Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів

По вигляду ефективності розрізняють методи оцінки економіч­ної, фінансової (комерційної) і бюджетної ефективності проектів.

Економічна ефективність проектів відображає віддачу прямих або непрямих капіталовкладень ініціатора й інвестора проекту у вигляді до­даткових (середніх за термін корисного життя проекту) доходів (еконо­мії) всіх організацій, підприємств або приватних осіб, що зв'язані з про­ектом (його учасників і/або їх працівників, студентів, аспірантів, населення і ін.), включаючи економічно невимірні соціальні наслідки.

Прямі капіталовкладення припускають безпосереднє витрачання обмежених грошових коштів; непрямі капіталовкладення - відмову від отримання доходу або економії, які були б можливі при збере­женні " статус-кво".

Термін корисного життя проекту - це термін, протягом якого по­значаються позитивні наслідки проекту.

Фінансова (комерційна) ефективність характеризує віддачу з прямих або непрямих капіталовкладень ініціатора й інвестора проек­ту у вигляді їх додаткових (середніх за термін корисного життя проекту) доходів економії.

Фінансова (комерційна) ефективність оцінюється для безпосере­дніх учасників проекту, на відміну від економічної ефективності, де показники прибутку виявляються по всьому колу організацій, що зв'язані з проектом.

Бюджетна ефективність проектів зіставляє додаткові витрати державних і місцевих бюджетів всіх рівнів, що викликаються проек­том, з додатковими доходами, тобто відображає фінансові наслідки здійснення проекту для регіонального та місцевого бюджетів.

Залежно від обліку чинника часу методи підрозділяються на ста­тичні, в яких грошові надходження і виплати, що виникають в різні моменти часу, оцінюються як рівноцінні, і динамічні, в яких грошові надходження і виплати приводяться за допомогою методів дисконту­вання до єдиного моменту часу, забезпечуючи їх зіставність.

Статичні методи оцінки ефективності інвестицій відносяться до простих методів, які використовуються для грубої і швидкої оцінки привабливості проектів і рекомендуються для застосування на ранніх стадіях експертизи проектів.

По вигляду узагальнювального показника, виступаючого як кри­терій ефективності проекту, методи діляться на:

абсолютні, в яких як критерій використовуються різницеві показники між надходженнями грошових коштів від проекту і відповідними виплатами;

відносні, в яких узагальнювальні показники визначаються як відношення вартісних оцінок фінансових результатів проекту до сукупних витрат на їх отримання;

тимчасові, в яких оцінюється термін окупності.

Основні класифікаційні групи методів і критерії ефективності проектів приведені в табл. 2.2.

Сумарний прибуток при реалізації результатів проекту визна­чається як різниця сукупностей вартісних результатів і витрат на їх досягнення:

де Р, - очікувана вартісна оцінка результатів (сума цін потенцій­них ліцензій з продажу створюваних науково-технічних активів, зра­зків, учбових матеріалів, малих серій виробів і ін.), що отримуються в результаті виконання проекту в році І; 3, — поточні витрати при ви­конанні проекту протягом 1-го інтервалу часу; Т- число інтервалів протягом розрахункового періоду.

Таблиця 2.2 Критерії та методи оцінки ефективності проектів

Середньорічний прибуток визначає величину прибутку протя­гом року:

де Т— тривалість розрахункового періоду (визначається як часо­вий горизонт аналізу).

Рентабельність інвестицій дає можливість встановити не тільки факт прибутковості проекту, але оцінити ступінь цієї прибутковості.

Показник визначається як відношення середньорічного прибутку до вкладених капіталостворюючих інвестицій у рамках проекту.

де К — капіталостворюючі інвестиції рекомендується приймати на рівні загальної фінансової підтримки проекту за вирахуванням витрат по його організаційній підготовці.

Термін окупності інвестицій - період часу від моменту початку інвестування проекту до моменту, коли прибуток від реалізації ре­зультатів проекту повністю окупає капіталостворюючі інвестиції (коли кумулятивний чистий грошовий потік стає рівним нулю):

Сумарний чистий дисконтований дохід (чиста поточна вар­тість) проекту для його учасників за затверджений термін проекту (як правило, не більше 2—3 років) показує, наскільки вкладені в про­ект засоби дозволять отримати чистий дохід більший, ніж вони мог­ли б забезпечити, будучи на той же час вкладені в середніх по ефек­тивності та ризикам інші проекти капіталовкладень.

Сумарний чистий дисконтований дохід розраховується як:

де Д, — додаткові доходи (економія) за проектом для його учас­ників в рік і;

С₍ - необхідні для продовження проекту додаткові власні (не за рахунок цільової державної підтримки проекту) витрати учасників проекту;

сі — ставка дисконтування; •

И_о - стартові інвестиції.

Чисті доходи (Д_; - С,)з проекту оцінюються як сальдо додаткових надходжень від реалізації проекту для його учасників і їх поточних витрат на проект.

Чисті доходи з проекту по роках його реалізації підсумовуються з приведенням їх по чиннику часу до року початку проекту, коли ух­валюється рішення про його затвердження і виділення на проект стар­тових інвестицій.Під стартовими інвестиціями розуміється все цільове фінансу­вання проекту в перший рік. Подальше його фінансування (включа­ючи ті витрати, що мають характер капіталовкладень на придбання устаткування і ін.) розглядається як загальні поточні витрати на реа­лізацію проекту (платіжна частина грошових потоків за проектом).

Чисті доходи за проектом у майбутні його роки розраховуються в реальному виразі, тобто в цінах стартового року його реалізації (очищені від інфляції).

Забезпечення зіставності різночасних чистих доходів (грошових потоків) від проекту по чиннику часу (розрахунок їх поточної варто­сті) здійснюється з використанням операції дисконтування, де як ставка дисконту (мінімально прийнятної для інвестора норми доходу на вкладений капітал) може служити:

довготривала (з розрахунку на термін проекту) середня ре­альна (за вирахуванням індексу інфляції) прибутковість на фондово­му ринку, що спостерігалася раніше;

реальна прибутковість, що стабілізувалася, на фондовому ринку;

середня (з розрахунку на термін проекту) реальна очікувана прибутковість на фондовому ринку;

реальна прибутковість державних облігацій.

Проект визнається фінансово ефективним, якщо показник чистої поточної вартості виявляється більшим нуля.

Внутрішня норма прибутковості, що порівнюється із загальною нормою доходу 4 показує, наскільки проект фінансово ефективніше, ніж використання тих же засобів на інші потреби інвестування.

Внутрішня норма прибутковості (г) розраховується як ставка ди­сконту, при якій чиста поточна вартість рівна нулю, тобто вирішу­ється рівняння, де невідомою виступає величина г.

Очевидно, чим більше показник внутрішньої норми прибутковості перевищує норму доходу сі, тим більший запас ефективності має проект.

Індекс прибутковості служить узагальнюючим показником по­рівняльної фінансової ефективності проекту:

Чисельне значення цього індексу указує на те, в скільки разів по своїй фінансовій ефективності проект більш менш (якщо І < 1) ефек­тивний, чим вкладення тих же державних коштів в інші інвестиційні проекти з рівнем ефективності й.

Термін окупності проекту визначається як період, починаючи з якого первинні вкладення й інші витрати на проект покриваються його сумарними результатами, а сумарний дохід стає ненегативним.

Якщо термін окупності проекту менше терміну в 5 років, то про­ект ефективний.

Чистий бюджетний дисконтований дохід розраховується згід­но загальної методології розрахунків чистого дисконтованого доходу (тут - для держави) з обов'язковим використанням як ставка дискон­ту середньої очікуваної (за термін проекту) реальної прибутковості А державних облігацій, що відображає вартість обслуговування держав­ного боргу, на збереження і можливе збільшення якого державі до­водиться йти, щоб при незмінності податкових надходжень шукати засоби на фінансування подібних проектів.

Чистий бюджетний дисконтований дохід обчислюється за формулою:

де ГДі — державні доходи (економія) в і-й рік реалізації проекту; ГЗ, - державні витрати по цільовому фінансуванню проекту в 1-й рік реалізації проекту; ИГ₀ - частина цих витрат, що доводиться на рік ухвалення рішення про початок фінансування проекту (стартові дер­жавні інвестиції).

Якщо цей показник більше нуля, то проект вважається ефектив­ним, менше нуля - неефективним, при рівності нулю однаковий з будь-яким іншим пріоритетним витрачанням бюджетних коштів.

По аналогії з фінансовою ефективністю проекту стосовно його бюджетної ефективності можуть використовуватися показники внут­рішньої бюджетної прибутковості, індексу бюджетної прибутковості і терміну бюджетної окупності проекту.

На завершальному етапі необхідно порівняти чисельні величини абсолютних показників фінансової ефективності проекту для його учасників і бюджетної ефективності проекту. Обов'язковою умовою прийнятності проекту по його інтегральній для держави ефективнос­ті є те, щоб в сумі величини сумарного чистого дисконтованого до­ходу і чистого бюджетного дисконтованого доходу давали позитивне число. Ця вимога викликана тим, що навіть при прямих бюджетних втратах проект може залишатися для держави, що фінансує його, ефективним, якщо ці втрати переважуються фінансовим виграшем для тих, що належать державі (або що знаходяться в полі його соціа­льної відповідальності) учасників проекту.

Тема 2.8. Інноваційні процеси в державному управлінні

1. Поняття інновації.

2. Інноваційний процес.

3. Методи регулювання інноваційного процесу.

4. Організаційні форми забезпечення інноваційного розвитку.

5. Державне регулювання інноваційної діяльності.

6. Система та правовий статус органів державного управління
інноваційною діяльністю в Україні.

7. Регіональні аспекти інноваційного розвитку.