Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Інноваційний процес
Розповсюдження нововведень, як і їх створення є складовою частиною інноваційного процесу. Розрізняють такі форми інноваційного процесу: простий внутрішньоорганізаційний (натуральний), простий міжорганізаційний (товарний) і розширений. Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес припускає створення та використання нововведення усередині однієї й тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не приймає безпосередньо товарної форми. При простому міжорганізаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця і виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес виявляється в створенні все нових і нових виробників нововведення, порушенні монополії вироб-ника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію вдосконаленню споживчих властивостей товару, що випускається. У міру перетворення інноваційного процесу на товарний виділяються дві його органічні фази: а) створення та розповсюдження; б) дифузія нововведення. Перша, в основному, включає послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організацію дослідного виробництва і збуту, організацію комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації. На другій фазі суспільно корисний ефект перерозподіляється між виробниками нововведення, а також між виробниками та споживачами. У результаті дифузії зростає число і змінюються якісні характеристики як виробників, так і споживачів. Безперервність процесів нововведення надає визначальна дія на швидкість і широту дифузії нововведення в ринковій економіці. Дифузія інновації - це процес, за допомогою якого нововведення передається по комунікаційних каналах між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть бути ідеї, предмети, технології і т. п., що є новими для відповідного господарюючого суб'єкта. Іншими словами дифузія - це розповсюдження вже одного разу освоєної та використаної інновації в нових умовах або місцях застосування. Розповсюдження інновації - це інформаційний процес, форма і швидкість якого залежить від потужності комунікаційних каналів, особливостей сприйняття інформації господарюючими суб'єктами, їх здібностей до практичного використання цієї інформації і т. п. Це обумовлено тим, що господарюючі суб'єкти, що діють у реальному економічному середовищі, проявляють неоднакове відношення до пошуку інновацій і різну здібність до їх засвоєння. Для швидкого розповсюдження інновації потрібна розвинена інфраструктура. Інноваційний процес в економічному й організаційному розумінні поділяється, на окремі етапи, стадії, фази, які розрізняються між собою цільовим призначенням, специфікою управління, фінансуванням, кінцевим результатом діяльності. На рис. 2.9.2 показана послідовність і взаємозалежність цих стадій. Інноваційний процес має циклічний характер, що демонструє хронологічний порядок появи нововведень у різних областях техніки. Можна відзначити, що інновація - це такий техніко-економічний цикл, в якому використання результатів сфери досліджень і розробок безпосередньо викликає технічні й економічні зміни, які надають зворотну дію на діяльність цієї сфери. У загальному виді інноваційний процес можна представити в розгорненому вигляді так: де: ФД - фундаментальне (теоретичне) дослідження; ПД - прикладні дослідження; Р - розробка; Пр - проектування; Б — будівництво; ОС - освоєння; ПВ — промислове виробництво; М - маркетинг; ЗБ - збут. Аналіз цієї формули вимагає абстрагування від чинників зворотного зв'язку між різними її елементами, обліку тривалості циклу ФД — ОС, який може продовжуватися понад 10 років; відносно самостійна і кожна з фаз (ФД - ПД; Пр - Б) і т.д. Початковою стадією інноваційного процесу є ФД (теоретичне дослідження), що пов'язане з поняттям " наукова діяльність". Зрозуміло, кожен окремий елемент циклу (ФД, ПД, Р, Пр, Б, ОС і ПВ) насичений науковою діяльністю, пов'язаною з ФД. Наукова робота - дослідницька діяльність, направлена на отримання та переробку нових, оригінальних, доказових відомостей і інформації. Будь-яка наукова робота повинна мати новизну, оригінальність, дохідність. Характерним є те, що кількість нових відомостей і інформації убуває від ФД до ПВ. Дослідницька діяльність все більше замінюється навиками, досвідом і стандартними прийомами. Розглядаючи ФД з погляду кінцевого результату, необхідно виділити дослідницьку діяльність, направлену на отримання і переробку нових, оригінальних, доказових відомостей і інформації тільки в області теорії питання. Теоретичне (ФД) дослідження не пов'язане безпосередньо з вирішенням конкретних прикладних задач. Проте саме воно є фундаментом інноваційного процесу. Разом з тим, необхідність теоретичних досліджень може бути обумовлена потребами практики і синтезом попередніх знань про предмет. Приблизно 90 % фундаментальних досліджень можуть мати негативний результат. І з тих, що залишилися, 10 % з позитивним результатом не всі застосовуються на практиці. Мета ФД — пізнання і розвиток процесу (теорії питання). Іншу цілеспрямованість мають прикладні дослідження (ПД). У результаті розробок створюються конструкції нових машин і устаткування, що плавно переходить у фази проектування (Пр), будівництво (Б), освоєння (ОС) і промислове виробництво (ПВ). Фази (М -ЗБ) пов'язані з комерційною реалізацією результатів інноваційного процесу. Таким чином, інноваційний менеджер має справу з різними стадіями інноваційного процесу і з урахуванням цього будує свою управлінську діяльність. Період, який починається з виконання фундаментальних і прикладних розробок і охоплює всі наступні етапи до моменту, коли нововведення підлягає заміні якісно новим, прогресивнішим, називається життєвим циклом інновації. Кожна ланка життєвого циклу відносно самостійна, має свої закономірності розвитку і виконує специфічну роль. Життєвий цикл має часові, трудові та кошторисні оцінки, які використовуються для організації планування та фінансування роботи. На рис. 2.9.3 наведена характеристика структури життєвого циклу інноваційного процесу. Усі види робіт, що розглядаються, належать до циклу створення інновацій і включаються до складу науково-інноваційного циклу та виробничо-комерційного циклу. Прийнято виділяти чотири фази життєвого циклу інноваційного процесу. Показником значущості, доцільності інноваційної ідеї є показник рівня науково-технічної доцільності. Він визначається з урахуванням унікальності, оригінальності та масштабності перетворень. Чим більша значущість, тим вищий рівень:
Сутність першої фази - створення новинки - складається з комплексу робіт, спрямованих на перетворення результатів науково-дослідних розробок у зразки нових виробів, їх адаптацію до ринку та оцінювання умов включення в економічний обіг. Вони поєднують одночасно створення чи пристосування існуючого виробничого апарату для організації виробництва нового товару. На цій фазі також починаються маркетингові дослідження під час продажу перших дослідних партій (зразків). Ця фаза є виключно збитковою. Друга фаза пов'язана з освоєнням виробництва та зростанням обсягів продажу, досягненням запланованого рівня рентабельності. Цей етап є найважливішим у всьому життєвому циклі продукції. На даній фазі споживачі відкривають для себе новизну й оцінюють її як споживчу вартість. Третя фаза - фаза зрілості, характеризується зменшенням темпів зростання виробництва, стабілізацією. На цій фазі збільшується конкуренція внаслідок дифузії та тиражування нововведення. Четверта фаза — фаза занепаду, тобто відбувається моральне старіння продукту. Попит падає, нововведення стає неконкурентоспроможним і витісняється іншими новаціями. Тому ще до настання цієї фази фірми прагнуть модернізувати продукт або створити новий.
|