Механізми організації творчої діяльності

Проблема школи, її головне завдання — формувати цільові мотиви, що дають змогу прищеплювати навички, за­вдяки яким людина самостійно керуватиме своєю пізнаваль­ною активністю. Треба, щоб учні оволоділи цією техно­логією. Як показують дослідження, лише у 13% учнів форму­ються цільові установки на виявлення нового, раніше невідомого, а в решти — на механічне запам’ятовування текстів. Щоб вирішити цю проблему, вчителю потрібно організувати роботу з учнями за трьома напрямками:

1) правильно формулювати цільову настанову (відзначати, перелічувати факти, все, що підлягає засвоєнню; давати загаль­не уявлення про тему, яку потрібно вивчити; звертати увагу на новизну виучуваного матеріалу; приділяти увагу критиці, кри­тичному ставленню до підручника; робити прогнозування);

2) активізувати контроль за сприйняттям (незрозуміле, су­перечливе, неправильне);

3) підвищувати темп уявних операцій, звертати увагу на глибину та чіткість їх усвідомлення, на зорове уявлення фактів, вилучення головного, прогнозування прочитаного, ус­тановлення причинно-наслідкових зв'язків, критичне ставлен­ня до тексту.

Крім того, варто нагадати, що хороший результат дає до­тримання вчителем принципів навчально-виховного процесу, які, в свою чергу, сприяють формуванню творчих здібностей учнів. Серед них можна назвати:

— принцип розвитку, який припускає врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

— принцип самодіяльності, щомає на меті діяльний підхід, коли учні відчувають себе співучасниками навчального процесу, а ідеї вчителя повністю оволодівають ними;

— принцип самоорганізації, який повинен бути добре відпрацьований учителем.

Місце вчителя на кожному етапі уроку, його діяльність можна охарактеризувати дієсловами: навчає, спрямовує, до­помагає.

Не менш важливе місце в розвитку дитини посідають здібності, які забезпечують продуктивність праці з інтелекту­альним навантаженням. Спираючись на дослідження С. О. Сисоєвої, можемо назвати такі здібності: проблемне ба­чення; здібності до висування гіпотез, оригінальних ідей; здатність до виявлення протиріч; уміння аналізувати, інтегрувати та синтезувати інформацію; пошуково-перетворювальний стиль мислення; здатність до міжособистісного спілкування; здатність до дослідницької діяльності; дивергентність мислення тощо.

Зауважимо, що дивергентність мислення учня можна до­лучити до психічних процесів. Дивергентне мислення — це такий тип пошуково-проблемного стилю мислення, який ха­рактеризується швидкістю, гнучкістю та оригінальністю.

Саме дивергентність мислення і його точність забезпечу­ють успіх дитини в самостійному процесі творчості, який ха­рактеризується трьома взаємозумовленими чинниками:

— учень ставить завдання і вишукує потрібну інформацію;

— учень розглядає завдання з різних боків;

— учень доводить почату роботу до логічного завершення.

Потрібно пам'ятати, що кожна людина — неповторна індивідуальність, і тому вона характеризується своїм унікаль­ним набором перелічених вище якостей. Вчитель повинен стимулювати розвиток забраклих у дитини здібностей — рис, які сприяють успішній творчій діяльності. При цьому велике значення надається діагностичній діяльності вчителя. Найва­гомішою стає ця діяльність, коли вчитель отримує новий класний колектив. Можна запропонувати такий критерій оцінки рівня творчої діяльності учнів: ініціатива, активність; впевненість у своїх силах та здібностях; нестандартні дії; вміння довести справу до кінця; потяг до самостійної роботи; логіка мислення; імпровізація.

Поняття обдарованості і творчості взаємопов'язані: спрямованість на творчість є виразною ознакою обдарованості, аобдарованість завжди виявляє себе в певній сфері творчої діяльності. Сутність і специфіка творчості узагальнено відобра­жається двома ознаками: перетворення явищ, речей, процесів дійсності або їх образів; новизна, оригінальність ідей. Стосовно учнівської творчості новизна продукту діяльності може мати не тільки об'єктивний, а й суб'єктивний характер.

Творчо обдарована дитина, за даними світової психології, виявляє себе найбільш виразно в академічній, інтелектуальній, руховій, комунікативній, художній сферах діяльності.

Розбудова внутрішніх передумов, які забезпечують творчу активність учня, може бути здійснена завдяки:

1) формуванню нового педагогічного мислення вчителя;

2) глибокому вивченню особистісних творчих можливос­тей учнів та оцінці їх сформованості;

3) вдосконаленню навчально-виховного процесу через:

— реалізацію психологічних аспектів засвоєння знань;

— задоволення навчальних домагань учнів;

— проблемно-діалогічний підхід;

— нестандартний урок тощо.