Сприятливі та несприятливі фактори економічного зростання.

Всю сукупність факторів економічного зростання можна поділити на такі групи.

1. Базисні фактори або фактори пропозиції.

2. Фактори попиту.

3. Фактори розподілу.

4. Фактори інституційні.

Групу факторів пропозиції становлять наступні:

· кількість і якість природних ресурсів;

· кількість і якість трудових ресурсів;

· обсяг капіталу;

· технології;

· інновації;

· менеджмент.

Фактори попиту фокусуються на процесі споживання, тому ключовим елементом сукупності цих факторів є споживач з високим потенціалом споживання (тобто з високими доходами) і високими вимогами до споживчих товарів.

Фактори розподілу стосуються розподілу національного доходу – чим він рівномірніший, тим вищий потенціал споживання в економіці.

До інституційних факторів відносяться:

· правова система;

· психологічна налаштованість суспільства до економічної активності;

· рівень підприємницької ініціативи;

· умови ведення господарства, створені системою державного управління і регулювання;

· соціальні, культурні, релігійні фактори та інші.

Фактори економічного зростання

Всю сукупність факторів економічного зростання можна поділити на такі групи.

1. Базисні фактори або фактори пропозиції.

2. Фактори попиту.

3. Фактори розподілу.

4. Фактори інституційні.

Групу факторів пропозиції становлять наступні:

· кількість і якість природних ресурсів;

· кількість і якість трудових ресурсів;

· обсяг капіталу;

· технології;

· інновації;

· менеджмент.

Фактори попиту фокусуються на процесі споживання, тому ключовим елементом сукупності цих факторів є споживач з високим потенціалом споживання (тобто з високими доходами) і високими вимогами до споживчих товарів.

Соціально орієнтована модель ринку як основа стратегічного розвитку економіки нашої країни потребує стратегії економічного зростання яка б враховувала радикальні зміни, що відбуваються в усіх її напрямках.

В основі такої стратегії має лежати комплекс взаємопов’язаних, чітко узгоджених заходів та програм, які б включали:

- нову концепцію державного регулювання економіки. Передусім ідеться про масштаби інвестиційної діяльності держави, а також її зобов’язання із соціального захисту громадян;

- раціональну структуру державних витрат на всіх рівнях влади, вироблену на основі вищеназваної концепції, яка має стати базою для побудови у нинішніх умовах моделі перерозподілу ВВП через бюджет, а також прийняття рівня податкового навантаження на народне господарство і побудови відповідної моделі податкової системи;

- програми галузевого, інноваційного та інвестиційного розвитку, структурної перебудови економіки.

Україна може претендувати на відповідне місце серед розвинених країн світу лише у тому випадку, якщо їй вдається досягти певного рівня інноваційного-соціального розвитку, який би сприяв відродженню економіки на рівні постіндустріальної епохи. Для цього необхідно обґрунтувати та запровадити:

а) систему довготривалих пріоритетів економічного розвитку сучасних галузей машинобудування, енергозберігаючих технологій, спрямованих на відродження вітчизняного виробництва;

б) програму інвестицій з чітко визначеними фінансовими джерелами.

В Україні, незважаючи на величезні втрати, існують об’єктивні передумови для розвитку високотехнологічних виробництв, залучення в цю сферу значних інвестицій, у тому числі закордонних. Ідеться передусім про літакобудування, ракетно-космічну галузь, суднобудування, технології з розробки нових матеріалів, біотехнологію, електрозварювання та деякі інші. Україні доцільно розвивати галузі зі швидким оборотом капіталу, зокрема харчову та переробну промисловості.