересам підопічного.

Опіка припиняється у разі досягнення підопічним 14 років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього, оскільки припинення опіки є безспірним. Згідно зі ст. 32 ЦК по досягненні 14 років фізична особа стає частково дієздатною і може самостійно вчиняти правочини, для дійсності яких є необхідною лише згода її піклувальника.

Особа, цивільну дієздатність якої було поновлено у встановленому законом порядку, не потребує надалі догляду з боку опікуна, а тому і опіка буде припинена (ч. З ст. 76, ч. 1 ст. 42 ЦК).

Порядок припинення піклування передбачено в ст. 77 ЦК. Підставами припинення піклування є:

1) набуття неповнолітнім підопічним повної цивільної дієздатності, тобто досягнення ним 18 років (ч. 1 ст. 34 ЦК);

2) у разі реєстрації неповнолітньою особою шлюбу (ч. 2 ст. 23 СК; ч 2 ст. 34 ЦК);

3) уразі надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. 35 ЦК);

4) уразі поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

У зазначених випадках відносини піклування припиняються автоматично. Піклування може припинятися і у інших випадках, а саме:

1) у разі смерті піклувальника;

2) у разі смерті підопічного;

3) у разі звільнення піклувальника від повноважень відповідно до ст. 75 ЦК.

Зімбровський Віталій

352 група

Важливу роль у забезпеченні добробуту та щастя кожного з нас відіграє становище нашої держави. Від того, якою вона є і на яку ми її хочемо перетворити, залежатиме життєдіяльність нашого суспільства та напрями його розвитку. Для процвітання держави потрібні бажання та готовність кожного громадянина до ефективних дій, які, своєю чергою, втілились би у дієві політичні рішення влади на всіх рівнях.

На сьогодні ситуація в Україні є дуже невтішною. Рівень життя більшості наших громадян неприпущенно низький, складна ситуація у політичній, економічній, соціальній, культурно-освітній та інших сферах життя. Часто можна почути, що Україна може розколотися. Влада імітує реформи, закликає «затягнути пояси», «братися за лопати»… А сама зухвало жирує у палацах межигір’я, в автомобілях преміум класу, у супергвинтокрилах для президента тощо. Суспільство «відкачується» у автотуризм, у безправ’я і несвободи. Влада віддаляється від народу, заглиблюючи його у злидні та невизначеність щодо майбутнього.

Багато українців розчаровані та зневірені в Україні як державі, у діях влади та державних діячах. Люди не вірять політикам, які, обіцяючи народові «поліпшення життя вже сьогодні», нарощують багатство і комфорт можновладців. Громадяни виявляють протест проти влади намірами переїзду в інші країни для кращого життя. Особливо молодь, яка бачить можливості для свого розвитку та самореалізації тільки за межами України.

Україна – аграрна наддержава, найбільший виробник продуктів харчування у світі, великий гравець на світовому ринку м’ясних та молочних продуктів, продукція буде постачатися в більш ніж 100 країн світу За прогнозами ООН та Організації економічного співробітництва і розвитку, уже до 2019 р. за темпами приросту аграрного виробництва Україна випередить Китай, Індію і буде поступатися лише Бразилії. А Пол Іваницький, консультант у галузі сільського господарства заявив з цього приводу: «Україна притягує погляди інвесторів з усіх материків. Коли прийде час, світовий капітал буде мобілізований в найкоротші терміни».

Україна – енергетична наддержава. На прес-конференції в УНІАН експерт з енергетичних питань голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива Іван Надєїн, заявив: «Україна має найбільший потенціал з розвитку власних поновлюваних ресурсів енергії. На сьогодні він становить близько 80 млн. тонн умовного палива... Це один з найбільших потенціалів в Європі»

Україна – космічна наддержава. Має великий потенціал розвитку космічних технологій, оскільки входимо до п’ятірки країн, що володіють завершеним циклом космічних технологій – від виробництва ракетоносіїв до запуску та обслуговування супутників. Футурологи вважають, що за належного фінансування українці спроможні забезпечити космічну галузь високоякісними бортовими і наземними системами керування, апаратурою командних радіоліній та радіотехнічних систем для супутників

Україна – військова наддержава. 3 червня 2011 року на другому Міжнародному форумі «Українське євроатлантичне майбутнє» представник НАТО в Україні Джеймс Грін заявив: «Військовий потенціал України дуже високий. Важливо ефективно організувати й управляти різними елементами цього потенціалу. Ми робимо багато зусиль, щоб уряди країн НАТО і України активізували таку практику. Мені здається, що люди, які займаються адаптацією оборонного комплексу до НАТО в Україні, працюють найкращим чином». Подібні міркування висловлювали й інші фахівці у даній галузі. Крім цього, слід відзначити, що гіпотетично Україну відносять до числа країн, які можуть розробити ядерну зброю після ухвалення необхідного політичного рішення

Україна – наукова наддержава. Використовуючи сучасні напрацювання у сфері штучного інтелекту, мікроелектроніки і програмування, до 2050 р. Україна може стати світовим центром робототехніки, а також може перетворитися на потужний центр медицини, насамперед нейрохірургії з використанням біо- і нанотехнологій. Унікальна перевага може бути здобута за допомогою поєднання досягнень інженерів і реалізації прихованого наукового потенціалу

Україна – країна Великої двадцятки. Заступник міністра державного майна Республіки Польща Кшиштоф Валенчак зазначав: «Економічний потенціал України колосальний, так само як і потенційне отримання прибутку від вкладень. Ситуація приблизно відповідає тій, що була в Центральній Європі, зокрема у Польщі, в середині 90-х. Кожен, хто вкладав гроші, міг отримати прибуток, який у кілька разів перевищує вкладен­ня. Економічний потенціал України можна описати двома словами – «сплячий гі­гант». І коли гігант прокинеться, а це станеться поза всякими сумнівами, це справа часу, – всі, хто вкладає гроші в Ук­раїну сьогодні, отримає дивіденди»

Україна – нейтральна держава. Незмінність соціально-економічного становища України являє собою найменш імовірнвий сценарій, оскільки глобалізація та еволюція неодмінно зачеплять державу в наступні десятиліття

Україна – країна третього світу. Європа безмежно далека, а жахіття «третього світу» – катастрофічно близькі. Третій світ – слаборозвинені в економічному сенсі країни світу. Сценарій «третього світу» можливий у разі повної нереалізації потенціалу України в багатьох сферах, негативного впливу глобалізаційних процесів, нездатності конкуренції з сусідніми країнами