Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Елементи електричних кіл
Сукупність пристроїв, що утворюють шляхи для електричного струму, електромагнітні процеси в яких можна описати за допомогою понять ЕРС, струму, напруги та параметрів окремих ділянок (опорів), називають електричним колом. Схема електричного кола показана на рис. 1.21. Джерелами електричної енергії є пристрої, в яких механічна, теплова, хімічна, ядерна та інші види енергії перетворюються на електричну. Такими є електричні генератори, гальванічні елементи, акумулятори, термоелементи тощо. Приймачами електроенергії є пристрої, в яких електрична енергія перетворюється на інші види енергії: механічну (в електродвигунах), теплову (в електричних печах і нагрівальних пристроях), хімічну (у пристроях хімічної технології), акустичну (в радіоприймачах), світлову (в електричних лампах) тощо. Найпростіші електричні явища відбуваються в колах постійного струму, в яких у загальному випадку проходять електричні струми провідності (в металах та електролітах) та переносу (наприклад, в електронних лампах). ЕРC, напруги та струми в колах постійного струму будемо позначати великими літерами Е, U, І. Джерело ЕРС. На рис. 1.22, а позначене джерело ЕРС Е з внутрішнім опором r 0. Таке джерело називають реальним. Залежність напруги на його клемах від струму навантаження називається зовнішньою характеристикою джерела (рис. 1.22, б):
При незмінній Е від струму напруга U на клемах джерела буде менша від Е на значення спаду напруги (D U = r 0 I) на внутрішньому опорі. У неробочому режимі, коли опір навантаження вимкнений (R H ®∞), I = 0, а U = Е; в режимі короткого замикання, коли опір навантаження дорівнює нулеві (R H = 0), напруга U = 0, і струм значно зросте й буде дорівнювати струму короткого замикання: I = І к = Е / r 0. Якщо внутрішній опір джерела дуже малий і ним можна нехтувати (r 0 0), то таке джерело називається ідеальним джерелом електроенергії. Напруга на його клемах не залежить від струму навантаження і завжди дорівнює Е. Зовнішня характеристика такого джерела показана на рис. 1.23, б. Ця характеристика відповідає джерелам електроенергії дуже великої потужності (теоретично нескінченно великої). Цей режим відзначається також і у реальних джерелах електроенергії (скінченої потужності) за наявності в них автоматичних регуляторів напруги, які підтримують напругу на клемах генератора (чи на клемах споживача) незмінною під час зміни навантаження у широких межах. Зовнішня характеристика таких генераторів приблизно виглядає так, як показано на рис. 1.23, в. Тут Е, за рахунок автоматичного регулювання, зростає на величину DU при збільшенні I, і величина U практично залишається постійною. Помножимо ліву і праву сторони рівняння (1.48) на значення струму I, одержимо:
в (1.49) компонента D Р 0= r 0 I 2 – це потужність, яка витрачається на внутрішньому опорі джерела електроенергії; компонента Р = UI – та частина потужності, яка передається зовнішньому споживачу R H. Отже, значення ЕІ із закону збереження балансу потужностей є потужністю джерела електроенергії – потужністю генератора:
У формулі (1.50) Е та I на схемі мають однакове спрямування. Якщо спрямування Е та I різні, то потужність джерела буде РГ = – ЕІ. Отже, під час визначення P потужності в джерелах електричної енергії необхідно враховувати умовно-додатні напрями струмів (рис. 1.24). Якщо спрямування ЕРС і струму збіжні, то умовно вважають, що джерело ЕРС працює в режимі генератора, в протилежному випадку – в режимі споживача. Дійсний режим роботи k -го джерела ЕРС може бути визначений після підставляння числових значень струмів Іk та ЕРС Еk з врахуванням їх знаків. В результаті числового розрахунку, якщо Р Г > 0 – то джерело електроенергії працює в режимі генератора – віддає електричну енергію в зовнішнє коло і, якщо P Г< 0 – джерело працює в режимі приймача – споживає електричну енергію. Двополюсник. Частина електричного кола з двома зовнішніми затискачами (полюсами), якими вона від’єднується до електричної схеми, називається двополюсником. Двополюсники, які не мають джерел електричної енергії, називають пасивними (рис. 1.25, а), а двополюсники, які мають джерела енергії, – активними (рис. 1.25, б). Крім двополюсників, у електричних схемах зустрічаються чотириполюсники та багатополюсники. Чотириполюсник – це елемент електричного кола (чи схема), яка має чотири затискачі (полюси), якими вмикається до електричного кола (наприклад, однофазний трансформатор, двопровідна лінія пересилання електричної енергії тощо (рис. 1.25, е)). Багатополюсник – це елемент чи, в загальному випадку, частина схеми (підсхема), яка має n полюсів, якими вмикається до електричної схеми (наприклад, багатообвитковий трансформатор, багатополюсні електричні схеми тощо) (рис. 1.25, г). Вузол – це точка в електричному колі, в якій сходяться три або більше вітки. Кількість вузлів у електричному колі позначають літерою q. Вітка в електричному колі – це послідовне сполучення елементів (ЕРС, резисторів чи інших споживачів) між двома вузлами. У вітці завжди протікає тільки один струм. Важливо знати, скільки є віток в електричній схемі, отже, і скільки в схемі є струмів. Кількість віток у схемі (електричному колі) позначають літерою р. Замкнений контур в електричному колі – це замкнений шлях, який проходить по декількох вітках (двох або більше). Кількість замкнених контурів в електричних колах (схемах) позначають літерою n. Новий контур враховується, якщо у нього входить хоча б одна вітка, яка не увійшла в інші контури. Між цими трьома величинами (вузол, вітка, замкнений контур) для будь-якого електричного кола існує співвідношення:
Справедливість рівності (1.51) очевидна для кола, яке складається з трьох віток і має два вузли (рис. 1.26). Приєднуючи до цього кола нову вітку між двома вузлами або між вузлом і довільною точкою кола, чи, нарешті, між довільними точками кола, ми збільшуємо кількість незалежних контурів (n) на одиницю. Значення р – (q – 1) теж збільшується на одиницю. Отже, для всіх схем (рис. 1.26) рівність (1.51) є справедлива, звідси випливає її справедливість для будь-якого складного кола.
|