Часткові та спеціальні методи наукового дослідження

В економічних науках крім загальнонаукових методів застосо­вуються часткові методи дослідження. Вони називаються часткови­ми тому, що використовуються в споріднених науках, мають специ­фічні особливості, що залежать від об'єкта й умов пізнання.

Спеціальні методи дослідження використовуються тільки в одній галузі наукового знання або їх застосування обмежується декількома вузькими областями знання.

До методів збору економічної інформації належать: безпосе­реднє спостереження (збір необхідної інформації шляхом обстежен­ня явищ, що вивчаються), опитування (збір необхідної інформації шляхом реєстрації відповідей осіб, яких опитують), фотографія (про­ведення спостережень і замірів витрат часу протягом зміни у порядку їх фактичної послідовності), хронометраж (спостереження і замір витрат оперативного часу, що циклічно повторюються при багатора­зовому виконанні певної операції).

Статистичне спостереження - це науково організований облік факторів про явища, що вивчаються, і збір, отриманих на основі об­ліку, масових первинних даних.

Конкретно-соціологічні методи засновані на застосуванні мето­дів конкретної соціології для вивчення економічних явищ. Конкрет-

Н0-С0ЦЮЛ0ПЧН1 дослідження — це наукове вивчення, аналіз і система­тизація соціальних фактів, явищ і процесів, що відносяться до різних сфер життя суспільства.

До методів конкретно-соціологічного дослідження, відносяться-, вивчення документів (документальний метод), опити у формі анке­тування й інтерв'ю, метод експертних оцінок та інші.

Важливе значення мають не тільки методи отримання відомос­тей, але і методи їх збору, обробки й оцінки. У зв'язку з цим в соціо­логії виділяють методи:

1) реєстрації одиничних подій (спостереження, опитування, ви­
вчення документів);

2) збору даних (суцільне, вибіркове або монографічне обстеження);

3) обробки й аналізу даних (опис і класифікація, типологізація,
системний аналіз, статистичний аналіз).

Найбільш поширені методи конкретно-соціологічних досліджень.

Вивчення документів (документальний метод). Документ - це об'єкт дослідження, що містить інформацію на будь-якому матеріа­льному носієві (паперу, магнітній стрічці, дискеті) за допомогою якої-небудь знакової системи.

За загальною значущістю документи можна розділити на офіційні і неофіційні. Офіційні документи мають " службовий" характер, оскі­льки вони складені державними і муніципальними органами й уста­новами, комерційними і некомерційними організаціями.

До неофіційних відносяться в основному особисті документи, що стосуються життя і діяльності особи або групи осіб (листи, автобіо­графії, мемуари, мови, щоденники).

За характером знакових засобів фіксації інформації документи ділять на текстові і нетекстові.

У текстових документах інформація закріплена за допомогою письмових знаків (букв), а в нетекстових документах - за допомогою немовних знаків. До останніх можна віднести кіно-, відео-, фото- і фотодокументи, картини, малюнки, карти, креслення, ноти тощо.

При вивченні документів може бути використаний кількісний ме­тод, званий контент-аналізом. Його суть полягає у виділенні в докуме­нті, що вивчається, певних ознак (одиниць аналізу), підрахунку їх кі­лькості та визначенні частоти вживання таких ознак загалом в об'ємі наявної інформації або в загальній кількості вивчених документів.

Методи опитування. Опитування може проводитися заочно шля­хом розповсюдження, збору й обробки анкет (анкетування) або у фо­рмі бесіди з опитуваним (інтерв'ювання).

Перший метод опитування вимагає розробки анкети. Зазвичай вона складається з наступних частин:

1) преамбули (ввідної частини), в якій указується, хто проводить
опитування, з якою метою, дається інструкція по заповненню анкети і її
поверненню, гарантія анонімності та висловлюється подяка за відповіді;

2) паспортички (демографічної частини), що містить питання по
соціально-демографічній характеристиці респондентів. Іноді ці пи­
тання поміщають в кінці анкети;

3) контактних питань, що дозволяють зацікавити респондента і
ввести його в проблему, що вивчається;

4) основних питань, за допомогою яких збирають ту інформацію,
ради якої проводять дослідження;

5) завершальних питань, що надають можливість опитуваному
вільно висловитися по темі дослідження.

Крім вищевказаних в анкету можуть бути включені контрольні питання і питання-фільтри. Перші застосовуються для перевірки правдивості відповідей, а також для уточнення і доповнення відомо­стей, що отримуються з відповідей на основні питання. Другі при­значені для перевірки того, чи відноситься респондент до групи лю­дей, що підлягають опитуванню, чи компетентний він.

Залежно від форми відповідей розрізняють питання закриті, від­криті та напівзакриті.

Закриті питання бувають:

а) з альтернативними відповідями типу " так - ні" (іноді з дода­ванням " не знаю");

6) зі шкальними відповідями, наприклад, для оцінки інтенсивнос­
ті якого-небудь явища в балах;

в) з відповідями-меню, зі списку яких можна вибрати один або декілька відповідей.

Відкриті питання не містять відповідей, і респондент може дати будь-який, який побажає.

Напівзакриті питання, мають неповний перелік відповідей, і опи­
туваний може відповісти на них в рядку " інше (інше_____)".

Метод експертних оцінок. Він полягає у вивченні думки фахів­ців, що мають глибокі знання і практичний досвід в певній сфері. В якості експертів відбираються як наукові, так і практичні працівники (не більше 20—30 осіб). Для визначення їх компетентності застосо­вуються наступні способи:

1) евристичний (інтуїтивні оцінки, що даються самими експер­
тами один одному);

2) статистичний (оцінки, отримані шляхом аналізу думок експер­
тів з питання, що вивчається);

3) тестовий (оцінки, отримані шляхом тестових випробувань
експертів);

4) документальний (оцінки, отримані шляхом вивчення матеріа­
лів, що характеризують експертів);

5) комбінований (оцінки, отримані за допомогою декількох з пе­
рерахованих способів).

Опитування експертів може бути індивідуальним або груповим, очним або заочним. Індивідуальне опитування проводиться шляхом анкетування або інтерв'ювання. Групове опитування можливе у формі " круглого столу", в ході якого відбувається обмін думками між фахівцями.

Зібраний за допомогою розглянутих способів емпіричний мате­ріал потрібно узагальнити та проаналізувати. Для цього застосовують­ся різні методи зведення, угрупування і статистичного аналізу.

До методів обробки економічної інформації належать: групу­вання, розрахунок відносних і середніх розмірів, показники варіації, розробка таблиць, графічне зображення матеріалів, побудова рядів динаміки, розрахунок індексів, встановлення причинно-наслідкових зв'язків явищ, що вивчаються.

Групування - це метод розчленовування зібраної інформації на однорідні групи за істотними ознаками. Цей метод складає основу наукового опрацювання отриманих матеріалів з урахуванням розмаї­тості форм розвитку торгових явищ і процесів;

Розрахунок відносних і середніх розмірів:

• відносні розміри виконання плану визначають рівні виконання
планових завдань;

• відносні розміри структури характеризують питому вагу
окремих частин досліджуваного явища у всій сукупності;

• відносні величини динаміки показують розвиток явищ, що ви­
вчаються, у часі. Вони розраховуються у вигляді показників темпів
зростання і виражаються у формі коефіцієнтів та процентів;

• відносні розміри координації характеризують співвідношення
між окремими частинами статистичної сукупності, виражаються в
кратних відношеннях, що показують, у скільки разів порівнювана
частина сукупності більше або менше тієї її частини, що приймається
за базу порівняння;

• відносні розміри порівняння виражають співвідношення од­
нойменних показників різних статистичних сукупностей;

• відносні розміри інтенсивності характеризують ступінь поши­
реності досліджуваного явища в тому чи іншому середовищі. Ці роз­
міри характеризують співвідношення різнойменних, але тісно
пов'язаних між собою явищ. Прикладом відносного розміру інтенсивності
може бути показник обсягу роздрібного товарообігу на душу населення;

• розрахунок середніх розмірів є визначенням розміру дослі­
джуваної сукупності як узагальнюючої величини, що виражає типо­
вий рівень досліджуваної ознаки.

Показники варіації:

• розмах варіації — відхилення найбільшого значення показника
від найменшого;

• середнє квадратичне відхилення — узагальнююча характерис­
тика коливання всіх варіантів сукупності, що вивчаються;

• коефіцієнт варіації - характеризує ступінь коливання серед­
ніх значень ознак, що вивчаються;

• дисперсія — показник варіації, який відображає дію факторів
на одиниці явища, що вивчається.

Розробка таблиць - систематизований виклад отриманих абсо­лютних, відносних і середніх показників.

Методи графічного зображення матеріалів є умовним зобра­женням статистичних даних за допомогою геометричних знаків і фі­гур. Основною перевагою є їх наочність.