Наукова доповідь та її особливості

При підготовці доповіді потрібно мати на увазі, що суть роботи ба­гатьом учасникам обговорення буде відома, а при офіційному захисті фахівці, які беруть участь у засіданні, матимуть можливість заздалегідь познайомитися зі змістом роботи. Виходячи з цього, в доповіді необхід­но зосередити зусилля на обґрунтуванні висунутої наукової гіпотези, розкриття нових наукових положень, результатів теоретичних і експе-

риментальних досліджень, їх прикладної значущості для відповідної галузі знань, економічного та соціального життя суспільства.

У структурному відношенні доповідь претендента з урахуванням накопиченого досвіду можна умовно розділити на три частини, кож­на з яких має свою логіку побудови. Проте ці частини повинні скла­датися в єдине ціле, кожна наступна частина повинна логічно розви­вати ідеї попередньої.

Перша частина доповіді - ввідна. У ній автор повинен сформу­лювати своє розуміння актуальності вибраної теми і привести під­твердження, спираючись на літературні дані, наявності проблемної ситуації по обговорюваній темі, що вимагає розв'язання у відповід­ній галузі знання. Тут дається короткий порівняльний аналіз резуль­татів досліджень інших авторів, їх критична оцінка, визначення їх достоїнств і недоліків. Таким чином доповідач підводить до мети дослідження, до комплексу завдань, які необхідно було вирішити, щоб мета ця була досягнута. Тут же претендент дає характеристику об'єкта та предмета досліджень, пояснює методологію свого науко­вого пошуку, особливу увагу приділяючи вживаним методам дослі­джень. У кінці цієї частини чітко формулюються наукові положення, які виносяться на захист, і розкривається їх наукова новизна.

Друга частина доповіді, основна і найбільша за об'ємом, повинна містити результати теоретичних і експериментальних досліджень і їх аналіз, підтверджуючи винесені на захист наукові положення. Послі­довність викладу результатів дослідження визначається логікою ди­сертаційного дослідження і бажанням самого автора. Найчастіше план цієї частини виступу претендент вибудовує виходячи зі струк­тури самої роботи. У доповіді крок за кроком, спираючись на основні результати і висновки, сформульовані в кінці розділів, підтверджуючи їх ілюстраціями, доповідач формує у слухачів позитивне сприйняття своїх результатів. Найбільш виграшні з погляду наукової новизни і практичної значущості результати слід освітлювати в першу чергу і детально, другорядні можна тільки згадати. Підбираючи ілюстратив­ний матеріал, можна готувати підсумкові таблиці та графіки шляхом об'єднання фрагментів з різних таблиць і ілюстрацій дисертації. Пре­тендент повинен продумати кожну тезу свого виступу з позицій, чи не викличе він у аудиторії питання, ґрунтовну та вичерпну відповідь на які претендент не в змозі дати.

Доповідь закінчується завершальною частиною, яка засновується на висновках роботи. У цій частині повинні прозвучати всі основні нау­кові досягнення, їх результативність, теоретична і практична значущість, можливість і об'єм їх впровадження у відповідних галузях народного го­сподарства, культурної і соціальної сфер. Якщо є впровадження якихось розробок по роботі, то це необхідно показати в завершальній частині до­повіді, називаючи відомства і підприємства, де воно відбулося, з вказів­кою об'ємів і перспектив подальшого застосування. Переконливими ви­глядають відомості про публікування наукових робіт, якщо це має місце. Монографії, публікації в наукових журналах за профілем роботи і в збір­ках наукових праць провідних НДІ і вузів країни і за кордоном свідчать про те, що наукові досягнення відомі науковій громадськості.

До тексту доповіді можуть бути підготовлені відповідні ілюстрації: схеми, фотографії, таблиці, графіки, діаграми, номограми і т. д. у вигляді плакатів або слайдів. Ці допоміжні матеріали сприяють доказу положень, що висуваються доповідачем, і сприяють чіткості викладу матеріалу дослі­джень. Кількість таких матеріалів у принципі не обмежена, проте значна їх кількість може привести до розмивання ідеї доповіді і несприйняттю отри­маних результатів слухачами. У зв'язку з цим рекомендується залишити стільки ілюстрацій, скільки буде потрібно для освітлення всіх основних питань у межах відведеного часу. Треба пам'ятати, що супутні ілюстрації повинні демонструватись без особливих утруднень і мати наочність, що викликає позитивну оцінку у присутніх. Не слід використовувати ілюстра­тивний матеріал, який може неоднозначно сприйматися, якщо доповідач не готовий вести по ньому дискусію. Приймаючи рішення про те, які ілюстра­ції включати в доповідь, претендент повинен обдумати всі деталі експери­менту, узагальненням якого є ці ілюстрації, а також достовірність, надій­ність і відтворюваність результатів, які вони узагальнюють.

Треба пам'ятати, що не тільки зміст доповіді, але і стиль її ви­кладу самим автором, і впевнена манера поведінки під час відповідей на питання створюють сприятливу атмосферу для позитивної оцінки роботи. Узагальнення накопиченого досвіду публічних захистів нау­кових робіт дозволяє сформулювати наступні рекомендації:

- мова доповідача повинна бути спокійною, неквапливою, яс­ною, граматично точною й упевненою, що дозволить зробити її пере­конливою і зрозумілою слухачам, при цьому треба пам'ятати, що квапливість, " проковтування" закінчень слів значно знижує вражен­ня від виступу;

- доповідь не повинна бути спрощеною, в ній повинна
поєднуватися наукова строгість аргументації з розумінням широкою
аудиторією фахівців з даних питань;

- необхідно чітко дотримуватись норм літературної вимови,
зокрема правила застосування наголосів у словах і словосполучен­
нях, особливо складних для сприйняття;

- слід під час доповіді повторювати іменники, уникаючи зай­
менників;

- бажано використовувати чіткі та короткі ствердні пропозиції;

- не слід перенавантажувати доповідь складнопідрядними ре­
ченнями.

Під час публічного виступу важливо уміти подати себе і свою доповідь так, щоб наочно переконати присутніх у своїй науковій зрі­лості та значущості роботи. Елегантність, чіткість, зібраність і упев­неність створюють сприятливе враження про доповідача. І навпаки, сумбурність, метушливість, тавтологія і зайва самовпевненість зни­жують оцінку виконаної роботи. Цьому ж сприяє і нестриманість, що полягає в спробах дострокової відповіді на ще не до кінця сформу­льоване питання. Бажано на поставлене питання відповідати відразу ж, а не вислуховувати всі питання, а потім на них відповідати. При цьому треба пам'ятати те, що логічна й аргументована відповідь на попереднє питання може виключити подальше.

Підготовка доповіді до публічного виступу, уміння переконливо донести її до слухачів у дохідливій формі є одними з важливих за­вдань на завершальному етапі наукового дослідження і вимагає копі­ткої роботи, терпіння і тренувань перед своїми колегами, науковим керівником або консультантом. Тільки в цьому випадку можна досягти бажаний результат, успішно представити виконану роботу.

Тема 2.7. Науково-технічна ефективність досліджень

1. Оцінка ефективності наукових робіт.

2. Аналіз підсумкового результату.

3. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.